Українське товариство глухих об'єднує понад 40 тисяч осіб із вадами слуху. Організація, зареєстрована як всеукраїнська громадська організація, володіє значними активами: тисячами квадратних метрів нерухомості в різних українських містах, виробничими цехами, типографіями та пекарнями. З 2016 року УТОГ очолює Чепчина Ірина Іванівна, яка раніше працювала заступницею попереднього керівника. Держава щороку перераховує десятки мільйонів гривень на підтримку організації. Однак розслідування журналіста Артема Поліковського виявило низку схем, за допомогою яких керівництво УТОГ наживається на особливих потребах своїх підопічних.
Будівельні контракти та податкові пільги
У структурі УТОГ діють власні будівельні компанії — «Гарант» та «Граніт». Керівником і підписантом «Граніту» донедавна був Іван Вужинський, який у 2003–2005 роках керував «Укравтодором» і будував автобан Одеса–Київ. За цей проект експрезидент Леонід Кучма присвоїв йому звання Героя України. Будівельні структури УТОГ брали участь у зведенні спортивно-оздоровчого комплексу ФК «Динамо Київ» у селі Жденієво Воловецького району Закарпатської області, який місцеві називають «дачею Медведчука». На будівельні роботи був укладений контракт з підприємством «Гарант-УТОГ» Львівської обласної організації глухих. Бюджету Воловецького району перерахували пів мільйона гривень нібито на відшкодування лісовтрат, а Держлісгоспу сплатили понад 150 тисяч гривень. За цими фактами правоохоронці навіть розпочали кримінальне провадження за статтею про зловживання владою. Однак Вужинський своєчасно ліг до лікарні Львівської залізниці, а справу згодом закрили.
Пізніше, завдяки лобіюванню тодішнього міністра транспорту Євгена Червоненка, структури УТОГ залучили до будівництва Вінницького залізничного вокзалу та садиби третього президента України Віктора Ющенка «Женець» у Татарові Івано-Франківської області. Куратором будівництва дачі експрезидента був Ігор Сухоруков, який на той час працював помічником міністра транспорту і радником директора «Укрзалізниці» Зенко Афтаназіва. Частину робіт виконував будівельно-монтажний поїзд №908 Львівської залізниці, який за договором субпідряду залучив «Граніт УТОГ» на чолі з Іваном Вужинським.
20 грудня 2010 року на порталі державних закупівель з'явилося оголошення про замовлення Державним управлінням справами ремонту держрезиденції «Синьогора» на суму 33 мільйони гривень. Виконавцем робіт без проведення відкритого тендеру стало підприємство «Гарант» УТОГ.
Всі підприємства УТОГ, згідно з законом, не платять податку на прибуток, не є платниками збору за провадження торговельної діяльності та земельних податків. Це робить їх привабливими для олігархів, які прагнуть мінімізувати податкові зобов'язання. Експерти вказують, що дехто з очільників інших державою фінансованих організацій інвалідів — «Інваспорту», Національної асамблеї людей з інвалідністю, Українського товариства сліпих та Всеукраїнської організації «Союз осіб з інвалідністю України» — також може бути причетний до розкрадання бюджетних коштів у великих розмірах. Лише у 2020 році система закладів «Інваспорту» без сплати податків «освоїла» 351 мільйон бюджетних гривень.
Фіктивне працевлаштування та схема на 30 мільйонів
Членів УТОГ без їхнього відома фіктивно оформлювали на роботу до логістичної компанії «Нова Пошта». Певний час їм нараховували заробітну плату, однак гроші надходили не глухим, а функціонерам УТОГ. Така схема дозволяла «Новій пошті» мінімізувати податки, а представникам УТОГ — отримувати надприбутки.
Жінка на ім'я Ірина (ім'я змінено з міркувань безпеки) влітку неочікувано отримала запрошення у відділ кадрів «Нової пошти», де дізналась, що кілька років входить до штату компанії. Кадровики мали копії її паспорту, ідентифікаційного коду та трудової книжки. Копії документів та персональні дані передала співробітниця пресслужби УТОГ Вікторія Кириченко. За такою ж схемою Кириченко та її колега Наталія Бабина-Ткач таємно працевлаштували в «Нову Пошту» близько 700 людей з вадами слуху. Вони отримали на руки 700 банківських карт, на які щомісяця перераховувалася зарплата — близько 900 гривень на кожного працівника. За приблизними підрахунками, за чотири роки ця схема могла принести шахраям понад 30 мільйонів гривень.
Коли ситуація набула розголосу всередині УТОГ, голова товариства Ірина Чепчина пообіцяла розібратися. Однак Кириченко і Бабина-Ткач досі не покарані та продовжують працювати у пресслужбі. На відміну від пересічних людей, особи з вадами слуху, які повністю залежать від УТОГ, практично не можуть звернутися до правоохоронців, оскільки для цього їм потрібні послуги перекладача жестової мови з системи того ж УТОГ. Від можливих репресій з боку керівництва вони не застраховані.
Команда журналістів мала намір навідатися до Ірини Чепчиної для отримання коментарів, однак прямо перед візитом вона раптово пішла на лікарняний. Взяти у неї коментар телефоном також не вдалося.
Непрозорі тендери та експлуатація працівників
У 2011 році Фонд соціального захисту інвалідів провів тендер із закупівлі мобільних телефонів для глухих. Учасниками торгів стали компанії «Тайгер ГК» та «БМС Консалтинг». З останньою уклали угоду на постачання понад 8 тисяч телефонів. У тендерних умовах не прописали модель пристроїв, тому підрядник запропонував «Флай-ДС 165», які на той час уже давно зняли із виробництва через недосконалість. За гаджети переплатили майже вдвічі: замість 300 гривень їх придбали за 570. На цій закупівлі держава втратила щонайменше мільйон гривень.
Кілька років тому Херсонська швейна фабрика УТОГ виконувала державне замовлення для «Укроборонпрому» на виготовлення камуфляжних штанів для військових. Ціна одного виробу для самої фабрики становила 130 гривень, але у звіті «Укроборонпрому» фігурують близько тисячи гривень за пару штанів — майже десятиразовий «навар». Робітників цієї швейної фабрики настільки допекли нелюдські умови праці, що у 2017 році вони змушені були вийти на вулицю з пікетом. Глухим херсонцям за 10–12 робочих годин на шестиденці платили менш як 2 тисячи гривень на місяць. Керівниця Херсонського навчально-виробничого підприємства УТОГ Алла Капустнікова погрожувала звільненням та виселенням із гуртожитку тим, хто висловлював невдоволення. Умови існування у цьому гуртожитку пекельні: інвалідів розселяють у кімнати, де на 6–8 осіб припадає лише два ліжка. Попри вуличні протести й скандал, Капустнікова досі очолює херсонську філію та заробляє як ФОП на виробництві одягу й аксесуарів.
Шантаж та «чорний ринок» нерухомості
У системі УТОГ застосовують напівкримінальні схеми «віджимання» нерухомості підопічних. Якщо члени товариства мають намір продати квартиру або укласти будь-який майновий договір, їм мають допомагати сурдоперекладачі УТОГ. Інформація швидко передається представникам так званого «чорного ринку», які потім шантажем і погрозами змушують інвалідів продати свої квадратні метри за заниженою ціною «потрібним» людям.
Експерти відкрито заявляють про непрозорість та неефективність діяльності організацій інвалідів, які розпоряджаються коштовною нерухомістю, бізнесом і людськими ресурсами, але не ведуть жодної звітності й не сплачують податків. Вони наголошують на необхідності їхнього реформування. Хоча у серпні цього року Фонд соціального захисту інвалідів уперше провів відкритий публічний конкурс на фінансування проєктів громадських організацій інвалідів, приблизно 80% із майже 90 мільйонів гривень поза конкурсом розподілили між УТОГ, УТОС та Національною асамблеєю людей з інвалідністю.