Розслідування виявило систематичну схему розкрадання державних коштів через іноземні фірми-прокладки, в якій беруть участь посадовці Міністерства оборони та Державної прикордонної служби. За даними журналістів, обидва випадки — контракт на мільярд гривень та угода на 23 мільярди — демонструють не випадкові порушення, а відтворювану практику вилучення оборонного капіталу.
Перша оборудка: мільярд на мінах, які так і не прибули
У жовтні 2022 року Міністерство оборони України уклало контракт із ТОВ "Львівський арсенал" на суму 1 млрд 380 млн гривень (приблизно 37,5 млн доларів). Документ підписали тодішній т.в.о. директора департаменту військово-технічної політики Олександр Лієв та директор компанії Юрій Збітнєв. Держава здійснила майже 100-відсоткову передоплату, хоча перша партія мін очікувалася 20 грудня 2022 року, а повне виконання контракту — до 20 лютого 2023-го. Жодної поставки не відбулося.
З'ясувалося, що "Львівський арсенал" не був виробником, а виконував роль посередника. Схема включала щонайменше три структури: український "Львівський арсенал", словацьку компанію Sevotech та хорватську WDG Promet. Кінцевим виробником мав бути хорватський завод Elmech Sintermak, проте завод офіційно повідомив, що не отримував ані коштів, ані сертифікатів кінцевого користувача.
"Львівський арсенал" перерахував іноземним партнерам лише 30–35% отриманої суми. Решта коштів залишалася на рахунках в Україні до арешту, а частина, за даними СБУ, була виведена через афілійовані структури на Балканах. Логістика контракту виглядала нереалістичною: постачання декларувалося зі Словаччини, але мини мали походити з Хорватії. Для цього були потрібні ліцензії та дозволи на транзит через ЄС, яких нібито ніхто не мав. Контракти між учасниками не збігалися: одна угода передбачала 50% передоплати, інша — 35%.
Словацька Sevotech раніше вже провалила контракт на 13 млн євро, поставивши лише 3 тисячи комплектів захисту замість обіцяних 17 тисяч.
Особливості виконавців
Олександр Лієв, який підписував контракт від держави, обіймав посаду т.в.о. директора департаменту. Його кар'єра закінчилася у січні 2023-го, коли медіа згадали про його дії у 2014 році перед незаконним референдумом у Криму. Нині він під підозрою, але все заперечує.
Тоомас Нахкур — чинний посадовець того самого департаменту — продовжував представляти міністерство під час розслідування. Лише у лютому 2024 року його відсторонили від виконання обов'язків.
Юрій Збітнєв, директор та власник "Львівського Арсеналу", мав біографію, далеку від виробництва зброї: народний депутат першого скликання, радник прем'єра Масола у 90-х роках. Сама компанія, зареєстрована у Києві за адресою звичайної житлової квартири, не мала виробничих потужностей. Основний КВЕД — "інша професійна наукова та технічна діяльність". Компанія займалася лише посередництвом.
Олексій Хорошаєв, ключова фігура зі сторони словацького посередника Sevotech, проживав у Празі. До повномасштабного вторгнення він обіймав посаду заступника директора державного підприємства "Прогрес" — державного спецекспортера зброї, що входить до складу концерну "Укроборонпром". Наприкінці 2022 року Хорошаєв увійшов до наглядової ради Sevotech і виступив ініціатором пропозиції щодо поставки мінометних мін для України.
Завершення справи
За матеріалами Служби безпеки 27 січня 2024 року затримали усіх фігурантів справи. За частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинені організованою групою) підозру отримали Олександр Лієв, Тоомас Нахкур, Юрій Збітнєв та Олексій Хорошаєв. Лієва СБУ затримала на спробі виїхати за межі України.
У січні 2024 року суд залишив у силі стягнення 1,34 млрд гривень передоплати, 90,6 млн гривень пені та 96,7 млн гривень штрафу. Рішення набрало законної сили, на майно та рахунки компанії накладено арешт. Міноборони виграло суд на суму понад 1,5 млрд гривень.
Другий випадок: 23 мільярди для польської фірми без гарантій
Поки СБУ розбиралася з фігурантами справи "Львівського арсеналу", у надрах оборонного відомства народилася нова схема. У листопаді 2024 року міністр оборони Рустем Умєров звернувся до уряду з проханням забрати з бюджету МО 23 млрд гривень і віддати їх Державній прикордонній службі. Привід — пропозиція від польської фірми Phu Lechmar на поставку боєприпасів на 100 млрд гривень.
Уряд спрацював оперативно. У п'ятницю, 29 листопада, прийняли рішення, а вже в понеділок зранку вся сума терміново залишила Україну у вигляді 100-відсоткової передоплати. Це суперечить будь-якій логіці та практиці, оскільки повний аванс потрібен лише виробнику для закупівлі сировини. Lechmar — класичний посередник без верстатів.
Польська фірма мала історію. Наприкінці 2023-го, у розпал скандалу з "Львівським арсеналом", вона намагалася продати Агенції оборонних закупівель снаряди на 3 млрд гривень. Тоді Агенція прописала оплату після поставки. Результат був передбачуваний: спочатку поляки говорили про "проблеми з підривниками", а потім просто заявили, що перепродали товар комусь іншому. Україна не втратила грошей, але висновків не зробила.
Ціни у пропозиції для прикордонників виявилися у півтора раза вищими, ніж закупівельні ціни Агенції. За інформацією медіа, організатори почали "відмивати" репутацію Lechmar через благодійність. У Польщі терміново заснували фундацію "Лехмар", яка подарувала ДПСУ, МО та Нацгвардії по два позашляховики.
Нові власники та зв'язки
На початку грудня 2024 року в Києві зареєстрували ТОВ "Лехмар Київ" (зараз ТОВ "Покровська груп"). Окрім поляків, у власники записали братів Сергія та Олега Єрьоміних. За інформацією журналіста і політолога Мар'яна Ощановського, один із них — колишній працівник СБУ, інший — ГУР, і вони особисто знайомі з очільником ДПСУ Сергієм Дейнеком.
Директором цієї фірми став Костянтин Бучок, який також керував іншою компанією Єрьоміна — "Спецекспоресурси", що нібито має виробляти зброю. Сергій Єрьомін аж до 2025 року був співзасновником благодійного фонду "Душа та серце з Україною!". Його партнером у цьому фонді є чеська організація Nadační fond rozvoj budoucnosti Ukrajiny.
Наглядову раду чеської структури очолює Олексій Хорошаєв — той самий організатор 1,5-мільярдної оборудки "Львівського арсеналу", якого затримали в Чехії.
Ешелони з мінами від Lechmar мали б прибувати у січні 2025-го.
Запити без відповідей
За інсайдерською інформацією ТОВ "Львівський арсенал" та Lechmar працюють знову із закупівлями, хоча офіційно такої співпраці не видно. Команда СтопКору звернулася із запитами до Міністерства Оборони України, прикордонної служби, НАБУ та САП.
Державна прикордонна служба України повідомила, що звіти про оборонні закупівлі не публікуються під час воєнного стану. Вся така інформація буде оприлюднена протягом 3 місяців після його завершення, оскільки розголошення зараз може зашкодити національній безпеці.
Міністерство оборони підтвердило, що дійсно 23 млрд гривень виділено Адміністрації Державної прикордонної служби України. Підставою делегування стало розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2024 року № 1191-р "Питання делегування повноважень для здійснення оборонних закупівель".
За рішенням Міністра оборони України Службою внутрішнього аудиту Міністерства оборони України проводиться аудит результатів закупівлі товарів оборонного призначення під час делегування у 2024–2025 роках Адміністрації Державної прикордонної служби повноважень на виконання бюджетної програми 2101150 "Розвиток, закупівля, модернізація та ремонт озброєння та військової техніки, засобів та обладнання".
Системна проблема
Два кейси — "Львівський арсенал" (1,5 млрд гривень) і контракт із Phu Lechmar (23 млрд гривень) — демонструють не випадкові провали, а відтворювану практику: державні кошти масово авансуються посередникам без гарантій поставок і контролю. Рішення ухвалюються на рівні керівництва оборонного сектору, а виконання забезпечують пов'язані бізнес-структури та одні й ті самі фігуранти.
Попри підозри, суди й публічні скандали, механізм не зупинений, що створює прямий ризик подальшої втрати мільярдів і зриву забезпечення військ.