Під час засідання Кабінету міністрів 22 квітня Прем'єр-міністр Денис Шмигаль оголосив про показник летальності від коронавірусної хвороби в Україні на рівні 2,7%, наголошуючи на його схожості з показниками Норвегії та Фінляндії. Хоча намагання представити епідеміологічну ситуацію в найкращому світлі є зрозумілим, такі твердження викликають серйозні запитання щодо методологічної коректності розрахунків.
Методологічні проблеми офіційних розрахунків
Урядові розрахунки базуються на простому діленні: кількість зареєстрованих смертей (193 осіб станом на 24 квітня) поділена на загальну кількість підтвердженого захворювання (7647 випадків на ту саму дату). Така методика, хоча й привабливо проста, не враховує критичного фактора — часового лагу між інфікуванням та летальним наслідком.
Всесвітня організація охорони здоров'я наголошує, що точні розрахунки смертності можливі лише після завершення пандемії, коли будуть відомі остаточні дані про кількість захворілих та померлих. Під час активного розвитку епідемії, коли щоденно реєструються нові випадки, такі розрахунки неминуче дають занижені результати.
Медичні дані свідчать, що ускладнення від коронавірусної інфекції зазвичай розвиваються після першого тижня хвороби, а смерть настає в середньому на чотирнадцятий день від появи перших симптомів (у діапазоні від 6 до 41 дня, але медіана становить два тижні). Це означає, що пацієнти, які щойно захворіли, не повинні враховуватися як одужалі, оскільки їхня подальша доля ще невизначена.
Коректніший розрахунок
Якщо застосувати двотижневий часовий зсув, розділивши кількість смертей на 24 квітня (193) на кількість хворих на 11 квітня (2777), вийде показник летальності 7 відсотків. Цей результат суттєво відрізняється від офіційно оголошених 2,7 відсотка, однак Уряд цю цифру не озвучує. Редакція розуміє, що й цей показник не є абсолютно точним і буде уточнений після завершення епідемії, але не може погодитися з вибором зручної для влади цифри, яка легітимізується авторитетом державних органів.
Проблеми міжнародного порівняння
Твердження Шмигаля про схожість українських показників з норвезькими та фінськими є методологічно некоректним. Спалах епідемії у скандинавських країнах розпочався 4–8 березня, коли приріст нових випадків становив щонайменше 40 відсотків — на двадцять днів раніше, ніж в Україні. На момент 24 квітня Фінляндія та Норвегія вже подолали пік інфекції, і захворюваність там стабільно знижувалася з приростом менше одного відсотка. В Україні ж, за словами самого очільника Уряду, пік ще очікувався попереду.
Порівняння країн на різних етапах епідемії є некоректним. Для адекватного порівняння необхідно враховувати двотижневий часовий зсув. При такому підході показники виглядають так:
Фінляндія: 177 смертей на 24 квітня при 3177 хворих на 11 квітня — летальність 5,6 відсотка.
Норвегія: 199 смертей на 24 квітня при 6320 хворих на 11 квітня — летальність 3,1 відсотка.
Україна: 193 смерті на 24 квітня при 2777 хворих на 11 квітня — летальність 7 відсотків.
Таким чином, навіть при коректному розрахунку Україна показує вищий рівень летальності, ніж обидві скандинавські країни.
Додаткові чинники невизначеності
Фахівці Європейського центру контролю та профілактики хвороб наголошують на необхідності обережного ставлення до міжнародних порівнянь. Різні країни застосовують різні підходи до визначення причини смерті, мають різні стратегії тестування населення та методики обчислень, що ускладнює прямі порівняння.
Спекуляції на тему летальності від коронавірусної хвороби поширені у світі, і українські урядовці, як видно, долучилися до цієї практики. Команда журналістів та аналітиків «СтопКору» продовжує відстежувати реальний стан справ щодо діагностики, лікування коронавірусної хвороби та подолання наслідків епідемії в Україні.