Київський мер Віталій Кличко 24 квітня порівняв епідемічну ситуацію в столиці з показниками Гамбурга, Праги та Мінська, стверджуючи про успіх місцевої влади. Однак аналіз цифр, які він озвучив, розповідає зовсім іншу історію.
Проблема прихованих випадків
За офіційними даними на 24 квітня 2020 року, летальність від коронавірусної хвороби становила: у Гамбурзі — 3,3% (122 смерті на 3663 хворих), у Чехії — 3,64% (215 на 5902), у Києві — 5,05% (20 на 396), в Україні загалом — 7% (193 на 2777). Ці показники суттєво перевищують еталонний рівень летальності, який наводить ВООЗ — 3,4 відсотка.
Така різниця не пояснюється гіршою якістю медичної допомоги. Лікарні в Україні не були перевантажені: лише 10% апаратів штучної вентиляції легень використовувалися для лікування пацієнтів із COVID-19. Єдине логічне пояснення — масова недодіагностика. Якщо дворазове перевищення смертності в Україні порівняно з Чехією та Гамбургом відображає реальність, то на кожного виявленого хворого припадає щонайменше один невиявлений випадок.
У столиці ситуація дещо краща, але все одно гірша за європейські аналоги. Показник 5% летальності в Києві означає, що на двох офіційно зареєстрованих пацієнтів припадає щонайменше одна людина з недіагностованою інфекцією, яка може вільно заражати оточуючих.
Тестування як вузьке місце
Кількість лабораторних тестів на коронавірус у розрахунку на мільйон жителів демонструє масштаб проблеми. У Німеччині цей показник становив майже 25 тестів на мільйон, у Чехії — 19,7, а в Україні — лише 1,9. Для виявлення одного хворого в Україні потрібно в середньому 10 тестів, тоді як у Чехії — близько 30.
Чеська система тестування була організована на якісно вищому рівні. Спеціальні пункти дозволяли громадянам пройти ПЛР-тест прямо з автомобіля, без необхідності виходити з машини. Це забезпечило масовий скринінг населення та дозволило виявити більшість випадків на ранніх стадіях.
Моніторинг у Києві
Київська влада все ж запровадила деякі заходи контролю. Моніторинговий центр із протидії поширенню епідемії відстежував дотримання обов'язкової самоізоляції чотирма десятками тисяч людей. Для цього використовувався спеціальний Telegram-бот та IT-рішення. Проте результати були скромними: на 66 осіб складено протоколи про порушення режиму. Це число явно недостатнє, враховуючи масштаб завдання.
Хронологічна аномалія
Графіки поширення інфекції виявили цікаву закономірність. На Великодні свята 18—20 квітня спостерігалося різке падіння кількості виявлених випадків як у Києві, так і в Україні загалом. Це не означало, що люди перестали хворіти. Скоріше, медичні служби працювали менш активно, а громадяни не звертались за допомогою. Така недодіагностика у святкові дні могла спровокувати другу хвилю спалаху, яку прогнозували на 26—27 квітня, тобто через тиждень після Великодня.
Загальний висновок
Карантинні заходи, вжиті вчасно, дійсно допомогли уповільнити темп поширення епідемії. Однак статистика, яку озвучив Кличко, свідчить не про ефективність протидії коронавірусу, а про системні проблеми з тестуванням та реєстрацією інфікованих. На відміну від Чехії, де епідемічний процес йшов на спад, Україна ще не мінула піка епідемії. Реальна кількість інфікованих громадян була принаймні вдвічі більшою за офіційні цифри.