Затримання колишнього міністра енергетики Германа Галущенка у лютому 2026 року розкрило складну мережу фінансових та особистих зв'язків, які ставлять запитання про джерела коштів на розкішний спосіб життя його родини. Серед осіб, пов'язаних із його оточенням, — бізнесмени, чиї імена регулярно з'являються у санкційних списках США та журналістських розслідуваннях про незаконні операції.
Процес затримання та судові рішення
Галущенка затримали 15 лютого 2026 року під час спроби перетину державного кордону. Два дні потому, 17 лютого, Вищий антикорупційний суд обрав йому запобіжний захід — тримання під вартою до 15 квітня з можливістю внесення застави у 200 мільйонів гривень. Під час судового засідання колишній міністр заявив, що не володіє такою сумою, але розраховував на допомогу близьких осіб, зокрема для оплати навчання сина у швейцарському коледжі вартістю близько 200 тисяч доларів на рік.
Віктор Артемов: від міжнародних нафтових схем до санкцій
Серед осіб, яких пов'язують із оточенням Галущенка, називають бізнесмена Віктора Сергійовича Артемова, якого вважають кумом ексміністра. Про його родину у відкритому медіапросторі майже немає детальної інформації, однак дані компаній та судові документи дозволяють скласти певний портрет.
Французька компанія SCI Dacha Arly, через яку оформлений будинок родини Артемова, мала у своїй структурі директорів із прізвищем Артемов. Станом на 2020 рік серед них значилася Олександра Артемова (2001 р.н.), раніше — Артем Артемов (2006 р.н.). У переліку колишніх директорів фігурував сам Віктор Артемов та Галина Артемова (1975 р.н.), яку вважають його дружиною. На цій підставі журналісти припускають, що мова йде про членів його родини.
Згідно з судовими документами, Галина Захарівна Артемова була дружиною бізнесмена. 16 березня 2023 року Обухівський районний суд Київської області задовольнив позов Артемова про розірвання шлюбу, укладеного 7 січня 2014 року у швейцарському місті Колонж-Бельрів. 26 липня 2023 року Київський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу у справі №372/2244/22, у матеріалах якої зазначено, що подружжя має двох дітей.
У минулому Галина Артемова була пов'язана з підприємницькою діяльністю. У 2010–2012 роках вона володіла компанією ТОВ "АФ "Ю ЕН ДЖИ АУДИТ", яка працювала у сфері бухгалтерського обліку та податкового консалтингу. Раніше, у 2003–2008 роках, входила до складу власників ТзОВ "Компанія "Зоря", що займалася будівництвом житлових і нежитлових будівель.
За даними державних реєстрів, донька Артемова Олександра Вікторівна (2001 р.н.) володіє нерухомістю у смт Козин Обухівського району Київської області. На її ім'я зареєстровані земельні ділянки площею 0,1506 га кожна (кадастрові номери 3223155400:05:096:0072 та 3223155400:05:096:0071), а також житловий будинок за адресою вулиця Андріївська, 31. За цією ж адресою оформлене майно на ім'я Артема Вікторовича Артемова (2006 р.н.), якого також вважають сином бізнесмена. Крім того, Артемов має житло у Колоньї на березі Женевського озера — популярному місці проживання заможних іноземців, зокрема російських олігархів.
Міжнародні нафтові операції та санкції
За інформацією Міністерства фінансів США, Артемов контролював або був пов'язаний із низкою міжнародних компаній, які працювали у сфері морських перевезень нафти та торгівлі енергоресурсами. Серед них: Ava Petroleum Services S.A. — компанія, через яку здійснювалися операції з продажу нафти; Petro Naviero Pte Ltd — структура, де Артемов був співвласником (50%) і директором; Centrum Maritime Pte Ltd — компанія, пов'язана з управлінням флотом танкерів; Energotrade Plus DMCC — компанія, у якій Артемов виступав єдиним акціонером у 2021 році; Intrepid Navigators SA та Rising Tide Shipping Corp. — компанії у мережі судноплавних сервісів; Pontus Navigation Corp. і Triton Navigation Corp. — дочірні структури Centrum Maritime.
Ці компанії використовувалися для здійснення незаконних операцій із нафтою. Зокрема, у порту Шарджа (ОАЕ) використовувалися сховища, де змішували нафтопродукти індійського походження з іранською нафтою, щоб приховати її справжнє походження. Після цього оформлювалися змінені або підроблені сертифікати походження та якості, а змішану нафту транспортували за кордон для подальшого продажу.
Окрім міжнародного бізнесу, Артемов був пов'язаний із низкою українських компаній: ТОВ "Альфа-Ойл" (ЄДРПОУ 31031180) — компанія, що займалася торгівлею паливом; ТОВ "Експлуатаційно-технічна контора "Еліт Сервіс" — структура, яка обслуговувала об'єкти нерухомості на Подолі у Києві; ТОВ "Національний інвестиційний альянс" — компанія у сфері управління нерухомістю; ТОВ "Інвестсервіс" — будівельна компанія, діяльність якої припинено у 2015 році; ТОВ "Торговий дім "Нафтатрейд" — компанія з оптової торгівлі паливом, ліквідована у 2005 році; ТОВ "Альфа Енерджи" — структура, що займалася оптовою торгівлею.
Ім'я Артемова регулярно з'являється у журналістських розслідуваннях, пов'язаних із торгівлею нафтою, обходом міжнародних санкцій та сумнівними паливними операціями. У матеріалі Espreso TV згадується скандал довкола компанії ТОВ "Альфа Енерджі", яка у 2018 році імпортувала понад 1 мільйон літрів авіаційного палива індійського походження. Журналісти пов'язували ці операції з так званою "керосиновою схемою" — коли дизельне пальне завозять під виглядом авіаційного керосину, що дозволяє суттєво зменшити акцизні платежі. Період активної діяльності компанії збігався з масштабними державними тендерами на постачання пального для Міністерства оборони та "Укрзалізниці", які вигравала група "Трейд Коммодіті", пов'язана з бізнесменом Андрієм Адамовським.
У жовтні 2022 року танкер Young Yong, який, за даними журналістів, входив до флоту бізнесмена, сів на мілину біля берегів Індонезії з венесуельським мазутом на борту. Раніше, у травні 2022 року, інше судно — Zhen 1, згодом перейменоване на Zephyr I, перевозило російську нафту з порту Приморськ, після чого вантажперевантажували у відкритому океані. Подібна схема дозволяє змінювати походження сировини та ускладнює відстеження її справжнього маршруту.
За даними американських органів влади, мережа компаній, пов'язаних із Артемовим, могла використовувати десятки підконтрольних структур для купівлі танкерів, змішування вантажів у портах Близького Сходу та підробки документів про походження нафти. Для обходу санкцій судна часто реєстрували у юрисдикціях із менш жорстким контролем, змінювали прапори та маніпулювали системами відстеження. У результаті санкційної політики США під обмеження потрапили не лише сам Артемов і його партнери, а й кілька суден, пов'язаних із цією мережею: Julia A, Bueno та Zephyr I.
Окремим епізодом став позов США щодо конфіскації танкера Skipper (раніше Adisa) разом із приблизно 1,8 мільйона барелів сирої нафти, поставленої венесуельською державною компанією PDVSA. На даний час Віктор Артемов внесений до санкційного списку США. За твердженням уряду США, прибутки від цієї торгівлі спрямовувалися на підтримку ліванської організації "Хезболла" та Корпусу вартових Ісламської революції Ірану.
У 2023 році колишній венесуельський чиновник Iván Simonovis опублікував у соцмережах дані про можливі поїздки Артемова до Венесуели та заявив про ймовірну заборгованість перед PDVSA, яка, за його словами, могла перевищувати 1,2 мільярда доларів.
Петро Багрій: фармацевтичний бізнес та державні тендери
Хрещеним батьком другої доньки Германа Галущенка називають бізнесмена-забудовника Андрія Лірника, який також має дипломатичний статус — він є почесним консулом Мальдівської Республіки в Україні. Його діти навчалися у престижному швейцарському коледжі, який згодом обрав і Галущенко для своїх дітей. Ім'я Лірника пов'язують із підприємцем Петром Багрієм, чия діяльність багато років пов'язана насамперед із системою державних закупівель медикаментів.
У журналістських розслідуваннях Багрія неодноразово називали "тендерним мафіозі", маючи на увазі модель роботи, коли контроль над бюджетними потоками забезпечується через мережу формально незалежних, але пов'язаних між собою компаній. Бізнес-орбіта Багрія включає десятки структур, що працюють у різних сферах — від енергетики та управління відходами до медицини і фармацевтичного бізнесу.
Значна частина цих компаній входить до корпоративної групи "Кліар Енерджі", де Багрій виступає співвласником або має частку у статутному капіталі. До енергетичного бізнесу залучений через компанії: ТОВ "Кліар Енерджі", ТОВ "Кліар Енерджі-Одеса", ТОВ "Кліар Енерджі-Житомир", ТОВ "Кліар Енерджі – Івано-Франківськ", ТОВ "Кліар Енерджі-Кременчук", ТОВ "Енерго Січ", ТОВ "Вітри Карпат" (ЄДРПОУ 42021667).
У сфері управління відходами та комунальної інфраструктури Багрій пов'язаний із ТОВ "Кліар-Сіті" та ТОВ "Вейст Менеджмент Груп". У сфері консалтингу та інфраструктури — з ТОВ "Кліар Енерджі Груп" та ТОВ "Джі Ес Сервіс". Багрій має інтереси у медичному секторі: ТОВ "Центр сучасної медичної діагностики "Енерджі Хелс"", ТОВ "Я ваш лікар", ТОВ "Я ваш лікар-Волинь". Серед фінансових та інвестиційних структур фігурує АТ "ЗНВКІФ "Арагон-Капітал"". Бізнесмен є засновником Благодійного фонду МФ "Артанія" (ЄДРПОУ 20037074).
До фармацевтичного бізнесу відносять ТОВ "Рецепти життя" — компанію з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, де Багрій має частку 50%. Окремо згадується ТОВ "Діатом", співвласниками якого є Андрій Гріненко, Михайло Кучірка та Петро Багрій. За даними Clarity-Project, компанія підписала 2030 договорів на суму понад 6,05 млрд грн. Основними замовниками виступали ДП "Медичні закупівлі України" та Департамент охорони здоров'я КМДА.
Серед інших компаній, з якими пов'язують Багрія, також згадується ТОВ "НВФ "Ганза"" (ЄДРПОУ 32307730), що займається оптовою торгівлею обладнанням, де він володіє часткою 34%.
Багрій обіймає керівні посади у галузевих об'єднаннях. Він є керівником Асоціації "Виробники ліків України" (ЄДРПОУ 37509029), яка займається дослідженням кон'юнктури ринку та громадської думки. Крім того, виступає керівником і підписантом Асоціації фармацевтичних виробників України (ЄДРПОУ 33747200).
Петро Іванович Багрій залишався учасником групи "Кліар Енерджі" до 2024 року, після чого вийшов зі складу співвласників. На той момент бізнес він вів спільно з громадянином Російської Федерації, який після виходу Багрія фактично залишився єдиним учасником компанії.
Контакти Багрія з великими виробниками, такими як "Фармак" Філії Жебровської та "Інтерхім" Анатолія Редера, фактично створюють мережу співпраці між ключовими гравцями ринку. Ще одним фактором, який викликає запитання, є інформація про його ділові зв'язки з російськими партнерами у минулі роки. На тлі війни такі контакти стали предметом особливої уваги, оскільки фармацевтичний ринок має стратегічне значення для системи охорони здоров'я.
Доньки Багрія — Анна та Єлизавета — стали бенефіціарами низки компаній і власницями значного обсягу нерухомості у Києві, на Закарпатті та на Чорноморському узбережжі. Така модель розподілу активів є типовою для великого бізнесу, де частина власності оформляється на членів родини.
Показовим для розуміння стилю ведення бізнесу може бути епізод 2006 року, коли мережа аптек, пов'язана з Багрієм, майже одночасно припинила роботу у різних містах України. Цей крок викликав припущення щодо можливих маніпуляцій на ринку, оскільки паралельно компанії з його орбіти продовжували отримувати багатомільйонні державні контракти на постачання медикаментів.
Скандали у державних закупівлях
Асоціація "Виробники ліків України", яку очолює Петро Багрій, неодноразово опинялася у центрі критики та публічних скандалів, пов'язаних із державними закупівлями медикаментів. У журналістських розслідуваннях зазначалося, що компанії, пов'язані з президентом асоціації, регулярно вигравали тендери на постачання ліків для державних програм. Критики стверджували, що технічні умови закупівель інколи прописувалися під конкретного постачальника або виробника, що фактично обмежувало конкуренцію.
Одним із найбільш резонансних випадків стала закупівля онкологічного препарату "Доцетаксел-Віста" для потреб Києва. За даними розслідувань, столична влада придбала цей препарат через компанії "Укроптпостач" та "Фармація", пов'язані з Багрієм, майже утричі дорожче, ніж Міністерство охорони здоров'я. Якщо МОЗ закуповувало препарат приблизно по 3210 грн за флакон, то для Києва він був придбаний приблизно по 8560 грн. Журналісти звертали увагу, що тендерна документація фактично була сформульована під одного виробника, ексклюзивним представником якого в Україні виступали структури з орбіти Багрія. У результаті саме "Укроптпостач" та "Фармація" фактично розіграли тендер між собою.
Схожа ситуація виникла під час закупівлі наркозу з діючою речовиною севофлуран для Рівненської обласної лікарні. Тоді дешевшу пропозицію одного з учасників відхилили через специфічну вимогу до упаковки препарату. Критики вказували, що така вимога могла бути використана як формальна підстава для усунення більш вигідної пропозиції.
У різні роки Багрія також називали людиною, наближеною до тодішнього прем'єр-міністра Миколи Азарова, а також партнером колишнього міністра охорони здоров'я Зіновія Митника. Такі зв'язки часто згадувалися у контексті дискусій про вплив фармацевтичного бізнесу на державну політику у сфері закупівель ліків.
Окремі дискусії виникали і навколо цін на медикаменти. Критики зазначали, що в окремі періоди вітчизняні препарати дорожчали швидше, ніж імпортні, що ставало предметом публічних суперечок між виробниками, державою та медичною спільнотою.
Гучні скандали також пов'язують із компанією "Діатом", яка неодноразово фігурувала у дискусіях навколо державних закупівель медикаментів. У відкритих реєстрах Петро Багрій не значиться серед її засновників або бенефіціарів, однак у журналістських матеріалах компанію відносять до кола структур, які працюють у його бізнес-середовищі та регулярно отримують державні контракти.
"Діатом" була учасником резонансного тендеру на постачання препаратів для онкохворих, де кілька фармкомпаній подали майже однакові пропозиції з підвищеними цінами. Після перемоги дешевшої заявки конкуренти почали оскаржувати результати торгів. Ситуацією зацікавився Антимонопольний комітет, а сам тендер зрештою було скасовано. У матеріалах розслідувань згадувалося, що серед компаній, пов'язаних із такими історіями, фігурували "СТМ-Фарм" та "Діатом".
Компанія "Діатом", яка працює на фармацевтичному ринку з 2013 року, займається імпортом і оптовою торгівлею лікарськими засобами, зокрема препаратами для лікування онкологічних та серцево-судинних захворювань. За роки діяльності вона активно брала участь у державних закупівлях і постачала медикаменти медичним закладам по всій країні, отримавши підряди на мільярди гривень.
Ще один скандальний епізод був пов'язаний із імпортом наркотичних анальгетиків латвійського виробника Kalceks, який входить до концерну AS Grindeks. У 2018 році "Діатом" ввезла в Україну партію таких препаратів приблизно на 7 млн грн, однак через судові суперечки з митницею вантаж кілька місяців перебував на складі аеропорту "Бориспіль" без належного температурного режиму. Оскільки для таких препаратів умови зберігання є критично важливими, ситуація викликала серйозні питання. Коли терміни придатності почали спливати, за даними публікацій, препарати були передані державному підприємству "Ліки України". У матеріалах також зазначалося, що виробник Kalceks продовжує працювати на російському ринку.
Один із найгучніших епізодів стався восени 2021 року, коли правоохоронні органи провели обшуки у Департаменті охорони здоров'я КМДА. Слідство перевіряло інформацію про можливе завищення цін під час закупівлі препаратів для лікування онкологічних хворих. Йшлося про підозру у розтраті понад 6 млн грн, а контракт на постачання ліків у цьому випадку був укладений із ТОВ "Діатом" після проведення тендеру.
Переплетення сфер впливу
Історія навколо Германа Галущенка виходить за межі однієї кримінальної справи. У ній переплітаються кілька різних сфер — міжнародні нафтові операції бізнесмена Віктора Артемова, державні фармацевтичні тендери, з якими пов'язують підприємця Петра Багрія та його партнерів, а також особисті зв'язки у колі колишнього міністра. Саме ці зв'язки мали стати предметом підвищеної уваги після затримання ексміністра.
Команда СтопКору направила запити до Міністерства енергетики, Міністерства охорони здоров'я та АМКУ, а також до НАБУ та САП, які розслідують справу за участі Галущенка, з питанням, чи фігурують у провадженні Артемов і Багрій, якщо так — то в якому статусі.