Світ поступово повертається до нормального життя. Німеччина, Австрія та Чехія вже розпочали послаблювати обмеження, Італія йде тим же шляхом, а Польща анонсувала поступове зняття заходів з наступного понеділка. Проте досвід інших країн показує, що поспіх у цьому питанні може обернутися новою хвилею епідемії.
Гонконг та Сингапур стали прикладом того, як передчасне скасування карантину призводить до повернення хвороби. Після послаблення обмежень у Китаї знову почали реєструвати випадки COVID-19, пов'язані з інфікуванням від мандрівників та внутрішнім поширенням від безсимптомних носіїв. Ці сценарії змусили експертів розробити нові принципи та дорожні карти виходу з кризи.
Європейський Союз 14 квітня оголосив про створення спільної дорожної карти для країн-членів. Документ визначив три ключові критерії готовності до послаблення обмежень. По-перше, епідеміологічний критерій передбачає стабілізацію та стійке зменшення темпів захворювання протягом вагомого періоду, а також зниження кількості госпіталізованих пацієнтів, які потребують інтенсивного лікування. По-друге, медичні заклади мають мати достатню потужність для одночасного надання допомоги значній кількості хворих на коронавірус, необхідні запаси матеріалів, ліків та обладнання, а також навчені кадри для тестування та домашнього доглядання пацієнтів. По-третє, держава повинна мати здатність до широкомасштабного тестування, швидкого виявлення та ізолювання інфікованих осіб, а також можливість відстежувати контактних осіб.
ЄС рекомендує розробити мобільні додатки для відстеження хворих та контактних осіб, але з дотриманням прав людини та без зловживання персональними даними. Перед послабленням обмежень необхідно підвищити спроможність лабораторій та медичних закладів, збільшити запаси засобів індивідуального захисту та обладнання. Однак остаточне зняття обмежень можливе лише після розробки вакцини та специфічних ліків.
Україна не готова до цього кроку. Кількість нових випадків захворювання невпинно зростає з середнім темпом 11-14 відсотків щодня. Навіть країни з темпом поширення менше 5 відсотків, як Австралія, вагаються щодо послаблення обмежень. Велика кількість порушників режиму самоізоляції та наближення Великодніх свят не дають надії на зменшення рівня інфікування найближчими днями. Деякі церковні служителі свідомо порушують карантин, піддаючи паству ризику.
Медична система країни критично не готова. За наявних темпів поширення вірусу наявних стаціонарних ліжок не вистачатиме вже за 10-12 днів. Хоча розгортання додаткових ліжок технічно можливе, головна проблема полягає в обмеженості апаратів штучного дихання та кваліфікованих реаніматологів. В Україні наразі майже 2000 апаратів ШВЛ, а з урахуванням планів придбати ще 800 одиниць загальна кількість не перевищить 3 тисячі. Для порівняння: Велика Британія визначає потребу у 30 тисяч апаратів. У Франції, Іспанії та Італії, де було 5-9 тисяч апаратів, лікарі змушені були проводити медичне сортування пацієнтів і відмовляти деяким у інтенсивному лікуванні.
Засоби індивідуального захисту та обладнання забезпечують наявні ліжка в стаціонарах у середньому лише на 75 відсотків. Наслідком є світовий антирекорд України за кількістю хворих медиків: кожен п'ятий хворий на COVID-19 в країні – це медичний працівник. Якщо кількість пацієнтів для стаціонарного лікування зросте вдесятеро, як передбачає сценарій нового епідемічного спалаху, ситуація стане катастрофічною.
Первинна медична допомога виявилася неготовою до епідемії. Забезпеченість сімейними лікарями в Україні в 1,6 разу менша, ніж у країнах ЄС, а третина населення взагалі не має свого сімейного лікаря. Функції, які мали виконувати сімейні лікарі, фактично виконують мобільні бригади для забору біологічного матеріалу, моніторингові комісії та швидка медична допомога. Сімейні лікарі погано забезпечені засобами захисту, а їхня робота часто обмежується телефонними консультаціями та статистичними повідомленнями.
Третій критерій – здатність державних служб фіксувати випадки та знаходити контактних осіб – також не виконується. Дії прикордонників, поліції та місцевої влади нескоординовані. Прикордонники складають списки осіб, які перетинають кордон, але ці дані не використовуються для подальшого відстеження людей, яким призначена обов'язкова 14-денна самоізоляція. Десятки тисяч громадян масово порушують режим, а поліція заявляє про неспроможність вирішити ситуацію. Правоохоронці обмежуються патрулюванням вулиць та складанням протоколів на перехожих, замість роботи з групами ризику.
Щодо мобільних додатків, у світі існує два підходи. Перший тип допомагає державним службам відстежувати дотримання домашнього карантину – такі використовуються у Південній Кореї, Ізраїлі та Китаї. Південна Корея навіть планує запровадити електронні браслети для 57 тисяч жителів у режимі самоізоляції, оскільки деякі громадяни навмисно залишають смартфони вдома при порушенні режиму. Другий тип – додаток, який на підставі геоданих повідомляє користувачам про наближення контактної особи, не розкриваючи її особистих даних. Саме такий варіант рекомендує Європейський Союз. Найкращого результату можна досягти, поєднавши обидва підходи: державні служби мають доступ до персональних даних, а інші користувачі отримують анонімну інформацію про небезпеку.
Міністерство цифрової трансформації України розробляє аналогічний додаток, але результату поки немає. Правове поле для використання таких технологій також не врегульоване.
Україна не відповідає жодному з трьох критеріїв ЄС для послаблення карантину. Українському Уряду варто зосередитися на практичних питаннях: підвищенні спроможності державних служб відстежувати осіб із груп ризику та посиленні можливостей медичних закладів виконувати свої функції.