Адміністрація морських портів України — одне з найприбутковіших державних інфраструктурних підприємств з філіями у 13 морпортах та активами на десятки мільярдів гривень — залишається без легітимного керівника. Конкурс, оголошений у січні 2020 року, так і не завершився через спалах коронавірусної хвороби. Міністерство інфраструктури України пообіцяло повторити відбір після закінчення карантину.
Посада, яка, за словами Дениса Єрмака, брата очільника Офісу Президента, коштує 500 тисяч доларів, привертає увагу впливових осіб. За інформацією журналістів, змагаються два клани з оточення Президента: одні намагаються купити посаду через голову ОП, інші — за сприяння його заступника Кирила Тимошенка.
Міністерство встановило чіткі вимоги до кандидата: вища освіта не нижче магістерського рівня, мінімум п'ять років досвіду управління великими українськими та міжнародними компаніями на керівних посадах, бездоганна ділова репутація, вільне володіння англійською мовою. Перевагою вважалися друга вища освіта з управління та бізнес-адміністрування, досвід у морській галузі та володіння українською чи російською мовами.
У січні 2020 року Кабмін призначив Олександра Голодницького тимчасовим виконувачем обов'язків голови АМПУ. Рекрутингове агентство «Телент Едвайзорс» проводило відбір учасників конкурсу, однак точна кількість кандидатів залишилася невідомою. 8 квітня міністр Владислав Криклій повідомив про плани повторного конкурсу.
Перший претендент — нардеп з фракції «Слуга народу» Андрій Мотовиловець. Він член комітету Верховної Ради з питань свободи слова, раніше працював першим заступником директора «Прозорро продажі» та був радником у Міністерстві інфраструктури на громадських засадах. Мотовиловець потрапив до фіналу без досвіду роботи в морській галузі та профільної освіти. За інформацією ЗМІ, він має дружні стосунки з великими приватними гравцями морської галузі та причетний до корупційної схеми, пов'язаної з групою терміналів «ТІС», де його цивільна дружина працювала піар-менеджером. За ініціативи Мініфраструктури були внесені зміни до наказу МІУ №316 від 27 травня 2013 року, якими надані привілейовані ставки корабельних зборів для приватної компанії «ТІС». Держава тоді недоотримала 2,8 млн доларів, а наразі сума збитків становить понад 1 млрд гривень. За цим фактом детективами НАБУ порушено кримінальну справу. Кандидатуру Мотовиловця активно піарить заступник голови ОП Кирило Тимошенко.
Другий кандидат — Дмитро Барінов, екскерівник Наглядової ради АМПУ. З 1994 до 2012 року він обіймав керівні посади у приватному сегменті, з 2014 року працював начальником філії «Морська пошуково-рятувальна служба» ДП «АМПУ». З 2014 до 2017 року Барінов був Головою правління ПАТ «Українське Дунайське пароплавство», з 2015 до 2018 року — депутат Одеської обласної ради VII скликання від БПП. З 2018 року — перший заступник Голови Державної служби морського та річкового транспорту України. За часів його керівництва УДП його заступник, нині покійний Володимир Запорожан, став фігурантом семи кримінальних справ, пов'язаних із реалізацією майна підприємства. За інформацією ЗМІ, ТОВ «Інсахпром-К» — велике цукрове підприємство, яке Барінов очолював наприкінці 1990-х та у 2000-х роках, у 2009 році не змогла виконати величезні боргові зобов'язання за облігаціями, що призвело до банкрутства. У 2011 році у центрі Одеси був убитий бізнесмен Олександр Коробчинський, один із кінцевих бенефіціарів «Інсахпром-К» та фігурант низки кримінальних справ. Прізвище Барінова також пов'язують із компанією F&M Agency Ukraine, що має офшорне коріння та запам'яталась рейдерськими атаками на вітчизняні судна.
Третій претендент — Олег Прохоренко, уродженець Чернігова. Він має закордонну освіту: навчався в Dartmouth College (1998–2002) та у Harvard University Kennedy School of Government (2005–2007). Прохоренко має понад вісім років досвіду реформування приватних та публічних компаній. Він працював у американській інвестиційній компанії Bridgewater Associates, консультував дубайську Jumeirah Group, з 2007 до 2015 року працював у McKinsey & Company, де працював разом із невісткою Петра Порошенка. Як і Мотовиловець, Прохоренко не має досвіду роботи у морській галузі. Натомість він має зв'язки з великим капіталом: з 2019 року є директором трансформації ПАТ «Миронівський Хлібопродукт», що належить олігарху Юрію Косюку. З 2015 до 2019 року був головою правління ПАТ «Укргазвидобування». З жовтня 2019 року — член Наглядової ради державного концерну «Укроборонпром».
Четвертий кандидат — Олег Жмуро, непублічний бізнесмен з Дніпра, член Дніпровської єврейської громади, засновник і керівник кількох підприємств у різноманітних сферах — від оренди нерухомості до торгівлі автомобільними запчастинами. Жмуро не має жодного відношення до морської галузі. У 2006–2010 роках він був депутатом Дніпропетровської облради від партії «Громада». У 2019 році знову «засвітився» у політичній активності як керівник передвиборчого штабу партії «Слуга народу» в Дніпропетровській області. У місцевих виданнях його називають «темною конячкою» та компаньйоном олігарха Ігоря Коломойського.
П'ятий претендент — Олег Вержбицький, з 2010 року гендиректор «Шенкер Україна» — дочірньої компанії міжнародного концерну з транспортних перевезень та логістики, що входить до німецької групи «Deutsche Bahn». До цього Вержбицький працював на різноманітних приватних міжнародних підприємствах в області управління підприємством, логістики та фінансів, зокрема у M&M Militzer & Münch International Holding AG та Rhenus Logistics. Як і інші кандидати, він не має досвіду роботи у морській сфері, але має тісні стосунки з приватними транспортними компаніями.
Жоден із п'яти фіналістів не відповідає стовідсотково вимогам, встановленим самим Міністерством інфраструктури. У когось виявляються прогалини в освіті, у когось — у досвіді попередньої роботи, у багатьох — проблеми з діловою репутацією. Окрім того, усі претенденти не є незалежними та напряму чи опосередковано афілійовані з великими бізнес-кланами. Водночас на кону — десятки мільярдів державних активів, а ціна питання стартує від півмільйона доларів.