Світова пандемія коронавірусу розгорнулася як криза без прецеденту. Від лютого до квітня 2020 року європейські країни зіткнулися з наслідками, які не спостерігалися з часів Другої світової війни. Економічні прогнози передбачали спад валового продукту країн єврозони майже на 8% протягом року. Закривалися малі та середні підприємства, скорочувалися робочі місця, аграрний сектор опинився під загрозою втрати врожаю. Але економічні збитки були лише частиною проблеми.
Соціальна сфера також постраждала від обмежень. Пацієнти з іншими захворюваннями не отримували необхідну медичну допомогу. Ізоляція спричинила зростання депресій, алкоголізму, самогубств та домашнього насилля. Люди втратили можливість вести звичний спосіб життя. У суспільстві накопичувалося негативне ставлення до карантину, що змушувало уряди шукати шляхи послаблення обмежень.
У квітні 2020 року Європа почала відчувати результати протиепідемічних заходів. Першими скасовували карантин країни, які швидко припинили поширення вірусу: Чехія, Словаччина, Литва. Згодом до них долучилися Італія, Іспанія, Франція та Німеччина. Почали відкриватися школи, запрацював громадський транспорт, відкрилися магазини та перукарні. Австралія та Нова Зеландія служили оптимістичним прикладом для наслідування.
Україна перебувала в нетерплячому очікуванні послаблення обмежень. Попри те, що країна ще не пройшла пік інфекції, а знаходилася на «плато», під тиском бізнесу та громадян український Уряд з 11 травня почав поступово пом'якшувати карантин.
Небезпеки необережного послаблення
Азійські країни, які першими впоралися з пандемією, запровадили пом'якшення у березні та квітні. Однак результати виявилися гірші за очікування. Наприкінці березня новий спалах стався у Гонконзі, що змусило уряд повернути обмеження мобільності, закрити бари та ресторани. На початку квітня аналогічна ситуація виникла в Сінгапурі, де інфікування поширювалося в кварталах трудових мігрантів. Уряд Сінгапуру був змушений частково скасувати послаблення.
Після майже повного припинення епідемії в Китаї спостерігалися нові хвилі інфікування на півночі країни на кордоні з Росією та в місті Ухань. Наприкінці квітня Боснія і Герцеговина зареєстрували зростання нових випадків на 20 та 49 осіб за два послідовних дні. На початку травня Південна Корея зіткнулася з новим спалахом через скупленість відвідувачів нічних клубів, що змусило країну повернути закриття барів, ресторанів та клубів.
ВООЗ на початку травня виступила із застереженням про небезпеки необережного послаблення карантину. Організація запропонувала рекомендації для уникнення нових спалахів. Кожна країна, яка послаблює карантин, має бути готовою до нового спалаху, а система охорони здоров'я повинна мати достатні запаси ресурсів та засобів контролю інфекції.
Європейський союз у середині квітня сформулював три головні критерії для послаблення карантину: стабілізація та стійке зменшення темпів захворювання протягом вагомого проміжку часу; достатня потужність медичних закладів для надання допомоги значній кількості пацієнтів із коронавірусною хворобою та наявність достатніх запасів матеріалів, ліків та обладнання; належна здатність служб до моніторингу, включаючи широкомасштабне тестування, швидке виявлення та ізолювання інфікованих осіб.
Політика замість науки
Ухвалення політичного рішення не є раціональним процесом. У 2019 році 60 видатних європейських експертів у галузі антропології, політичних наук, менеджменту та дослідження поведінки підготували звіт «Розуміння нашої політичної природи». Звіт показав, що на ухвалення політичного рішення впливають помилкове сприйняття фактів та дезінформація, емоції, які заважають раціональності, одноосібні рішення, які можуть бути хибними, відсутність єдино правильного раціонального рішення, залежність від цінностей та ідентичності, невід'ємність інтерпретацій від фактів, та небезпека рішень, заснованих на об'єктивних свідченнях у епоху політичного популізму.
Посадовці та політики є природною частиною суспільства з його забобонами, міфами та упередженнями. Рішення завжди є ваганнями та балансом різних політичних груп, врахуванням панівних громадських думок, які ґрунтуються на тисячах різноманітних факторів, лише мала частка яких заснована на раціональних підмурках.
У сучасному світі, коли люди перенасичені інформацією, експертні знання знецінені. Французький сенатор Клод Малюре під час парламентських дебатів у Франції заявив: «Що більше експертів, то менше розуміння. На щастя, ще є політики!»
Адміністрація президента США Дональда Трампа практично усунула від участі в ухваленні ключових рішень щодо пандемії американську головну протиепідемічну інституцію «Центр контролю за захворюваннями» (CDC). Наслідки цього рішення наочні: США стали світовим антилідером за темпами поширення інфекції та кількістю інфікованих жителів.
Теорії змови як знаряддя впливу
Кожна серйозна глобальна подія народжує теорії змови. Багато людей залюбки користуються ними, бо вони легко пояснюють складні речі та не вимагають перевірки фактів. Вони ґрунтуються на негативних емоціях та цінностях, поширених міфах та упередженнях.
Сучасне інформаційне середовище сприяє народженню теорій змови. Вкинута в соціальні мережі та підтримана блогерами конспірологічна ідея швидко поширюється, виходить за межі соцмереж до ЗМІ та на вулиці міст у вигляді приватного активізму або масових акцій протесту, перетинає кордони країн і захоплює думки широких верств суспільства.
Український кризовий медіацентр підсумував основні теорії змови про COVID-19. Існує три основні конспірологічні теорії про вірус як біологічну зброю, які конфліктують і виключають одна одну. Перша стверджує, що вірус був створений в лабораторіях США. Друга пропонує те саме щодо Китаю. Третя вказує на Росію. Ці теорії отримали статус обміну взаємними звинуваченнями між урядами країн, а громадяни підтримують ту версію, яка їм більше до вподоби.
Білл Гейтс став однією з популярних мішеней для теорій змови. «Теорія чипізації» стверджує, що під час вакцинації людині вживлятимуть спеціальний чіп для контролю. Інша теорія наполягає, що Гейтс володіє патентом на коронавірус і навмисно спричинив пандемію, щоб отримати надприбутки від продажу вакцини. Ці теорії виявилися настільки переконливими для великої кількості людей, що підштовхнули масові протести в Австралії та Німеччині проти карантину.
В Україні найпоширенішою є теорія про те, що «вірус розкрутили ЗМІ, але насправді він не несе загрози». Варіації стверджують, що людей страхають фармацевтичні фірми для отримання надприбутків або політичні лідери для встановлення контролю та обмеження прав. Ті, хто применшує загрозу, стверджують, що COVID-19 не шкідливіша за сезонний грип, запобіжні заходи не потрібні, а важко хворіють лише люди похилого віку. Попри спростування ВООЗ, прихильники продовжують триматися цих теорій.
Росія та Китай є світовими рекордсменами у поширенні фейків та конспірологічних теорій. Політологиня Anamaria Dutceac Segesten, заступниця директора Центру Європейських досліджень при Універсітеті Ланд в Швеції, повідомила: «Росія є найактивнішим виробником конспірологічних теорій. Вони вдосконалили свої методи, а такі канали як Russia Today та Sputnik годують людей ідеями про те, що вірус зроблений штучно в китайських лабораторіях як біологічна зброя».
Російські інформаційні канали переповіли майже усі конспірологічні теорії: про 5G-вишки, чіпізацію через вакцини, навмисне розповсюдження вірусу, твердження, що вірус — вигадка, та корисність алкоголю від коронавірусу. Мета всіх цих суперечливих теорій — підірвати віру населення у надійність офіційної інформації. Після досягнення цієї мети можна повідомляти будь-яку вигадку, і вона сприйматиметься як правдоподібна. Російські телеканали повідомили вигадану новину, що після російської гуманітарної допомоги в Італії місцеві жителі почали знімати італійські прапори та вивішувати російські.
Значно зросла активність Китаю у дезінформаційних кампаніях щодо коронавірусу. Арсенал інструментів схожий на російський: лавина конспірологічних теорій, фабрики куплених ботів у соціальних мережах, вигадані факти. Директор чеського аналітичного центру «Європейські цінності» Якуб Янда сказав: «Ми бачимо, що масштаби ворожого втручання Китаю в справи Європи швидко зростають, і загроза китайського шкідливого впливу — це зараз одне з ключових для нас питань».
В Україні відповідальними за дезінформаційні кампанії є переважно російські спецслужби та фабрики ботів. Служба безпеки України повідомила: «Під час карантину Служба безпеки України заблокувала понад 2,3 тис. інтернет-спільнот із загальною аудиторією понад 980 тис. користувачів, викрила 323 інтернет-агітаторів, які поширювали різноманітні фейки про епідемію. Служба зафіксувала активізацію російських троле- та ботоферм у закликах до порушення карантинних обмежень та інформаційної підтримки акцій протесту».
Причинами акцій протесту проти карантину є переважно економічні вимоги, але учасники часто використовують гасла конспірологічних теорій.
Колективний імунітет проти елімінації вірусу
Ще однією оманливою теорією стала доцільність застосування концепції «колективного імунітету» для подолання пандемії. На початку цей підхід не виглядав абсурдно, але згодом виявилося, що стратегія значно применшила загрозу коронавірусу.
Велика Британія була одним із найбільш послідовних прибічників стратегії «колективного імунітету». У класичному вигляді стратегія передбачала дозволити 60-70% громадян перехворіти на коронавірусну інфекцію, щоб їхній організм створив імунітет. Коли 70% населення має імунітет, інфекція зазвичай припиняє ширитися. Аби медичні служби впоралися з великою кількістю хворих, до теорії додали пом'якшувальний фактор: відтермінування піку епідемії та розтягування епідемії в часі.
На початку пандемії цієї теорії дотримувалися уряди багатьох західних країн, включаючи Німеччину, Францію, Нідерланди та Велику Британію. Але коли вони побачили неконтрольовану динаміку пандемії зі стрімким інфікуванням та масовими смертями в Італії та Іспанії, країни почали відмовлятися від цієї теорії. Але було запізно: Західна Європа захлинулася у потоці важких хворих.
В Іспанії, Італії, Великій Британії та Франції лікарі у певних ситуаціях були змушені обирати, кому надавати інтенсивну медичну допомогу, а кому відмовити через брак шпитальних ліжок з апаратами ШВЛ. І це при тому, що захворіло не більш як 1% людей! А що було б, якби захворіло 70%?
Натомість країни, які із самого початку відмовилися від концепції колективного імунітету, успішно впоралися з коронавірусом за допомогою суворого карантину та ранньої ізоляції хворих. Ця альтернативна стратегія отримала назву «стратегія елімінації вірусу». Перші приклади успішного втілення показали Південна Корея, Сінгапур, Тайвань, Австралія та Нова Зеландія. За допомогою своєчасних і рішучих дій вони уникли жахливих сценаріїв Західної Європи. Передусім це країни Центральної, Південної та Східної Європи: Австрія, Чехія, Словаччина, Польща та Угорщина.
ВООЗ засудила «теорію колективного імунітету» та запропонувала країнам утриматися від її використання. Але частина політикуму багатьох країн продовжує применшувати загрозу та використовувати ментальні штампи «колективного імунітету», передусім «розтягування епідемії у часі та відтермінування піку».
Попри те, що Україна із самого початку фактично пішла шляхом елімінації коронавірусу, багато українських політиків досі використовують елементи концепції «колективного імунітету». Вони намагаються «розтягнути епідемію у часі з відтермінуванням піку», тоді як завданням має бути мінімізація контактів хворих зі здоровими та припинення нових випадків інфікування.
Наприкінці квітня Головний санітарний лікар України Віктор Ляшко розкритикував ідею колективного імунітету, назвавши її «середньовіччям». Але у його заявах простежуються рештки теорії «колективного імунітету» у вигляді закликів «відтермінувати пік епідемії» та «розтягнути спалах у часі».
Раціональні критерії проти політичних рішень
Процес ухвалення політичного рішення дуже рідко відбувається як раціональна дія, обґрунтована об'єктивними критеріями. Успішні приклади, коли Австралія, Нова Зеландія, Чехія, Словаччина та Південна Корея ухвалили рішення про послаблення карантину, не є показовими, бо уряди цих країн настільки ефективно подолали інфекцію, що в них не встиг сформуватися громадський рух опору карантину.
Натомість у країнах, громадяни яких зазнали тривалих обмежень, навіть на піку епідемії виникали масові протестні рухи. У Європі початок поклала Італія, де протести спалахнули у березні.
Німеччина намагалася підійти до питання зняття карантину на засадах об'єктивних епідеміологічних критеріїв. Пом'якшення урядових заходів пов'язали з числом «R» — показником, який розраховують епідеміологи і який показує, скільки одна хвора особа заражає наступних контактних осіб. Якщо число більше одиниці — епідемія на підйомі, якщо менше одиниці — згасає.
Німеччина, єдина з країн Західної Європи, яка порівняно швидко та без відносно великих жертв скоротила кількість нових інфікувань. Коли кількість нових випадків суттєво зменшилася, а число «R» стало менше одиниці, після 20 квітня почали пом'якшувати карантин. Проте щойно Німеччина почала послаблювати обмеження, захворюваність почала знову зростати, і 6 травня число «R» стало більшим за одиницю.
Але на цей час країну охопила хвиля масових протестів. Уряд Німеччини був змушений відкласти раціональні аргументи, і саме в той день, коли число «R» почало зростати, Ангела Меркель оголосила нові масштабні послаблення карантину: відкриття шкіл, дитячих садочків, кафе, барів, ресторанів та магазинів. Німецькі урядовці скаржаться на те, наскільки важко переконати німців у необхідності збереження карантину. Спрацьовує так званий «парадокс профілактики»: люди не вірять у серйозність загрози, якщо профілактичними заходами вона була усунута, хоча у майбутньому вона все ще загрожує.
Росія — авторитарна країна, в якій ухвалення рішень обмежене вузьким колом осіб, наближених до президента. 11 травня, в день, коли Росія зареєструвала рекордну кількість нових хворих, президент Путін оголосив про закінчення «канікул», які були евфемізмом замість слова «карантин». Це при тому, що Росія була на другому місці у світі за темпами поширення інфекції. Одночасно центральний уряд Росії усунувся від вирішення проблеми та переклав відповідальність на регіональну владу, що погіршило координацію та ефективність протиепідемічних заходів. Авторитарні уряди надто часто обмежують коло експертів, залучених до ухвалення рішень, а авторитарні правителі не мають адекватного сприйняття реальності. Скасування карантину на піку пандемії — це винахід Росії, який вразив весь світ своєю оригінальністю.
Велика Британія — демократична країна, очолена прем'єр-міністром, відомим популістськими поглядами. Борис Джонсон опинився між двома непримиренними групами тиску. Намагаючись догодити обом, 9 травня оголосив про суперечливі заходи. З одного боку, пообіцяв, що «карантин не буде скасований одразу», з іншого — закликав британців повернутися на роботу, навіть без можливості дотримуватися соціальної дистанції. Він перестав згадувати звернення «залишайтеся вдома», замінивши його на «будьте уважні». Попри перші ознаки спаду епідемії та переповнені лікарні, під тиском політичних угрупувань та масових акцій ухвалене рішення про поступове скасування карантину різними темпами в різних регіонах.
США — демократична країна, очолена типовим політиком-популістом Дональдом Трампом. Про його схильність ігнорувати поради експертів вже згадувалося. Як і російський президент, Трамп фактично усунувся від координації зусиль із протидії пандемії, переклавши весь тягар на уряди штатів. При цьому оголосив про намір зняти карантин, не дочекавшись епідемічного спаду — все для того, щоб сподобатися виборцю перед президентськими виборами. Навіть на піку епідемії не визнає серйозності ситуації та називає попередження головного інфекціоніста країни про передчасність послаблення «неприйнятним».
Український контекст
В Україні захворюваність все ще висока. Наразі не спостерігаються ознаки зменшення захворюваності, й скасування карантину не відповідає критеріям ВООЗ та Європейського союзу.
У країні поширюється масовий протестний рух проти карантину. Причини переважно економічні: відсутність належної підтримки уряду під час вимушеного припинення роботи транспорту, малого та середнього бізнесу, несправедливість і недобросовісна конкуренція з боку великих підприємств і торговельних мереж. Місцеве самоврядування часто саботує або скасовує карантинні обмеження, як у Черкасах або Одесі.
Багато українців применшує коронавірусну загрозу. Головна конспірологічна теорія українців — «коронавірус розкрутили ЗМІ». Тому люди часто ігнорують необхідність обмеження мобільності та соціального дистанціювання. 1 травня мер Києва Віталій Кличко поскаржився: «Цими днями було три вихідних. І в столиці відбувалися просто масові гуляння! Хоч ми і закликали дочекатися на послаблення та дотримуватися правил безпеки. Дехто зараз питає: а навіщо був потрібен карантин?»
Громадяни втомилися від карантину і воліють його скасувати. Тож питання, чи може рішення про скасування карантину в Україні не бути суто політичним, залишається риторичним.