Глобальна економічна криза, спричинена коронавірусною пандемією, докорінно змінила умови на світовому ринку праці. Україна, де за кордоном постійно перебувають 3–4 мільйони громадян, опинилася в центрі цих трансформацій. Команда аналітиків "СтопКору" дослідила, як змінюватимуться можливості українських заробітчан у найближчому та віддаленому майбутньому.
Закриття кордонів та карантинні обмеження виявили критичну залежність європейського сільськогосподарського сектора від іноземної робочої сили. Одночасно виникла суперечність: країни ЄС потребували мігрантів, але місцеве населення побоювалося нових хвиль інфекції та конкуренції на ринку праці.
Показовим прикладом стала Італія. Панівна коаліція розробила план легалізації півмільйона нелегальних заробітчан та поліпшення їхніх умов праці. Опозиційна партія "Рух 5 зірок" спочатку підтримала ініціативу, але за кілька годин скасувала свою позицію. Заступник міністра внутрішніх справ Карло Сібіліа назвав передбачену у плані відсутність покарання за нелегальне працевлаштування "злочинним щитом". Таким чином, план було заблоковано.
Масштаби трудової міграції з України вражають. Щорічно в країну надходить 9–12 мільярдів доларів від заробітчан, що становить 10% валового національного доходу. У 2019 році Україна була найбільшим отримувачем таких коштів серед країн Східної Європи. Найбільше грошей надходило з Польщі (дві третини), далі Чехія, Росія, США та Сполучене Королівство.
Розподіл українських заробітчан за країнами: Польща (40%), Росія (25%), Італія (11%). Експертні оцінки та урядові дані щодо кількості репатріантів під час пандемії суттєво розходяться — від 400 тисяч до майже 2 мільйонів осіб.
До пандемії найбільший попит був на висококваліфікованих робітників: газозварювальників, токарів, слюсарів високого розряду, а також фахівців у галузі фізичних, математичних, хімічних наук, ІТ-сфери та медичних працівників, як повідомляло Міністерство соціальної політики України. Економічна криза суттєво скоротила ринок праці в країнах ЄС, насамперед у виробництві та послугах. Трудовим мігрантам почали пропонувати менше кваліфікованих посад, а заробітна плата зменшилася.
Українці прагнули робіт у ресторанно-готельному бізнесі, сфері обслуговування, красі та фітнесі, фінансових послугах. Натомість європейські роботодавці потребували переважно сезонних працівників в аграрному секторі. Коли країни ЄС у квітні–травні 2020 року поступово виходили з карантину, вони запропонували мігрантам роботу в сільськогосподарстві — збір врожаю, догляд за худобою.
Дефіцит сезонних працівників у європейському агросекторі був критичним. За оцінками експертів, у Франції не вистачало 200 тисяч працівників, у Німеччині — 300 тисяч, у Іспанії та Британії — по 70–80 тисяч, в Італії — 250 тисяч. Країни намагалися залучити власних громадян додатковими пільгами, але без успіху, тому змушені були покладатися на іноземну робочу силу.
Офіційне працевлаштування українців мало здійснюватися через компанії, ліцензовані Міністерством соціальної політики України. Однак лише близько 100 тисяч людей працевлаштовувалися через ліцензовані посередницькі фірми. Переважна більшість знаходила роботу через особисті контакти або спеціальні веб-сайти, де залишали заявки та проходили скайп-співбесіди. Такий самостійний пошук мав як переваги, так і ризики: нелегальна робота, погані умови праці, відсутність медичного страхування.
Сільське господарство в ЄС стикалося з економічними викликами. Висока собівартість виробництва порівняно з ринковими цінами на продовольчі товари змушувала фермерів шукати дешеву робочу силу. Попри державні дотації, галузь ледь залишалася життєздатною. Єдиним способом зниження витрат було найняття дешевих сезонних працівників, часто нелегально, щоб уникнути податків. Умови праці часто наближалися до рабства, а проживання в антисанітарних умовах під час пандемії значно збільшувало ймовірність спалахів коронавірусної хвороби. Експерти стверджували, що політика ЄС зосереджена на підтримці фермерів, а не їхніх працівників, і потребує перегляду.
Польща та Німеччина конкурували за українських заробітчан. Голова польської Асоціації переробників фруктів та овочів Анджей Гайовнічек зазначив, що Польща є одним із найбільших виробників продуктів у Європі, зокрема печериць, і потребує сотні тисяч сезонних працівників. Однак Німеччина, де працює до 250 тисяч українців, скасувала обов'язкову вимогу перевіряти наявність німецьких претендентів перед працевлаштуванням іноземців. Це створило проблему для Польщі, яка мала лише спільний кордон з Україною та менший мовний бар'єр як переваги.
Зарплатні різниці були суттєвими. На сезонних роботах в аграрному секторі Польщі заробітчани отримували в середньому 12–14 злотих за годину (менше 3 євро), тоді як у Німеччині — понад 9 євро за той самий час. На 2020 рік підвищення середньої заробітної плати не очікувалося, і трудові мігранти могли розраховувати лише на торішній рівень доходів.
Український Кабмін у квітні–травні проводив перемовини з урядами Фінляндії, Австрії, Чехії, Великої Британії, Німеччини та Ізраїлю щодо організованого виїзду громадян на сезонні роботи. Головні теми дискусій стосувалися офіційного працевлаштування, гарантій страхування та лікування. Прем'єр-міністр України Денис Шмигаль наголошував на важливості легального працевлаштування на строк від 3 місяців з дотриманням всіх соціальних гарантій. Координацію мала здійснювати урядовий офіс з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.
Однак виявилося, що західні уряди намагалися звертатися безпосередньо до громадян, вбачаючи в українських колегах перешкоду. Українські урядовці надсилали суперечливі публічні повідомлення. 22 квітня Прем'єр-міністр заявив: "Ми хочемо спробувати залишити людей в Україні, і докладемо для цього максимум зусиль. В Україні також повно роботи". Після цієї заяви відбулася низка затримок літаків з українськими заробітчанами, що вилітали до європейських країн. Громадські діячі та правозахисники обурилися, що змусило Уряд змінити позицію.
11 травня віцепрем'єр з євроінтеграції України Вадим Пристайко заявив: "Уряд України не обмежує [процес працевлаштування]. Ми лише намагаємося надати цьому руху якусь координацію… Ми не перевіряємо контрактів, не допомагаємо або не заважаємо ці контракти укладати". Тим часом українські заробітчани вже стихійно виїжджали з країни, адже виїзд через суходільний кордон на власній автівці ніколи не був обмежений.
Пандемія спричинила безпрецедентне запровадження дистанційної роботи. Навіть після подолання кризи значна кількість працівників залишатиметься працювати вдома. Це відкриває перспективи для українців з висококваліфікованими професіями. Українські IT-фахівці здобули визнання у світі та успішно працюють дистанційно, займаючи вагому частину глобального ринку IT-послуг. Успішні приклади стосуються також кол-центрів, консалтингових та дизайнерських послуг, послуг перекладачів.
Згідно з прогнозом Vienna Institute for International Economic Studies, аутсорсингові послуги, які замовляють країни ЄС, у наступних роках скоротяться для Китаю та азійських країн. Натомість вони переноситимуться в центральноєвропейські країни, зокрема Вишеградський регіон та Румунію, а також у балтійські держави. Хоча інститут згадує країни ЄС, Україна має угоду про асоціацію з ЄС і все більше інтегрується в загальноєвропейський ринок. Багато залежить від того, чи скористається український Уряд сприятливими нагодами для залучення європейських інвестицій. Український бізнес уже користується перевагами аутсорсингової роботи, яку знаходить у європейських та американських компаній.
Нові форми ведення бізнесу, названі "економікою платформ", набувають поширення. Глобальні платформи, такі як Amazon, Airbnb, Uber та OLX, дозволяють продавати товари та послуги. Менш відомі платформи з працевлаштування допомагають роботодавцям та працівникам знайти одне одного. Їхня кількість стрімко зростає як у світі, так і в Європі. Переважна більшість працює глобально, незалежно від країни реєстрації.
Платформи пропонують як роботу на місці, так і дистанційну. Дистанційна робота варіюється від поодиноких гонорарних завдань до створення великих команд творчих працівників, які утворюють "хмару людей" або "хмару талантів" для виконання складних творчих проєктів.
Краудсорсингова платформа "Amazon Mechanical Turk" (MTurk) залучає великі групи фрілансерів до дистанційної роботи над глобальними проєктами. Британська компанія "PeoplePerHour" створила онлайн-платформу для залучення кваліфікованих фрілансерів до бізнес-проєктів, які виконуються міжнародними або національними фірмами як на місці, так і дистанційно. На платформі зареєстровані більше тисячи українських фрілансерів, майже половина з них брали участь у запропонованих приватним бізнесом проєктах. Йдеться про послуги копірайтерів, IT-спеціалістів, спеціалістів управління якістю, менеджерів, консультантів, перекладачів, дизайнерів, аніматорів, верстальників, програмістів, веброзробників та багатьох інших.
Американська платформа "UpWork" виконує схожі функції дистанційного працевлаштування.
Перспективи розподіляються за категоріями. Найкращі можливості мають заробітчани без кваліфікації — на сезонних роботах в аграрному секторі ЄС у цьому сезоні. Працівники робітничих спеціальностей у будівництві, машинобудуванні, легкій промисловості, а також у сфері побутових послуг, ресторанного та готельного бізнесу мають найгірші перспективи через загальний економічний спад. Працівники творчих спеціальностей — дизайнери, IT-фахівці, перекладачі та інші — мають перспективу знайти дистанційну роботу та працювати з дому. Ця категорія має додаткові фактори конкурентоздатності на глобальному ринку праці завдяки високому професійному рівню українських фахівців і помірному рівню гонорару, за який вони готові працювати, оскільки вартість життя в Україні суттєво нижча за європейські країни.