Напад на словацького прем'єра Роберта Фіцо 15 травня 2024 року став приводом для масованої інформаційної кампанії російських медіа та політиків, які намагалися приписати замах західним спецслужбам та українським неонацистам. Розслідувачі громадської організації «Західний Інформаційний фронт» проаналізували цю кампанію і виявили низку фактичних неточностей та маніпуляцій.
Російська версія подій
Маргаріта Сімоньян, редакторка державного каналу Russia Today, одразу після замаху запустила наратив про причетність Заходу. Вона нагадала, що Фіцо раніше стверджував про розгул українських неонацистів як причину війни в Україні, і зробила висновок про причетність західних спецслужб. Пізніше Сімоньян уточнила, що під «колективним Заходом» мала на увазі не конкретні органи, а узагальнену силу, яка нібито керує світовою політикою.
Російський філософ Олександр Дугін назвав замах «черговим ударом Заходу по тих, хто наважиться йому заперечити». На його думку, як київські нацисти, так і сучасний глобалістичний Захід є терористичною організацією без правил. Дугін запропонував Росії надати Словаччині допомогу в розслідуванні.
Політолог Сергій Марков стверджував, що замах здійснили українські неонацисти, які мстять Фіцо за його миролюбну позицію щодо Росії. Марков також передбачив, що західні спецслужби нібито фальсифікуватимуть російський слід у справі. При цьому він називав Фіцо другом Росії, що створювало логічну суперечність: якщо Фіцо — друг Росії, то чому Росія не змогла його захистити.
Фактичні обставини замаху
Нападник — Юрай Центула, 71-річний словацький письменник і громадянин Словаччини. Він законно володів пістолетом, з якого здійснив напад. На відміну від російської пропаганди, Центула не є українцем, не належить до неонацистів і не є членом партії «Прогресивна Словаччина». Міністерство внутрішніх справ Словаччини та керівництво партії спростували ці твердження.
Центула був опозиціонером і прихильником партії «Прогресивна Словаччина». 24 квітня 2024 року його помітили на акції протесту, де він виголошував гасла «Геть Фіцо!» та «Хай живе Україна!». На плакаті, який він тримав, була зображена Роза вітрів, де західний напрямок символізував мир і процвітання, а східний — війну та страждання України.
Глава МВС Словаччини заявив, що Центула був одинаком, який не належав ні до правих, ні до лівих радикалів. На допиті стрілець повідомив, що не згоджується з політикою уряду, зокрема з реформами державних ЗМІ. Центула розповів поліції, що планував напад протягом декількох днів і мав намір лише поранити прем'єра, а не вбити його. Йому висунуто звинувачення у замаху на вбивство з помсти. Стрільцеві загрожує 25 років позбавлення волі або довічне ув'язнення.
Зв'язки з проросійськими структурами
Угорський журналіст-розслідувач Сабаль Чпанії виявив, що Центула мав контакти з проросійським воєнізованим угрупованням «Захисники Словаччини» (також відоме як «словацькі строковики»). У 2016 році на сторінці групи опубліковано щонайменше два пости Центули, в яких він писав, що жодна держава не здатна захистити громадян за допомогою силовиків. Письменник виступав проти неконтрольованої міграції та підтримував захисників, які за власні кошти купували зброю і спорядження для оборони країни.
Керовані цієї організації, за словами Чпанії, тренували колишніх бійців російського спецназу. У 2019 році словацькі журналісти повідомляли, що на святковому марші «Захисників Словаччини» виступив колишній прем'єр-міністр Словаччини Ян Черногурський, який у 2010 році отримав від Дмітрія Медведєва орден дружби за великий вклад у розвиток російсько-словацьких відносин. Нещодавно, у січні 2024 року, Черногурський став членом лідера євразійського відділення байкерського клубу «Нічні вовки» Йозефа Ханбалі.
Символ «Захисників Словаччини» виявився підозріло схожим на герб гітлерюґенду.
Контекст і висновки
Роберт Фіцо, який очолював уряд Словаччини, був відомий своєю проросійською позицією і прагненням до збалансованої зовнішньої політики. Його відносини з Росією стали предметом дискусій і критики з боку деяких західних партнерів Словаччини.
На думку авторів розслідування, російська пропаганда, як завжди, розповсюджує неправдиву інформацію, навіть не дбаючи про деталі та достовірність. Замість того щоб визнати, що напад здійснив словацький опозиціонер, розлючений політикою Фіцо, російські медіа та політики намагаються переписати історію, приписуючи замах західним спецслужбам та українським неонацистам.
Питання про російський слід у замаху потребує ретельного розслідування та аналізу всіх наявних доказів. Без конкретного підтвердження будь-які твердження залишаються на рівні припущень. Однак потенційна причетність Росії до цього інциденту, якщо вона буде доведена, підкреслює складність міжнародних відносин і необхідність пильності в політичній і розвідувальній діяльності.