Позачергові парламентські вибори на одномандатному окрузі №208 у Бахмачі Чернігівської області стали полем для масштабного застосування маніпулятивних виборчих технологій. Про це повідомив 30 вересня голова правління громадської організації «Стоп корупції» Ігор Бондарчук під час брифінгу в рамках спецпроєкту «Стоп політичній корупції».
Вибори були призначені після смерті народного депутата Валерія Давиденка. 23 травня близько 18 години вечора прибиральниця знайшла тіло 47-річного політика та бізнесмена з вогнепальним пораненням у голові в офісі у центрі столиці. За фактом загибелі було зареєстровано кримінальне провадження за статтею «Умисне вбивство», однак розслідування досі не завершено. Громадська мережа «Опора» висловила позицію, що Центральна виборча комісія вийшла за межі власних повноважень при призначенні дати позачергових виборів.
Тактика «клонів» та маніпуляції з реєстрацією
ЦВК зареєструвала на окрузі 18 кандидатів. Серед них – два безробітних «двійники» представника партії «Слуга народу» Анатолія Григоровича Гунька. Один з них, Гунько Анатолій Миколайович, проживає на Полтавщині і не має жодного стосунку ні до 208-го округу, ні до Чернігівщини загалом. Другий «клон» – Ігор Віталійович Гунько, житель Чернігова, також самовисуванець. Обидва кандидати змогли внести чималу виборчу заставу, незважаючи на безробіття.
Аналогічна схема була апробована у Бахмачі під час позачергових парламентських виборів 2019 року, коли у списку кандидатів одночасно фігурували три особи на прізвище Давиденко.
Проблеми з реєстрацією вдови попереднього депутата
Людмила Давиденко, вдова померлого нардепа, зареєстрована як кандидатка лише з третьої спроби. На засіданнях 23 і 29 вересня ЦВК відмовила їй у реєстрації під надуманим приводом – нібито недійсний паспорт, який вона змінила у зв'язку зі зміною прізвища. Рішення оскаржили у суді, і на початку жовтня Верховний Суд України визнав постанову ЦВК протиправною, зобов'язавши комісію зареєструвати пані Людмилу як кандидата.
Олег Ляшко: від скотаря до лідера радикалів
Лідер «Радикальної партії» Олег Ляшко, який балотується на цьому окрузі, є уродженцем Чернігівщини. Його дитинство було складним – він побував у трьох дитбудинках і працював пастухом. Після 9 класу вступив у ПТУ на спеціальність сільськогосподарського працівника. Першою роботою майбутнього парламентаря була посада скотаря в колгоспі на Луганщині. У 90-х роках він перекваліфікувався на репортера і переїхав до столиці.
Кримінальне минуле та судові скандали
У 1994 році журналіст Ляшко потрапив до кримінальної справи. За інформацією слідства, він представлявся помічником міністра внутрішніх справ, завдяки чому незаконно отримав автомобіль і квартиру. Йому також інкримінували розкрадання державного майна на суму 3,7 млн карбованців. Ляшко був засуджений до шести років позбавлення волі, але вже за рік вийшов по амністії. У 1998 році з нього достроково зняли судимість.
У 2001 році Олега Валерійовича засудили до двох років умовно за наклеп про Василя Дурдинця. Однак Європейський суд виправдав медійника, звинувативши українську владу в переслідуванні преси.
15 квітня 2002 року Ляшка затримали у Черкаській обласній прокуратурі після допиту і звинуватили в чиненні опору співробітникам міліції. Його визнали винним і присудили штраф у сумі 255 гривень.
Політична кар'єра: від БЮТ до власної партії
Депутатський мандат Ляшко отримав у 2006 році, обраний під номером 26 за списком БЮТ. За словами Михайла Бродського, потраплянням у виборчий список Ляшко завдячує Олександру Турчинову, оскільки лідерка блоку Юлія Тимошенко спершу була проти.
Того ж року нардеп засвітився у медіаскандалі: заявив, що володіє доказами передачі хабаря «регіоналами» представникам Соцпартії щодо входження СПУ в коаліцію з Партією регіонів і КПУ. Однак у жовтні 2006 року Печерський районний суд Києва визнав розповсюджені Ляшком відомості недостовірними і зобов'язав його спростувати інформацію.
На дострокових виборах 2007 року Ляшко знову пройшов до парламенту за списком БЮТ. Однак у жовтні 2010 року був виключений з фракції за співпрацю з коаліцією більшості, зокрема під час голосування за внесення змін до Конституції та закону про Кабінет міністрів.
У 2010 році Ляшко очолив Радикальну партію, відому своїм войовничим популізмом. У 2012 році отримав депутатський мандат у окрузі №208 на Чернігівщині. Політсила Ляшка неодноразово вдавалась до епатажу: перфоманс із коровою під Кабміном, землепоїдання у Верховній Раді, бійки та гучні заяви.
У 2014 році Ляшко був активним учасником Євромайдану. На дострокових президентських виборах того ж року зібрав 8,32% голосів і став третім призером. У листопаді 2014 року Радикальна партія пройшла до Верховної Ради за списками, набравши 7,44% голосів і завівши 22 нардепів-списочників. Протягом каденції частину з них виключили з фракції, дехто самостійно склав мандат, а частина депутатів лише формально належала до фракції.
10 вересня 2015 року проти Олега Валерійовича порушили кримінальну справу у Росії. Слідчий комітет Російської Федерації звинуватив голову фракції Радикальної партії та бійців полку Національної гвардії «Азов» у підозрі викрадення й катування мешканця Маріуполя.
У 2019 році Ляшко знову балотувався на посаду Президента України від «Радикальної партії» та очолив список партії на позачергових виборах до Верховної Ради, однак обраний не був.
Антикорупційні розслідування та сумнівне збагачення
За даними руху «Чесно», протягом політичної кар'єри Ляшко став фігурантом численних антикорупційних розслідувань. Його двічі підозрювали у підкупі виборців під час парламентських виборів 2012 року у Чернігівській області через передачу цінних подарунків громаді селища.
Автори програми «Наші гроші» вказали на те, що нардеп ймовірно використовував свій політичний вплив для надання державного замовлення підприємству «ПК «Пожмашина».
Ляшко їздив на незадекларованому Cadillac Escalade. Ціна оренди автівки була сильно занижена – 6,5 тисяч гривень, що радше підходило б для оренди Daewoo Lanos. За інформацією ЗМІ, нардеп придбав будинок і дві земельні ділянки, а його цивільна дружина – земельну ділянку, на якій згодом був побудований ще один будинок. Відомості про будинок дружини та дані про кредит, за який начебто був придбаний будинок самого Ляшка, були відсутні в його декларації.
На початку 2016 року цивільна дружина Олега Ляшка – Росіта Сайранен, яка ніколи не мала власного бізнесу і до знайомства з чоловіком працювала менеджером у клубі гральних автоматів, придбала у Києві земельну ділянку на 600 кв. м з цільовим призначенням «для ведення сільського господарства». Однак замість випасання худоби на ділянці звели двоповерховий будинок на 300 кв. м, який «забули» внести в е-декларацію парламентаря.
Підозрювався у незаконному збагаченні, через що було відкрито кримінальну справу. Епізоди сумнівного набуття власності пов'язані з матір'ю Ляшка – Любов'ю Павлівною. Попри те, що вона працювала у звичайній котельні, починаючи з 2008 року вона набула у власність 13 земельних ділянок у столичному передмісті, три квартири в центрі Києва і трикімнатну квартиру у віддаленому районі столиці.
У 2008 році по 2 га землі у Вишгородському районі (с. Нижча Дубечня) виділили самому Олегові Ляшку, Любові Ляшко, Лоліті Федотовій (сестрі цивільної дружини нардепа), Яніні Бєлогуровій (зводній сестрі Ляшка), Олександру Бєлогурову (чоловіку зводної сестри) та двом однопартійцям-радикалам: Сергію Кириченку та Олексію Ленському.
У червні 2017 року Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) викликало лідера фракції Радикальної партії для пояснень щодо можливого адміністративного порушення, пов'язаного з корупцією. Йшлося про ймовірне незаконне суміщання депутатської діяльності та керівництва у компанії.
У 2017 році було відкрито кримінальну справу за фактом несанкціонованого втручання в інтересах нардепа Олега Ляшка у роботу електронно-обчислювальних машин, що призвело до підробки інформації у ЄДР, за ознаками кримінального правопорушення за ч.1 ст. 361 КК України.
Ляшко та кілька його однопартійців отримали земельні ділянки в Бучі за сприяння у виділенні субвенції з державного бюджету на місто у розмірі 20 млн гривень. Крім того, Олег Валерійович неодноразово відмовлявся надавати антикорупціонерам свою декларацію, фінансові звіти партії та приховував список своїх помічників.
Зв'язки з олігархами та бізнес-кланами
У політичній риториці Ляшко позиціонує себе як непримиренного борця з олігархатом. «Я не заробляю грошей в політиці. На моїй єдиній зустрічі з Коломойським він мені запропонував 50 мільйонів доларів за 10 місць у списку. Я його послав і припинилося будь-яке наше спілкування. Мені байдуже на прізвища: Порошенко, Ахметов, Коломойський, Димінський чи Суркіс. Будь-хто зобов'язаний платити податки», – заявив Ляшко в одному з інтерв'ю.
Однак у ЗМІ Ляшка підозрюють у досить тісних стосунках з вітчизняними олігархами та лобіюванні їхніх інтересів. Одним з потужних покровителів політика став Рінат Ахметов. У 2016 році журналісти програми розслідувань «Схеми» зафіксували, як мільярдер вночі приїжджає до президента Петра Порошенка синхронно з Олегом Ляшком.
На початку 2018 року виконавчий комітет Радикальної партії очолив Юрій Зінченко – ексдиректор одного з підприємств групи «Метінвест». Сам Ляшко пояснив призначення потребою появи у владі людей зі Сходу. Проте люди з менеджменту ахметівських підприємств почали з'являтись у політсилі Ляшка ще у 2017 році.
Радикали висловили підтримку ідеї зниження тарифів на залізничні перевезення для металургійних підприємств. У квітні 2017 року Ляшко і його однопартійці подали законопроект №6382 про трирічне збереження підвищених мит на експорт металобрухту – цей крок дозволив металургійним підприємствам Ахметова зберегти брухт усередині країни для власних потреб.
Минулого року лідера радикалів досить часто помічали як гостя на підприємствах Ахметова. Він неодноразово «світився» у медіаресурсах, що належать олігарху – на телеканалі «Україна» і шпальтах газети «Сегодня».
До бізнес-крила «Радикальної партії» свого часу входив Віктор Галасюк – ексочільник компанії BIONIC Hill, масштабного проєкту створення інноваційного технопарку, який започаткували в 2011 році голова КМДА Олександр Попов та депутат від Партії регіонів, акціонер девелоперської компанії UDP Василь Хмельницький.
У 2014 році Ляшко прихистив у своїй політсилі низку столичних забудовників: Андрія Артеменка, Олексія Кириченка та Сергія Скуратовського.
Сім'я Ляшків у виборчому процесі
Днями стало відомо, що Олег Ляшко висунув свою дружину Росіту першим номером у списку на виборах до Київської облради. Сам же лідер радикалів бере участь у довиборах до парламенту за скандальним 208-м округом на Чернігівщині.
Працівники правоохоронних органів та громадські організації очікують, що Національна поліція України та СБУ не залишать поза увагою численні факти порушень виборчого процесу на 208-му окрузі й унеможливлять подальше використання брудних технологій, що спотворюють процеси вільного волевиявлення громадян.