Програма будівництва армійського житла, яка мала розв'язати проблему дефіциту помешкань для військовослужбовців, виявилася неефективною. На реалізацію проєкту витратили 2,4 мільярда гривень – кошти, конфісковані у Януковича, але результати не відповідають обіцянкам.
Замість запланованих 184 казарм побудували лише близько 90. Програма передбачала розміщення майже 23 тисяч військовиків та штатно-посадове житло для командирів. За оцінкою експертної організації StateWatch, на проєкт витратили 98% виділених коштів, однак будівництво так і не завершилося.
Проблема житла для армії залишається гострою. Щороку з військових вишів України випускається понад тисяча офіцерів, а з початку конфлікту на Сході кількість військ зросла на 75 відсотків. Натомість Міноборона щорічно виділяє лише кілька сотень квартир. Нині у черзі на постійне житло стоять понад 48 тисяч військовиків – найвищий показник серед усіх країн.
З 2018 року Міноборона практично заблокувала чергу на постійне житло. Претендувати на нього можуть лише ті, хто має стаж служби понад 20 років. Ексзаступник міністра оборони Олексій Марцинюк вважає цю практику недієвою й несправедливою, зазначаючи, що більшість країн колишнього радянського блоку вже скасували подібні схеми розподілу квартир.
В українській армії існує три типи житла: постійне, службове та штатно-посадове. Службові квартири мають перебувати у пішій доступності від місця служби, однак цей принцип часто порушується. Столичні військовики здебільшого отримують дешевше житло у передмісті, що суперечить логіці службового житла.
У березні 2021 року рішенням міністра оборони Андрія Тарана розподілили кілька квартир у центрі Києва. Однак персоналії одержувачів викликають запитання. Квартиру на Лук'янівці отримала майор Вікторія Снитко, яка стояла у черзі лише три роки без жодних пільг. За даними редакції, у її родини вже є власне житло у столиці. Ще одне помешкання на Лук'янівці дісталося лейтенанту юстиції Барді, який працює у відділі Головного управління майна та ресурсів Міноборони. Тимчасовий очільник цього ж відомства торік також отримав 100 квадратних метрів у столиці.
За словами інсайдерів, потрапити на вершину списків Міноборони й отримати житло поза чергою можна за допомогою певних осіб за неофіційну плату у 10 тисяч доларів.
Найбільш цинічний випадок розподілу житла зафіксували у Центрі забезпечення службової діяльності, який армійці називають «Еліта-центр». Квартира у новобудові на Софіївській Борщагівці мала дістатися лейтенанту Шолохову, який воював на Сході України та отримав статус особи з інвалідністю внаслідок війни 2-ої групи. Однак помешкання перейшло до старшого солдата Марини Дурманенко, інструктора відділу продовольчого забезпечення Міноборони.
Чоловік пані Марини – майор, начальник одного з відділів у Центрі забезпечення службової діяльності. Його мати Тамара Іванівна працює там же начальницею генеральської їдальні. У власності родини Дурманенків перебувають 8 земельних ділянок площею понад 8 гектарів. На Тамару Іванівну записаний будинок у Гореничах під Києвом на 272 квадратні метри та квартира у столиці площею 72 кв. м. Пані Тамара – сусідка заступника міністра оборони генерал-полковника Олександра Дубляна, якому підпорядковується Центр забезпечення службової діяльності.
Корупційні схеми у Міноборони визнають навіть колишні керівники відомства. Ексзаступник міністра Олексій Марцинюк зазначає: «Є службове житло, є розслужбовлення, житлові комісії. Все відбувається непрозоро, неефективно. Величезна кількість корупції».
Механізм розподілу житла залишається непрозорим. Як зізнаються самі військові, процес нагадує лотерею. Родина Наталі Кузьменко стоїть у черзі з 1993 року. Її батько з понад тридцятирічною вислугою помер у 2009 році. За три роки після цього сім'я потрапила у перелік претендентів, однак не у Києві, а у Василькові. Їм запропонували грошову компенсацію, але коли справа дійшла до видачі, родина дивним чином почала відкочуватися у черзі все нижче.
Голова StateWatch Гліб Канєвський наголошує: «Бойові офіцери, які брали участь в боях на Донбасі, стоять у чергах і не можуть отримати житла. Водночас офіцери, які служать в тилових службах і мають доступ до рішень комісій та начальників, отримали квартири швидше».
Гуртожитки і штатно-посадове житло залишаються заморожені. Службові квартири насамперед отримують особи, наближені до апарату. Керують цим процесом представники житлових комісій, які зазвичай мають власні помешкання. Секретар житлової комісії Міноборони Іван Никифорук володіє сотнями гектарів землі у заповідній зоні Карпат.