У наданому матеріалі переказано спільний порядок взаємодії поліції й ТЦК щодо виявлення порушень військового обліку, адміністративного затримання та доставлення. Сам текст застерігає: повного документа з офіційними реквізитами незалежно не підтверджено. Тому описані організаційні вимоги не можна подавати як перевірений новий нормативний акт або гарантію його застосування.
Законодавчі підстави матеріал пов’язує з КУпАП, Законом «Про Національну поліцію» та постановою Кабміну №560. Реквізити, офіційний статус і дату початку застосування саме спільного порядку необхідно звірити з автентичним документом.
За переказом, ТЦК має надсилати звернення до поліції через реєстр «Оберіг», якщо виявлено ознаки порушення правил обліку або мобілізаційного законодавства. Поліція вносить дані до своєї системи для перевірки звернень щодо конкретних людей. Матеріал також посилається на наказ МВС №80 від 10 лютого 2025 року про облік звернень ТЦК, СБУ та розвідувальних органів. Наявність запису сама собою не замінює законних підстав затримання.
Старшим спільної групи в описі визначено представника ТЦК, відповідального за організацію її роботи. Адміністративне затримання за належних підстав здійснює поліцейський. Групи можуть діяти у громадських місцях, парках, скверах, на підприємствах, блокпостах та в інших передбачених місцях. Саме оповіщення не дає необмеженого доступу до житла: джерело нагадує про статтю 30 Конституції.
Поліцейські перевіряють посвідчення особи та звернення в інформаційних системах, представники ТЦК — військово-облікові документи й вручають повістки за процедурою. Матеріал окремо відкидає висновок, що відтепер усі документи можуть перевіряти лише поліцейські: за його описом постанови №560, відповідні повноваження в окремих випадках мають уповноважені працівники ТЦК, поліція та Держприкордонслужба.
Щодо затримання джерело посилається на статтю 262 КУпАП про уповноважені органи й посадових осіб. Участь у групі не наділяє працівників ТЦК поліцейськими повноваженнями. Людині мають повідомити підстави, пояснити права та скласти протокол. За наведеним змістом статті 261, у ньому зазначають дату й місце, дані та посаду укладача, відомості про затриманого, час і мотиви обмеження свободи.
Матеріал також нагадує про повідомлення родичів щодо місцеперебування та гарантії безоплатної правничої допомоги. У переказаному порядку описано безперервну фіксацію затримання нагрудною камерою. Силу, спецзасоби й інший примус, за повідомленням, допускають лише в межах умов і процедури Закону «Про Національну поліцію».
Загальний строк адміністративного затримання джерело наводить як не більш як три години за статтею 263 КУпАП, із передбаченими законом винятками. За описом порядку, відлік починається з фактичного обмеження свободи, а не з прибуття в ТЦК, тому час дороги не можна автоматично виключати. Тригодинне правило в матеріалі прямо названо наявною нормою, а не нововведенням.
Для доставлення переказаний документ передбачає транспорт Національної поліції та можливість супроводу представниками ТЦК. Самостійне примусове доставлення останніми в описі не належить до їхніх повноважень. Водночас «транспорт поліції» не обов’язково означає машину зі спеціальним маркуванням; конкретні технічні вимоги потрібно перевіряти за повним документом і відомчими правилами.
Серед критеріїв місця доставлення матеріал називає найближчий ТЦК, центр за місцем військового обліку або за місцем виявленого порушення. Вибір описано як процедурний, а не довільний; точність цього переліку також залежить від автентичного тексту.
Після прибуття мають перевірити дані в «Оберезі», зафіксувати доставлення в обліковій системі та оформити довідку про доставлення або супровід. Довідка для міжвідомчого обліку не замінює поліцейського протоколу затримання. Подальші кроки залежать від обставин: уточнення обліку, розгляд адміністративної справи, ВЛК за законних підстав або інші процедури. Сам факт доставлення не означає автоматичної мобілізації.
За описом, поліція й ТЦК мають щодня звіряти кількість фактично затриманих і доставлених, передаючи результати керівництву. Це дозволяє зіставити звернення, дії й доставлення; відповідальність за порушення потребує визначення за законом та справжнім текстом порядку.
Отже, наведений матеріал розрізняє вже описані в законодавстві гарантії — протокол, правничу допомогу, межі затримання — та організаційні деталі про транспорт, відеофіксацію, довідку й щоденну звірку. Його зміст потребує перевірки реквізитів і не є незалежно підтвердженою нами інструкцією для конкретної правової ситуації.