У публікації про спори з ТЦК та роботодавцями переказано огляд Верховного Суду щодо електронних доказів у цивільних і господарських справах. Основна теза: відсутність кваліфікованого електронного підпису сама собою не позбавляє листування доказового значення, якщо закон прямо не вимагає такого підпису.
Джерело посилається на повідомлення Viber і WhatsApp, електронні листи, передані файли та аудіозаписи. Особу відправника суд може встановлювати за сукупністю обставин, зокрема через самоідентифікацію автора, а не лише за наявністю КЕП.
Серед наведених посилань — постанови Касаційного господарського суду від 29 червня 2022 року у справі №904/7701/21 та 7 листопада 2024-го у справі №904/1265/23. Посилання на постанову 5 листопада 2025 року наведене з неповним номером «№9», тому його необхідно уточнити.
Також згадані ст. 89 ЦПК України й постанова від 5 травня 2025 року у справі №199/9897/22 щодо оцінювання цифрових матеріалів за загальними правилами. Питання достовірності та належності конкретного листування суд має розглядати окремо.
Вихідний матеріал додатково заявляє про пріоритет паперового документа за розбіжностей із носієм. Межі цього висновку та його застосування до мобілізаційних спорів потребують перевірки: огляд цивільної й господарської практики не гарантує автоматичного прийняття будь-якого повідомлення в іншому виді судочинства.