Історія показує, що контроль над ключовою інфраструктурою — телефонними мережами, залізницями, портами — завжди був питанням національної безпеки. Сьогодні в Україні цей процес відбувається під назвою «концесія»: державні морські та річкові порти поступово передаються у приватне управління через стивідорні компанії, які отримують майже повний контроль над акваторіями, інфраструктурою та землею портів.
Процес розпочався за часів президентства Віктора Януковича і продовжується донині. Під виглядом інвестиційних угод приватні оператори розвивають портову інфраструктуру, але одночасно отримують можливість контролювати вантажопотоки з мінімальною прозорістю. Концесійні угоди часто передбачають конфіденційність документації, що дозволяє приховувати операції від громадськості та державних органів.
Спірні угоди та втрачені мільйони
Одна з найбільш скандальних справ стосується групи компаній «ТІС», яка разом із Фондом держмайна створила спільне підприємство на базі портового комплексу «Лиман». За оцінками слідчих, державі було завдано збитків на 110 млн доларів США. Компанія була заснована нібито спільно з австрійськими партнерами — схема, яка стала типовою: іноземний інвестор виступає прикриттям для розширення впливу вітчизняних бізнесменів.
Подібна ситуація склалася з групою компаній «Рісойл», яка залучила швейцарського інвестора. Ця компанія займається будівництвом пірсу в Чорноморську, самовільним днопоглибленням та фактичним захопленням портових земель. Крім того, «Рісойл» була причетна до перевантаження ільменітової руди, яка була конфіскована слідчими ДБР, всупереч постанові, що прямо забороняла цю операцію.
Руду придбали за заниженою ціною на державному комбінаті, що завдало збитків державі. Після того як медіа порушили цю тему, руду повернули на місце зберігання, але ситуація тривала майже місяць без реакції правоохоронців.
Неконтрольовані вантажопотоки
Моряки концесійних портів у приватних розмовах визнають: приватизація портів створена для втрати державного контролю над вантажами та самими портами. Система контролю має серйозні прогалини. За межею 12 морських миль починаються нейтральні води, де не діє жодне законодавство. Там судна можуть вимикати систему геолокації AIC на певний час, що дозволяє перевантажувати вантажі на інші судна без будь-яких записів. Довести такі операції неможливо через відсутність даних, і приватні перевізники активно цим користуються.
Титан, Фірташ та російські зв'язки
Абсолютну більшість одеських стивідорів пов'язують із титановим магнатом Дмитром Фірташем, який має прямі зв'язки з Росією та володіє заводом в окупованому Криму. Ільменіт — сировина для виробництва титану, який використовується у виробництві деталей літаків, танків та космічних проєктів. За показниками експорту ільменіту Україна посідає четверте місце в Європі.
Недавна історія з титановою рудою у Чорноморську привернула увагу до того, що стивідорні компанії отримали у портах прав майже більше, ніж адміністрація портів. Адміністрація морських портів України забила на сполох, оскільки вихід до води — це стратегічне питання, яке потребує негайного розв'язання. За даними ДБР, стивідорна компанія намагалася незаконно експортувати до Китаю велику партію титанової руди, хоча документи вказували на Китай як на призначення, реальні цілі операції залишаються невизначеними.