На території столичного заводу «Кузня на Рибальському» виявлено точку перевалки копалин, де в промислових масштабах вивантажується пісок з барж. Причальна стінка й ваговий комплекс розташовані за адресою вул. Електриків, 26. За словами робітників, цю діяльність здійснює ТОВ «Рівне-Будматеріали», бізнес-процесами якого керують Михайло Темнік та Юрій Сорокін. Охоронці припускають, що бенефіціари переховуються від НАБУ через заборгованість перед працівниками.
Компанія зареєстрована у Києві на проспекті Перемоги, проте за цією адресою офісу немає – там тривають ремонтні роботи. Директор Дмитро Брагін відмовив журналістам у спілкуванні, а офіційні запити редакції залишились без відповіді.
Історія компанії розпочалась у 2014 році, коли вона була зареєстрована під назвою ТОВ «Купол-Сіль» з засновником – кіпрською компанією «Філтрено Інвестментс Лтд». Первісно фірма займалась видобутком солі. У 2019 році бенефіціаром став Юрій Сорокін. У 2020 році основний вид діяльності змінили на «Добування піску, гравію, глин і каоліну». У 2022 році Михайло Темнік став співзасновником замість Сорокіна.
За даними YouControl, компанія має 11 видів діяльності, що може свідчити про прикриття недобросовісної активності. Частину статутного капіталу продали столичній будівельній компанії «Ковальська». ТОВ «Рівне-Будматеріали» володіє двома ліцензіями Держгеонадр: на геологічне вивчення Юшківської ділянки (чинна до жовтня 2023 року) та промислову розробку Процівського родовища (до червня 2041 року). В обох випадках корисна копалина – пісок.
Хоча компанія не є фігурантом кримінальних справ, вона проходить як відповідач у господарському процесі (номер справи 910/14958/22). За даними суду, фірма заборгувала понад 170 тис. грн підприємству ПрАТ «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» через неналежне виконання зобов'язань за договором про надання послуг.
Сорокін і Темнік удвох є співзасновниками столичного ТОВ «Річковий транспорт» (ТОВ «Річтранс») зі статутним фондом 100 грн. Юрій Сорокін повністю володіє ТОВ «Київські піски». Михайло Темнік має відношення до СТОВ «Роздольне», зареєстрованого на тимчасово окупованій території Луганської області, та БО «Благодійний фонд «Джерела» ім. Темніка Юрія Олександровича», співзасновником якої є луганчанин Ігор Огиря.
Директор Дмитро Брагін був одним із засновників ТОВ «Алас Україна», діяльність якої припинено. Раніше він займався розвідувальним бурінням у Криму. Михайла Темніка пов'язують спільні бізнес-інтереси з родиною Злочевських, зокрема з колишнім міністром екології та природних ресурсів України (2010 рік) Миколою Злочевським.
Микола Злочевський – колишній регіонал, власник найбільшої приватної газовидобувної компанії України Burisma, засновник Міжнародного Форуму з енергетичної безпеки. З листопада 2019 року він перебуває у розшуку в рамках розслідування діяльності Burisma, хоча за словами тодішнього генпрокурора Рябошапки, його прізвище начебто не фігурувало у самій справі. 12 червня 2020 року стало відомо про спробу підкупу САП і НАБУ хабарем у 6 млн доларів (165 млн грн) за закриття справи, фігурантом якої був Злочевський. За матеріалами слідства, він сприяв заволодінню коштами стабілізаційного кредиту НБУ, виданого «Реал Банку», яким володів олігарх Сергій Курченко. Сам Злочевський спростовував усі звинувачення.
1 жовтня 2020 року Печерський суд Києва зобов'язав прокурора закрити справу щодо Злочевського, яка була відкрита 17 листопада 2014 року. САП оскаржила це рішення й направила його до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, зазначивши, що рішення суду не надходило ні до Офісу генпрокурора, ні до САП. У лютому 2022 року прізвище Злочевського згадали у ЗМІ у зв'язку з давньою кримінальною справою, яку розслідують НАБУ та САП, про масштабні зловживання при закупівлі послуг із дистанційного зондування землі. У рамках цієї справи колишньому заступнику Злочевського Дмитру Мормулю та двом іноземцям було повідомлено про підозру. За даними інсайдерів, НАБУ також вивчає причетність Сорокіна й Темніка до цієї справи.
Завод «Кузня на Рибальському» (колишня «Ленінська кузня») є приватним акціонерним товариством. За даними YouControl, великий пакет акцій (понад 5%) належить кіпрській EWINS LIMITED, а кінцевим бенефіціарним власником значиться Ігор Мазепа. Завод, що входив до складу групи компаній «Укрпромінвест», є одним з найстаріших підприємств Києва, спочатку займався сталеливарним виробництвом, згодом – суднобудуванням.
До 2018 року завод належав тодішньому президенту України Петру Порошенку та народному депутату Ігорю Кононенку. У 2013–2015 роках, ймовірно, вдавався до сумнівної схеми податкової оптимізації, про що йшлося у журналістському розслідуванні проєкту «Наші гроші з Денисом Бігусом». У 2018 році частки Порошенка та Кононенка викупив Сергій Тігіпко, ще один «діяч» епохи Януковича.
Наприкінці грудня 2022 року суд відкрив справу про банкрутство ПрАТ «Кузня на Рибальському». Справу ініціювали за позовом кіпрської компанії «Прокторемо Інвестментс Лімітед». За словами кіпрської компанії, підприємство має заборгованість, яка виникла при купівлі 70% компанії «Ленд Девелопмент ЛТД Плюс», бенефіціаром якої є Тігіпко.
Лише за останні три роки завод фігурує у 14 кримінальних провадженнях щодо злочинів у сфері господарської діяльності, надання публічних послуг та охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації. У квітні 2021 року ДБР проводило обшуки на заводі: за даними слідства, у 2016–2018 роках МОУ закупило катери неналежної якості, виробництво яких здійснювала «Кузня на Рибальському», в результаті чого державі завдано збитків на пів мільярда гривень.
Редакція спрямувала запит до ПрАТ «Кузня на Рибальському» щодо того, чи надавало підприємство земельні ділянки в оренду або суборенду ТОВ «Рівне-Будматеріали», та які спільні інтереси можуть поєднувати бенефіціарів заводу з копачами часів Януковича. Наразі редакція чекає на офіційну відповідь та продовжує стежити за перебігом подій на Рибальському острові у столиці.