28 липня Кабінет міністрів затвердив результати конкурсів на посади категорії «А». Серед переможців – Сергій Коршук, якого призначено першим заступником голови Державної авіаційної служби України. Його кандидатура здавалася безперечною: понад 16 років роботи в авіаційній галузі, виконання обов'язків заступника з 2016 року, досвід у керуванні ключовими напрямками. Однак розслідування виявило серйозні питання щодо дотримання закону про запобігання корупції та прозорості майнових деклерацій.
Професійний шлях Коршука розпочався у 1993 році після закінчення Київського інституту інженерів цивільної авіації. З 1996 до 2002 року він працював у ДАП «Авіалінії України», де пройшов шлях від провідного економіста комерційного відділу до генерального менеджера з комерції. У 2005 році перейшов до Державіаслужби, де з 2011 року очолював департамент авіаперевезень і аеропортів.
Посада першого заступника голови Державної авіаційної служби України належить до категорії «А» і передбачає спеціальну перевірку на доброчесність, відповідність статків способу життя та чистоту репутації. За декларацією 2019 року, Коршук володіє квартирою в Києві, житловим будинком у Славуті на Хмельниччині, двома гаражами, двома іномарками та трьома земельними ділянками. Його річна заробітна плата у Державіаслужбі склала майже 1,9 млн грн.
На дружину чиновника – Діану Дмитрову – записані ще одна столична квартира, будинок площею 567 квадратів у Києво-Святошинському районі та земельна ділянка. За декларацією, вона отримала гонорари у розмірі 125 тисяч гривень. Проте у розділі про корпоративні права подружжя «забуло» зазначити суттєвий факт.
Згідно з Єдиним державним реєстром, Дмитрова Діана Анатоліївна з 2007 року є співзасновницею ТОВ «Український центр обслуговування авіаперевезень». Крім того, вона – бенефіціарна власниця у ТОВ «ТКП-Україна», яка займається обробленням даних. Це прямо порушує Закон України «Про запобігання корупції».
ТОВ «ТКП-Україна» має цікаву структуру. Одним із її бенефіціарів є народний депутат України 4-8 скликань Ігор Шкіря, який з 2011 року керує Всеукраїнською асоціацією автомобільних перевізників. Співзасновником компанії є юридична особа, зареєстрована на тимчасово окупованій території України.
ТОВ «Український центр обслуговування авіаперевезень» зареєстровано в Києві у 2001 році зі статутним фондом 12 тисяч гривень. За даними YouControl, Діані Анатоліївні належать 33% у статутному фонді. Основний вид діяльності – створення програмного забезпечення, однак компанія також займається функціонуванням інфраструктури авіаційного транспорту, організацією подорожувань та перевезення вантажів. При цьому у відкритому доступі відсутні дані про виторг підприємства, а його активи становлять усього 16 500 гривень. Компанія не є власником жодного нерухомого майна, що може вказувати на ознаки фіктивності.
До службових обов'язків першого заступника голови Державіаслужби належать напрямки, пов'язані з наданням прав на повітряні перевезення, дозволів на чартерні рейси, сертифікацією аеропортів та наземним обслуговуванням. За інформацією джерел редакції, при проведенні робіт за цими напрямками іноді створюються штучні перешкоди, які можуть призвести до зриву термінів. Однак у випадку співпраці з компаніями, підконтрольними окремим службовцям Державіаслужби, такі перешкоди дивним чином зникають.
Прикладом називають компанію «Глобал ЮК», яка запропонувала послуги з консультування при сертифікації аеропорту «Гостомель» у розмірі 198 тис. грн – допорогова сума, яка не потребує тендеру. Торік були створені особливі умови для летовищ із закупівлі рідини для обробки літаків. Аеропорти «Львів» та «Гостомель» придбали продукцію невідомого румунського виробника у «Глобал ЮК», а не у постійних відомих постачальників. З цього приводу посольство Швейцарії написало скаргу до Державіаслужби щодо створення штучних умов для переваги одного постачальника.
Коршук відкидає звинувачення у створенні штучних перешкод. У своєму інтерв'ю він заявив, що Державіаслужба практично нікому не відмовляла, а процедура зупинки сертифіката чітко виписана і може бути застосована лише у разі проблем із недотриманням заходів безпеки.
Натомість інсайдери озвучують навіть конкретні «прайси» за пришвидшення розгляду заявок на польоти: 100 доларів у робочий час, 200 доларів у вихідні або неробочий час, можлива фіксована місячна винагорода за сприяння у розмірі 3 тисячі доларів. Компанії включають цю «таксу» безпосередньо у вартість перевезення. Робота має вестися винятково через конкретні компанії, які тісно співпрацюють зі структурами пані Дмитрової.
Бізнес-партнером Діани Анатоліївни в обох підприємствах є Поліщук Кирило Ананійович – ексгендиректор Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» та колишній заступник голови Державної авіаційної адміністрації (січень 2008 – травень 2009). У 2010 році він заснував ТОВ НВП «Техвестсервіс» разом із Сергієм Мединою. Нині співвласником компанії значиться американська корпорація «Інтернешнл Евіейшн Технолоджіс».
Протягом 2016-2021 років ТОВ НВП «Техвестсервіс» уклала три десятки договорів з державними підприємствами авіаційного транспорту загальною сумою понад 291 млн грн. За 2020 рік обсяг імпорту компанії склав близько 50 млн грн. За останні три роки вона фігурує у 14 кримінальних справах, пов'язаних із закупівлею аеропортового обладнання. Слідство з'ясувало, що КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» придбало у цієї компанії дизель-генераторні установки за ціною вдвічі більшою від ринкової.
Сам Коршук протягом кар'єри у Державіаслужбі засвітився у кількох репутаційних скандалах. Видання «Схеми» з'ясувало, що під час посиленого карантину в Україні приватний літак Віктора Медведчука здійснив 16 перельотів із аеропорту «Київ» до аеропорту «Ужгород» і звідти. Заявки схвалила саме Державна авіаційна служба України. Тоді виконувач обов'язків першого заступника голови Коршук заявив, що Державіаслужба надавала дозволи на перельоти повітряних суден, а не конкретних фізичних осіб, і що він не відстежує, хто на якому судні літає. Однак станом на момент виходу розслідування «Схем» в ефір відповідь від Державіаслужби так і не надійшла.
Чому Кабмін, перевіряючи доброчесність кандидата на високу посаду, залишив без уваги очевидні порушення закону про запобігання корупції? Як це пов'язано з впливовими зв'язками дружини чиновника та сумнівною діловою активністю її компаньйонів? Чи є нормальною практика, коли стратегічно важливий державний орган лобіює бізнес-інтереси родичів службовця категорії «А»? Ці питання залишаються без адекватних відповідей від перших осіб держави.