Міністерство економіки завершує антидемпінгове розслідування щодо турецького цементу, яке Уряд розпочав у вересні 2020 року на прохання вітчизняних виробників. За висновками МЕРТ, розраховані збитки від турецького демпінгу становлять 46% від обсягу імпорту. Однак напередодні засідання Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, де мають бути ухвалені фінальні захисні заходи, у медіа з'явилися матеріали, що піддають сумніву доцільність цих рішень.
Аналітики «СтопКору» розібралися з основними твердженнями критиків антидемпінгового розслідування та виявили низку фактичних неточностей.
Перша неточність стосується обсягів турецького імпорту. У критичних матеріалах стверджується, що турецький цемент займає лише 5% ринку, тоді як вітчизняні виробники контролюють 95%. Однак порівняльна таблиця показників за 2020 рік свідчить, що імпорт турецького цементу становить понад 10% внутрішнього споживання. Таким чином, цифра занижена вдвічі.
Друга помилка пов'язана з темпами виробництва. Критики стверджують, що українські цементники наростили виробництво на 17%. За офіційною статистикою Асоціації виробників цементу України, у 2020 році вітчизняне виробництво зросло на 5,2%, тоді як у Туреччині – на 26,9%. Ріст турецького виробництва перевищив український у 3,73 раза.
Третій аргумент критиків полягає в тому, що МЕРТ захищає інтереси великих виробників, а не простих українців, і що підвищення цін на цемент неминуче призведе до здорожчання житла. Однак захист вітчизняної цементної галузі підтримує близько 5 тисяч робітників і спеціалістів у виробництві та близько 15 тисяч працівників у суміжних галузях. Крім того, це забезпечує відрахування до Пенсійного фонду та підтримує бюджети територіальних громад, для яких цементні заводи часто є основним джерелом доходів.
Збереження робочих місць у цементній промисловості також сприяє потенційним покупцям житла, оскільки кожне робоче місце – це заробітна плата, з якої люди можуть накопичувати на власне житло.
Критики розраховують на те, що читачі не звернуть уваги на справжніх бенефіціарів турецького демпінгу. Це власники трьох споріднених компаній, які минулого року завезли майже пів мільйона тонн цементу. Різниця між ринковою ціною цементу в Україні та демпінговими цінами турецького цементу в портах становить десятки мільйонів гривень на користь цих імпортерів. Саме вони втрачають грошові потоки внаслідок антидемпінгових заходів і тому закидають керівництво держави скаргами на МЕРТ.
Четвертий міф стосується очікуваного здорожчання квартир. Критики посилаються на можливе підняття цін на цемент однією з компаній на 7% як на причину неймовірного зростання вартості житла. Однак у 2020 році до України завезли майже мільйон тонн турецького цементу, однак на ринку так і не з'явилися новобудови, збудовані на цьому дешевому матеріалі та продавані за нижчими цінами. За словами експерта Павла Качури, дешева маржа від імпортного цементу не потрапляє до кінцевих споживачів – вона осідає в кишенях посередників та імпортерів.
Економічна логіка захисту вітчизняного виробника стає очевидною в контексті світової економічної кризи та перевиробництва. Державна економічна політика повинна спрямовуватися на максимальне сприяння виробництву на своїй території та підтримку експорту – саме цю формулу використовують економічно сильні країни.
Допущення різкого зростання імпорту на внутрішній ринок ризикує призвести до втрати сотень мільйонів євро інвестицій та поставити під загрозу безробіття тисячі громадян. Конкуренція позитивна лише за рівних умов, але демпінг – це не конкуренція.
Українська цементна галузь конкурентна і спроможна повністю задовольнити попит. Виробничі потужності українських заводів задіяні лише на 75-80%. Цемент, вироблений в Україні, – це конкурентний продукт із високою доданою вартістю, у виробництві якого використовується місцева сировина, енергетичні ресурси та робоча сила.
Особливої актуальності це набуває в контексті програми «Великого будівництва», розпочатої Президентом. Запровадження антидемпінгових мит на цемент забезпечить, щоб кошти цієї програми максимально залишалися в економіці України, а не спрямовувалися на користь іноземних компаній та посередників.