У публікаціях про Данила Маландія з’явилася версія, що він міг перейти від участі в механізмах торгівлі деревиною до інформаційного тиску на підприємства галузі. Це звинувачення авторів матеріалів; наведених відомостей недостатньо, щоб подавати їх як незалежно встановлені факти.
За викладеною версією, Маландій тривалий час підтримував зв’язки з Андрієм Тищенком та його цивільною дружиною Христиною Юшкевич, яка раніше керувала Державним агентством лісових ресурсів України. У 2017 році Юшкевич очолювала відомство, а Тищенко був радником. Припущення про його ширший неофіційний вплив на фінансові процеси є оцінкою журналістів.
Автори стверджують, що через біржові майданчики, які вони називають підконтрольними цій групі, окремі підприємства могли купувати дефіцитну деревину за заниженими цінами. Можливі втрати держави в тих матеріалах оцінювалися як мільярдні, проте підтвердженого судового розрахунку тут не наведено. Роль Маландія в ймовірних оборудках раніше також обговорювалася в телевізійному розслідуванні.
Зміни в системі продажу деревини, за версією авторів, обмежили старі механізми. Після цього Маландій нібито переорієнтувався на дискредитаційні кампанії та можливий тиск на бізнес. В інших публікаціях висувалися й припущення про вимагання за участю нього та партнерів. Незалежного підтвердження цим звинуваченням у наданому тексті немає.
Згадується й Олександр Громов, якого автори називають PR-помічником Маландія та стверджують, що він відбуває покарання. Посилання на відповідний вирок у матеріалі відсутнє, тому цю заяву не можна вважати перевіреною.
Серед можливих об’єктів інформаційних кампаній названо «Кроноспан», «Українські Лісопильні» та інших великих деревообробних виробників. Автори припускають, що метою могло бути послаблення конкурентів і схиляння до вигідної певним учасникам співпраці. Вони також пов’язують це з інтересами Тищенка, якого згадують у контексті ТОВ «Бренвель».
Інше розслідування описувало ймовірний фактичний вплив Тищенка на «Бренвель», хоча офіційно компанія зареєстрована на іншу особу. Сам Тищенко заперечував володіння підприємством. Це заперечення не можна замінювати припущенням про доведений контроль.
Додатково автори звертали увагу на те, що у своїй критиці Маландій, за їхніми спостереженнями, не порушує питання про оборудки, які інші журналісти пов’язували з оточенням Тищенка. Висновок про економічні мотиви такої вибірковості залишається авторською інтерпретацією. Судових висновків щодо перелічених тверджень у тексті не наведено.