Реорганізація Державної бібліотеки України для юнацтва, затверджена Міністерством культури та інформаційної політики України наказом від 11 грудня 2023 року №693, мала стати логічним кроком модернізації. Замість цього вона перетворилася на багатомісячний конфлікт, позначений блокуванням приміщень, затримкою зарплат і кримінальним провадженням.
Проблема та її розв'язання
Державна бібліотека України для юнацтва у районі ВДНГ протягом років перебувала у стані занепаду. Фонд установи не актуалізувався, у вільному доступі залишалися видання під російськими санкціями, з 2017 року не проведено перехід на Універсальну десяткову класифікацію, матеріально-технічна база застаріла, грантова діяльність відсутня. Умови зберігання книг в основному книгосховищі були незадовільними.
Паралельно функціонувала Національна бібліотека України для дітей — головна вітчизняна дитяча книгозбірня з розгалуженою мережею закладів по країні, яка представляла собою простір для спілкування та творчості.
Міністерство культури запропонувало приєднати Державну бібліотеку для юнацтва до Національної бібліотеки для дітей. Правонаступником усього майна, прав та обов'язків мала стати Національна бібліотека для дітей. Такий крок дозволив би скоротити адміністративні видатки обох установ і підвищити зарплати працівникам бібліотеки для юнацтва приблизно вдвічі, що мало б сприяти мотивації персоналу.
Перші кроки та перший опір
У грудні 2023 року було створено комісію з реорганізації. Головою комісії став тодішній в.о. директора Георгій Саприкін. З бюджету виділили кошти на проведення реорганізації.
Протягом двох місяців керівництва комісією Саприкін засвоїв виділені гроші у вигляді премій керівникам, а наказ Міністерства так і не виконав. Замість цього він звільнив бухгалтерію, загальмувавши роботу та заблокувавши виплати заробітної плати. Саприкін був звільнений у зв'язку з закінченням дії контракту та відсторонений від головування у комісії наказом Мінкульту.
22 лютого 2024 року наказом №119 нову очільницю комісії призначили Тетяну Шамаріну. Проте Саприкін фактично відмовився виконувати наказ і не передав печатку, фінансово-господарські документи та інші важливі матеріали новому керівництву.
Саботаж та блокада
З 27 лютого 2024 року окремі співробітники установи, наближені до колишнього менеджменту, почали блокувати доступ до приміщень, фактично паралізуючи роботу комісії з реорганізації. Впродовж усього 2024 року новому складу комісії не вдавалося отримати доступ до ключових документів та матеріальних ресурсів бібліотеки.
Через дії Саприкіна та його оточення:
Затримувалася виплата заробітної плати працівникам з лютого по грудень 2024 року. З'явилася заборгованість за орендну плату, комунальні послуги та охорону приміщень. У бібліотеці відключили світло та інтернет, що унеможливило її роботу. Велика кількість працівників була змушена звільнитися, а заклад фактично припинив функціонування.
Роботу комісії з реорганізації вдалося частково розблокувати за сприяння МКСК лише наприкінці грудня 2024 року.
Медіакампанія та громадські організації
Окрім адміністративного саботажу, Саприкін та його прибічники активно використовували інформаційний простір. З 27 лютого 2024 року вони ініціювали численні публікації та заяви, спрямовані на дискредитацію Мінкульту, членів комісії та генерального директора Національної бібліотеки України для дітей.
Для цього використовувалися звернення до правоохоронних органів, народних депутатів, посольств та міжнародних інституцій, публікації у медіа та соцмережах, що викривлювали інформацію про ситуацію, постійні скарги та заяви, які ускладнювали роботу комісії та органів влади.
У червні 2024 року у виданні «Дзеркало тижня» вийшов матеріал директора аналітико-дослідницького центру «Інститут міста» Олександра Сергієнка «Міністерство культури: 451° за Фаренгейтом. Чи потрібні нам бібліотеки?», майже повністю побудований на позиції, озвученій ексголовою профспілки Тетяною Ковтун. У публікації Мінкульту закидали ледь не спробу знищення бібліотеки для юнацтва, а Саприкіна представляли як жертву.
У січні 2025 року на своїй сторінці у Facebook Саприкін публічно звинуватив колег з Національної бібліотеки України для дітей у «доносі» та назвав реорганізацію «спробою рейдерського захоплення приміщення».
Група так званих «активістів» виступила на боці Саприкіна, проводячи акції, блокуючи входи до бібліотеки та поширюючи в соцмережах інформацію, що дискредитує рішення Міністерства. Джерела фінансування цих організацій викликають сумнів, а їхня діяльність — певні питання щодо реальних мотивів такої підтримки.
Правоохоронна реакція
У березні 2024 року голова комісії Тетяна Шамаріна подала заяву до правоохоронних органів щодо протиправних дій Саприкіна. Голосіївським управлінням поліції Києва було відкрито кримінальне провадження за статтею 356 КК України (самоуправство).
Попри численні звернення, слідство рухається повільно, а клопотання щодо проведення процесуальних дій, таких як обшуки та допити, залишаються без виконання.
Можливі мотиви опору
Затягування процесу реорганізації та приховування фінансово-господарської документації можуть мати глибші причини. Проведення реорганізації передбачає повний аудит діяльності бібліотеки, що могло б виявити сліди можливих корупційних зловживань, якщо такі мали місце. З цієї точки зору, блокування роботи комісії та приховування документів виглядає як спроба уникнути відповідальності.
Наразі можна констатувати, що бібліотека для юнацтва та її трудовий колектив, замість виконання своєї культурно-просвітницької місії, стала заручником особистих інтересів окремих осіб. Подальший розвиток подій залежить від ефективності роботи правоохоронних органів, уваги громадськості до прозорості процесів та здатності Міністерства культури забезпечити виконання свого наказу в повному обсязі.