Після повномасштабного вторгнення Росії видатки на військове забезпечення зросли з 600 млрд гривень у 2022 році до 900 млрд гривень у 2023 році. На закупівлю взуття для ЗСУ у 2022–2023 роках виділено майже 3,5 млрд гривень, за які придбано 1 млн 400 тисяч пар. Однак постачання контролює одна структура – група компаній «Талан», яка монополізувала ринок військового взуття, незважаючи на наявність у країні достатньої кількості конкуруючих виробників.
Посилення впливу після 2014 року
Схема монополізації розпочалася після виборів 2014 року. Микола Лаврик, який став народним депутатом 8-го скликання від фракції «Блоку Петра Порошенка», розпочав стрімке розширення свого бізнесу. За півроку ТОВ «Таланлегпром» став абсолютним фаворитом усіх тендерів на закупівлю військового і спеціального взуття для Міноборони, Укрзалізниці та Нацполіції. Екс-президент Петро Порошенко навіть публічно підтримав компанію, написавши в Instagram, що носив «таланівські» берці з 2014 до 2019 років як Верховний Головнокомандувач ЗСУ.
Корпоративна структура та офшорні зв'язки
За даними YouControl, групу компаній «Талан» контролює родина Лаврика. Засновниками ТОВ «ТД «Укрлегсировина» станом на 2019 рік значаться Андрій Миколайович Лаврик та Оксана Миколаївна Лаврик. Ірина Валеріївна Покась, яка згідно з декларацією народного депутата Миколи Лаврика є його дружиною, володіла 42% групи фірм «Талан» та була власницею ТОВ «ТД «Укрлегсировина» та ТОВ «Ліберті».
Особливо показовою є структура ТОВ «Ліберті». Пані Покась належить менше 2% компанії, ще 0,08% перебуває у власності Лаврик Валентини Андріївни, а головним власником є компанія «Суперпроектів шуз прайвет лімітед», зареєстрована в республіці Бангладеш. Хоча «Ліберті» не фігурує в державних замовленнях, вона є співвласником ТОВ «Таланпром», що входить до групи компаній «Талан». Адресою виробництва взуття зареєстрована саме ця компанія, непідвладна українським законам.
Проблеми з конкуренцією та якістю
У червні 2017 року Одеське обласне територіальне відділення АМКУ оштрафувало ТОВ «Таланлегпром» Андрія Лаврика та ТОВ «ТД «Укрлегсировина» на 117 тисяч гривень кожну за тендерну змову в 2010–2011 роках. АМКУ внесло ці фірми до «чорного списку» компаній, яким заборонено брати участь у тендерах. Крім того, у липні 2017 року поліція відкрила справу щодо виведення 21,38 млн гривень через фіктивні фірми із ТОВ «ВП «Евас» – одного з основних постачальників «Таланлегпрому».
Незважаючи на зміну влади, монополія залишилась незмінною. Якщо до 24 лютого 2022 року чисельність армії становила близько 250 тисяч солдат, то після повномасштабного вторгнення вона зросла до 700 тисяч без урахування інших силових підрозділів. Однак група компаній «Талан» може виготовити лише 50% від загальної потреби – максимум 700 тисяч пар з необхідних 1 млн 400 тисяч. Саме це пояснює затримки в постачанні.
Замість залучення інших українських виробників, «Талан» замовляє матеріали для пошиву з Бангладешу. У цій країні знаходиться завод, який виробляє сировину для створення взуття і належить родині Лаврик. Звідти групи фірм «Талан» експортують верхню частину взуття для виробництва берців. Засновник групи пояснює, що фабрика в Бангладеші діє з 2008 року, в її керівництві працює п'ять українців, звідти отримуються напівфабрикати, а фінішні операції проводяться в Україні. Крім того, компанія має фабрику в Об'єднаних Арабських Еміратах.
Прибутки та втрати держави
За 2021 рік група компаній «Талан» отримала чистий прибуток 21 млн 803 тисячі гривень. У 2022 році цей показник зріс до 226 млн 239 тисяч гривень – більше ніж у 10 разів. Водночас держава несе значні втрати.
В Україні працює близько восьми виробників, які могли б забезпечити конкуренцію: у Київській області – 4 виробництва, здатні виготовляти 500 тисяч пар на рік; у Хмельницькій – одна фабрика з потужністю 100 тисяч пар щороку; у Львівській – 200 тисяч пар; у Житомирській – один виробник, який постачає для МВС тактичне взуття і міг би додатково виготовляти 250 тисяч пар для ЗСУ; у Чернігівській – підприємство, здатне забезпечити 150 тисяч пар.
Якби ці 700 тисяч пар виготовляли українські виробники, було б створено до однієї тисячи додаткових робочих місць. При середньомісячній заробітній платі 15 тисяч гривень держава отримала б до 75 млн гривень на рік податку на доходи та військовий збір. Разом з недоотриманими податками на прибуток держава втрачає 110 млн гривень щорічно.
Проблеми з якістю та своєчасністю
Військові скаржаться на якість виданого взуття. На новому виданні трапляються порепані накладки та підошви, берці незручні для постійного ходіння. Сергій Прохоренко, Co-Founder and Principal Agile Transformation Consultant at Agile.Live, який у лютому–березні 2022 року служив солдатом роти резерву 4-го батальйону 72-ї окремої механізованої бригади, зазначав, що літні моделі видали наприкінці липня, а зимових берців військові не отримали досі. Через невчасні поставки та низьку якість військові вимушені купувати взуття за власні кошти.
Чиновники Міноборони не дотримуються процедур перевірки якості кожної партії, оскільки це займає час і затримує постачання. Однак «Талан» неодноразово зривав терміни поставок і без того.
Пояснення монополії та конфлікт інтересів
Андрій Лаврик пояснив, що на круглому столі в Міністерстві оборони за участі українських виробників оборонці виставили умови щодо вдосконалення взуття. Технологічно для цього потрібно було замовити спеціальні дороговартісні прес-форми вартістю 5–7 тисяч доларів за одиницю, які мали тестуватися. Частина прес-форм за результатами досліджень ймовірніше за все була б відкинута. На такі потенційно неокупні витрати виробники не захотіли йти, і вони нібито автоматично відпали від участі в тендерах.
В Україні поширена практика, коли певна умова чи вимога закупівлі прописується під «потрібного» виробника. Чи випадково, чи навмисне «Талан» фактично монополізував ринок, залишається під питанням. Варто пам'ятати, що в будь-якій демократичній країні має бути здорова конкуренція та однакові можливості для всіх виробників.
Микола Лаврик, колишній губернатор Сумської області, має чималий зиск від родинного бізнесу, однак не прагне усунути конфлікт інтересів. Роменське колективне виробничо-торгівельне об'єднання «Талан», з якого починалася його кар'єра, мало на момент реєстрації 220 засновників.
Незрозумілою залишається позиція чиновників Міноборони, які закривають очі на описану ситуацію, незважаючи на низьку якість продукції та затримки з поставками. Монополія групи компаній «Талан» створена штучно і скоріше за все не без присутності корупційної складової.