Туреччина за останні три десятиліття перетворилася на регіонального економічного лідера, тоді як Україна відстає. Ігор Гужва, голова правління Центру розвитку ринкової економіки CMD-Ukraine та доктор економічних наук, наводить показовий приклад: у 1991 році обидві країни мали близько 55 млн населення, але нині в Туреччині проживає 85 млн осіб. Валовий внутрішній продукт турецької держави нині вдесятеро перевищує український. Туреччина є членом OECD і має низку двосторонніх торгівельних угод у рамках провідних міжнародних організацій, включаючи митний союз з ЄС.
Українсько-турецькі економічні стосунки мають тривалу історію. Протягом перших років незалежності України перевага в торгівлі була на боці України: експорт традиційно перевищував імпорт. Однак з часом ініціатива переходила до Туреччини, яка нарощувала свій економічний та промисловий потенціал. Туреччина тривалий час залишалася одним з найбільших торгових партнерів України. Пік взаємної торгівлі припав на 2007–2008 роки, коли обсяги сягали майже 7 млрд доларів щорічно.
З 2012 року Київ та Анкара мають статус стратегічних партнерів. Обидві країни ставили за мету збільшити двосторонню торгівлю до 20 млрд доларів на рік. Однак цей показник згодом знизили до 10 млрд доларів. Структура торгівлі залишилася асиметричною: Україна експортує переважно сировину та напівфабрикати, особливо вироби з чорних металів та сільськогосподарську продукцію, тоді як імпортує готову продукцію — текстиль, машинобудівні товари та інше. Без змін у структурі торгівлі досягти навіть зниженого цільового показника буде майже неможливо, вважає експерт.
Обсяги двосторонньої торгівлі скоротилися вдвічі порівняно з піковими значеннями 2007–2008 років. Мінулого року вперше за історію відносин сальдо зовнішньої торгівлі з Туреччиною стало для України від'ємним. Цей процес відбувався паралельно скороченню переробної промисловості та купівельної спроможності України.
Переговори про зону вільної торгівлі тривають близько 10 років — абсолютний рекорд для таких переговорів. Домовленість про їхній старт датована 2010 роком, формальний запуск відбувся 2011-го. Голова Турецької Республіки Ердоган у листопаді 2018 анонсував підписання угоди до кінця року, проте цього не сталося. У серпні 2019 року турецький президент закликав фіналізувати процес. За словами Посла України в Туреччині Андрія Сибіги, у лютому 2020 року угода була готова на 95%. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба припускав влітку 2020 року, що угоду підпишуть того ж року.
У серпні 2020 року Мінекономрозвитку повідомило, що за перше півріччя товарообіг між країнами сягнув 2,27 млрд доларів, що на 1,7% більше, ніж за аналогічний період 2019 року. Серед основних напрямків розвитку двостороннього співробітництва названі IT, інновації, промисловість, енергетика та енергоефективність, логістика, транспортна інфраструктура, туризм.
1 вересня 2020 року Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України заявило про перезавантаження переговорів. Однак до кінця року процес не був завершений. У грудні 2020 року Кулеба повідомив, що перемовини тривають у форматі так званої «квадриги» — одночасних зустрічей міністрів закордонних справ і міністрів оборони обох країн. Він натякнув на певні труднощі: «Там переговори вперлися в найскладніший елемент, найскладніші та найчутливіші позиції для обох країн». Міністр зазначив, що краща атмосфера в українсько-турецьких відносинах допоможе остаточно домовитися про угоду.
Одна з найскладніших позицій — ситуація на вітчизняному цементному ринку, який опинився під загрозою поглинання турецькими виробниками. Вітчизняна цементна галузь забезпечує щонайменше 5 тисяч робочих місць у виробництві та ще 15 тисяч у суміжних сферах, щороку поповнює державну скарбницю мільярдними податковими надходженнями та є «точкою входу» близько 2 млрд євро прямих інвестицій.
Український ринок цементу активний та інтернаціональний. Ключовими гравцями є вітчизняне ПрАТ «Івано-Франківськцемент», ірландська компанія CRH Україна з трьома заводами, міжнародна компанія «Дікергофцемент» з двома заводами та «Кривий Ріг цемент» також з двома заводами. Перспективи зростання сприяли приходу інвестора на два українські заводи — в Балаклеї та Кременчуці, де тривають роботи з підготовки до запуску ще двох печей з випалу клінкеру.
Український цемент конкурує на європейському рівні, що свідчить про достатній рівень якості. Проте турецькі виробники у 10 разів потужніші: вони виробляють 142 млн тонн цементу на рік проти 13,8 млн тонн в Україні. Крім того, вони мають всебічну підтримку власного уряду, включаючи фінансову. Спад внутрішньої будівельної галузі в Туреччині, військовий конфлікт у Сирії та наслідки пандемії коронавірусу спонукали турецькі компанії переорієнтуватися на експорт. На руку туркам грає наявність спільного морського кордону та зручна логістика чорноморських портів.
Імпорт турецького цементу зростає стрімко. У 2019 році з Туреччини було ввезено 195,7 тисяч тонн, а у 2020-му — майже 1 млн тонн. За такої динаміки Україна перетвориться з країни-виробника на «сировинний додаток». Першими ознаками цих процесів стали вихід з українського ринку Heidelberg Cement у 2019 році та зупинення однієї з печей цементного заводу в Ольшанці наприкінці 2020 року.
Україна не єдина, хто звинувачує Туреччину у демпінгу. У 2019 році Ізраїль застосував антидемпінгові мита на турецький портландцемент.
Цементна галузь — не єдина під загрозою. Вітчизняні молокозаводи, виробники взуття та легка промисловість, зокрема текстильна, також можуть постраждати від угоди без обмежень. Асоціація «Укрлегпром», що представляє інтереси вітчизняних виробників легкої промисловості, у вересні 2020 року висловила міністерству галузеву позицію бізнесу. Українські виробники стурбовані загрозою знищення через можливе зняття обмежень на імпорт турецьких готових текстильних виробів, одягу та взуття.
За дослідженням Асоціації, за 2010–2019 роки галузеве сальдо торгівлі між Україною та Туреччиною було гіпертрофовано від'ємним. За 10 років турецький експорт перевищив український у 53 рази. За останні десятиліття турецький легпром пройшов шлях від сировинної галузі до одного зі світових лідерів з постачання модного одягу, взуття й текстилю. Текстильні вироби складають майже п'яту частину експорту Туреччини, а за постачанням одягу країна посідає третю сходинку в Європі та шосту в світі.
Турецька індустрія має значні податкові пільги й держдотації, тоді як українські підприємства легкої промисловості працюють без преференцій у створенні нових виробничих потужностей, впровадженні інновацій, доступі до дешевих кредитних ресурсів. Ситуація схожа на цементну галузь: підприємці наголошують на важливості прийняття узгодженої позиції у сфері зовнішньої торгівлі для захисту вітчизняного виробництва.
Виробники пропонують узгоджено обнулити імпортні пільгові мита на численні сировинні та інші підкатегорії за умови паритетності з боку Туреччини, виключити з угоди окремі види готової продукції та підтримати створення спільних підприємств в Україні.
Голова Ради Федерації роботодавців України Дмитро Олійник впевнений, що всі галузі економіки мають об'єднати зусилля. На рівні кожного підприємства та галузі є розуміння ризиків. Спільну позицію бізнесу з конкретними розрахунками слід концентровано донести до Президента, Прем'єр-міністра та Кабміну.
Україна може захистити свій ринок цементу від недобросовісної конкуренції шляхом проведення антидемпінгового розслідування, в якому можуть узяти участь українські та турецькі виробники. Якщо факт демпінгу та загрози підтвердяться, Україна зможе застосувати антидемпінгові мита або прийняти цінові зобов'язання від іноземних виробників.
Прецеденти вже мали місце. У травні 2019 року національним виробникам цементу вдалося домогтися застосування антидемпінгових мит щодо імпорту цементної продукції з Молдови, Білорусі та Росії у розмірі від 57,03% до 114,95%. У вересні 2020 року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі розпочала антидемпінгове розслідування щодо імпорту цементу з Туреччини. Це — чи не єдиний шанс для української економіки відстояти власні інтереси у надскладних умовах коронакризи та недобросовісної конкуренції з боку більш потужних світових гравців.