Закарпатський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов студента Київського університету культури у справі №260/4323/26. Суд скасував рішення про анулювання відстрочки, накази про мобілізацію й зарахування до військової частини та зобов’язав частину виключити позивача зі списків особового складу і звільнити зі служби. У наданому повідомленні немає відомостей, чи рішення набрало законної сили або чи було оскаржене.
Чоловік навчався на денній формі у приватному закладі «Київський університет культури», здобуваючи бакалавра за спеціальністю «Аудіовізуальне мистецтво та виробництво». Довідка ЄДЕБО від 18 травня 2026 року підтверджувала навчання до 30 червня 2027 року та дотримання послідовності здобуття освіти. Відстрочку за пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» було відображено, зокрема, у «Резерв+».
ТЦК вважав навчання формальним: стверджував, що чоловік не відвідує заклад і не виконує індивідуального плану, а вступив задля уникнення призову. 16 травня 2026 року комісія скасувала відстрочку, а начальник того самого дня видав наказ №М250 про мобілізацію. Наказом командира №138 чоловіка зарахували до частини, після чого він оскаржив ці рішення.
Університет підтвердив, що на момент скасування відстрочки студент залишався на денній формі, не був відрахований і відвідував заняття відповідно до освітнього процесу. ТЦК заперечень не зняв. Військова частина також була проти позову, пояснюючи, що командир не уповноважений переглядати мобілізаційне рішення ТЦК або повторно перевіряти право на відстрочку.
За викладом судових висновків, пункт 65 порядку, затвердженого постановою Кабміну №560, допускає скасування відстрочки за втрати чи зміни законних підстав. Але ТЦК не довів ані відрахування позивача, ані переведення на іншу форму, ані інших юридично значущих змін. Не було й належних документів університету про невиконання плану з наслідками для статусу здобувача.
Суд розмежував перевірку законних підстав відстрочки та оцінювання навчання. Відвідування, виконання програми, оцінки й дисциплінарні заходи належать до повноважень закладу освіти. Припущення ТЦК про неналежне навчання в цій справі не стали достатньою підставою анулювання відстрочки.
Частина посилалася на позицію Верховного Суду від 5 лютого 2025 року у справі №160/2592/23 про незворотність мобілізаційної процедури й те, що визнання її протиправною саме собою не відновлює попереднього стану. Закарпатський суд відрізнив той випадок, пов’язаний із проходженням ВЛК, від оскарження наказу щодо людини з чинним правом на відстрочку.
Суд урахував, що закон прямо не називає незаконну мобілізацію окремою підставою звільнення. Водночас він вирішив, що ефективне поновлення прав потребує не лише скасування призову, а й скасування зарахування та звільнення, адже служба стала наслідком протиправного рішення. Рішення комісії про анулювання відстрочки суд скасував із власної ініціативи, вийшовши за межі позовних вимог для повного захисту прав.
Інші вимоги задовольнили не всі. Суд відмовив щодо визнання незаконними окремих дій із військового обліку й внесення відомостей про ВЛК. Негайне відновлення попередніх облікових даних визнав передчасним, оскільки позивач іще залишався військовослужбовцем; оновлення має вирішуватися після фактичного звільнення. Також із бюджетних асигнувань ТЦК постановлено стягнути на користь позивача 2129,92 гривні судового збору.