Ранок 23 квітня 2025 року в Марганці став днем однієї з найтяжчих втрат за останні місяці. О 6:30 ворожий FPV-дрон поцілив у службовий автобус, що перевозив працівників АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат». Результат був катастрофічним: 10 загиблих, 59 поранених різного ступеня тяжкості. Удар по цивільній інфраструктурі став черговим свідченням російської тактики знищення стратегічних об'єктів України, навіть коли вони офіційно припинили роботу.
Парадокс марганецької трагедії полягає в тому, що комбінат, за твердженням його адміністрації, перебуває у простої вже два роки. Однак автобуси з логотипом ГЗК щодня курсують містом, перевозячи працівників. Ця суперечність має прямий зв'язок з фінансовою поведінкою підприємства: за той же період воно не сплатило жодного податку до місцевого бюджету. Офіційна бездіяльність стала зручним аргументом для уникнення фіскальних зобов'язань.
За АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» стоять імена, які визначали розвиток українського великого бізнесу протягом трьох десятиліть. Комбінат входить до складу феросплавного холдингу, пов'язаного з Ігором Коломойським, Геннадієм Боголюбовим, Олексієм Мартиновим та частково з Віктором Пінчуком.
Історія цього альянсу сягає кінця 1980-х років, коли радянська економіка розпадалася. У Дніпропетровську, в філії спільного підприємства «Новінтех», зустрілися люди, які згодом створили одну з найпотужніших корпоративних структур пострадянського простору. Геннадій Боголюбов, інженер-будівельник, у 1988 році з'явився у кооперативі «Фіаніт», що офіційно займався розробкою електронних систем управління, але насправді реалізовував імпортні товари: жуйки, сигарети, офісну техніку. Така діяльність у той час була надзвичайно прибутковою.
Рік потому до «Фіаніту» приєднався Олексій Мартинов, інженер-електрик з підприємницькими здібностями. Разом з інженером-металургом Кирилом Даниловим вони залучили до проекту Ігоря Коломойського, однокурсника Данилова з металургійного інституту. Після поїздки до Сінгапуру Боголюбов і Коломойський заснували спільне підприємство «Сентоза», назване на честь курортного острова. Перший офіс розташовувався у підсобці дніпровського кінотеатру. Коли до них приєднався Мартинов, утворилася четвірка з рівними частками. З цього імпровізованого торгового підприємства виросла імперія «Приват», яка охопила банківський сектор, металургію, нафту, телекомунікації та медіа.
Коломойський: архітектор фінансової вертикалі
Ігор Коломойський став публічним обличчям групи, людиною, яка контролювала активи і приймала стратегічні рішення. Саме він керував експортом металу, управляв фінансовими потоками і організував входження у нафтовий сектор. Його стиль керування характеризувався агресивністю і безкомпромісністю. Йому приписують створення численних офшорних схем, контроль над судовою системою та фінансування політичних партій.
У 2019 році США офіційно звинуватили Коломойського у відмиванні коштів і заборонили йому в'їзд. Українська правоохоронна система почала реагувати значно пізніше. 2 вересня 2023 року Служба безпеки України та Бюро економічної безпеки оголосили Коломойському першу підозру за шахрайство і легалізацію майна, отриманого злочинним шляхом. Суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Сім днів потому, 7 вересня 2023 року, Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомили олігарху про нову підозру: привласнення 9,2 мільярда гривень ПриватБанку до його націоналізації. Це розслідування охопило арешт активів Коломойського, включаючи частки в підприємствах, облігації, банківські рахунки та нерухомість.
15 вересня 2023 року слідство оголосило третю підозру, на цей раз про заволодіння ще 5,8 мільярда гривень, пов'язаних з ПриватБанком. Загальна сума, за якою ведеться розслідування, перевищує 15 мільярдів гривень. У травні 2024 року Офіс Генерального прокурора оголосив Коломойському підозру у замовному вбивстві. За даними слідства, він замовив убивство директора юридичної компанії у Феодосії (окупований Крим) з мотивів особистої помсти через невиконання вимог про анулювання рішень загальних зборів акціонерів одного з підприємств, у яких мав інтереси.
26 листопада 2024 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду поставив крапку у спробах Коломойського повернути ПриватБанк. Рішення остаточне: банк залишається державним. Печерський районний суд Києва продовжив до 4 липня 2025 року термін тримання під вартою для Коломойського у справі про замовне вбивство юриста Сергія Карпенка.
Боголюбов: глобальна мережа активів
Геннадій Боголюбов завжди залишався у тіні Коломойського, але його вплив був не менш значним. Через інвестиційну компанію Palmary Enterprises Ltd він володіє Ghana Manganese Company (Гана), Nsuta Gold Mining (ПАР), Highlanders Alloys (США), Чіатурмарганець (Грузія), Feral CA (Румунія). Свою частку у австрійській компанії Consolidated Minerals (23,1% акцій) Боголюбов продав за 101 мільйон доларів США.
Особливу роль у його портфелі відіграє Georgian Manganese, одна з найбільших компаній Грузії. Вона об'єднує Зестафонський феросплавний завод, Чіатурський гірничо-збагачувальний комбінат, ГЕС «Варцихе 2005» та клініку «Ферромеді». Боголюбов контролює компанію через структуру Georgian American Eloise. З 2023 року активи компанії заморожені рішенням Високого суду Лондона у справі за позовом ПриватБанку до своїх колишніх власників.
У 2020 році Georgian Manganese заснувала дочірнє підприємство GM Trading у Москві, яке постачало марганцеві феросплави на російський ринок. Вже в 2021 році Грузія забезпечила 51% імпорту цих сплавів до Росії, з яких 40% припадало саме на Georgian Manganese. Постачання не припинилося навіть після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Станом на травень 2022 року компанія входила до першої десятки грузинських експортерів до Росії. У 2023 році Росія залишалась найбільшим ринком збуту грузинських феросплавів (38%), випереджаючи США і Туреччину.
Основними покупцями були Челябінський електрометалургійний комбінат (ЧЕМК) та Західно-Сибірський металургійний комбінат. У 2024 році суд скасував приватизацію ЧЕМК і повернув його у власність держави Росії, оскільки підприємство співпрацювало з оборонною промисловістю. Таким чином, структури Боголюбова були безпосередньо причетні до постачання стратегічної сировини до Росії під час війни проти України. Місцеві медіа повідомляли, що Georgian Manganese припинила публікувати фінансову звітність, хоча цього вимагає закон. Останній звіт за 2021 рік був видалений з офіційного порталу.
В Україні Боголюбов є співвласником Запорізького та Стаханівського феросплавних заводів, Марганецького та Орджонікідзевського (Покровського) гірничо-збагачувальних комбінатів, Криворізького залізорудного комбінату та має частки у холдингу Evraz, який має вплив у Росії, Канаді та Британії.
У 2024 році працівники Департаменту безпеки України повідомили про підозру колишньому співвласнику ПриватБанку Геннадію Боголюбову. Однак він успішно залишив країну. За даними слідства за участі Держприкордонслужби України, Боголюбов 24 червня 2024 року незаконно залишив Україну потягом «Київ — Хелм» у супроводі близького родича. Попри те, що в офіційних базах даних немає запису про перетин кордону, слідчі встановили: олігарх виїхав за недійсним паспортом громадянина України, який фізично перебуває в Україні. За повідомленнями Української правди, Геннадій Боголюбов нині проживає у Відні (Австрія).
Мартинов: від партнера до викривача
Олексій Мартинов забезпечував логістику, збут і реальні грошові потоки групи. Саме він займався збутом офісної техніки в Дніпрі у 1990-х, згодом координував експорт феросплавів, ведучи переговори з азіатськими й європейськими покупцями. За словами бізнес-партнерів, Мартинов відповідав за реальний рух грошей, зокрема через офшорні юрисдикції, залишаючись при цьому непублічною особою.
У 2025 році Мартинов кардинально змінив позицію. У публічній заяві на власній сторінці у Facebook він звинуватив Коломойського та Боголюбова у відмиванні понад 5 мільярдів гривень через благодійний фонд, зареєстрований у Дніпрі. За його словами, фонд, який мав займатися релігійною діяльністю, став інструментом для виведення коштів, викрадених у держави. «Мені стало відомо про зухвалу шахрайську оборудку. Вони використовували фонд як канал для виведення коштів, викрадених у держави», — написав Мартинов. Він заявив: «Я більше не маю морального права мовчати, коли мої колишні партнери перетнули всі межі».
Позиція Мартинова змінилася з внутрішнього партнера на свідка обвинувачення, що може стати вирішальним для групи «Приват». Його свідчення можуть вплинути на судові процеси як в Україні, так і за кордоном, зокрема у справі ПриватБанку у Високому суді Лондона.
Реакція місцевої громади
Сергій Хникін, керівник відокремленого Марганецького підрозділу ВГО «Стоп корупції», громадський активіст та депутат Марганецької міської ради, прокоментував ситуацію з комбінатом. На запитання про допомогу родинам загиблих та поранених він відповів: «Якусь допомогу надали, але не в повному обсязі. Почався політичний скандал, почали просити в людей якісь розписки, претензії пред'являли. Але виплатили, якщо не помиляюсь, по 500 тисяч сім'ям загиблих і, по-моєму, по 50 тисяч пораненим. Але це не перевірена інформація».
Щодо курсування автобусів до теракту Хникін підтвердив: «Так, вони працюють. Хоч на сьогоднішній день по офіційних програмах вони не працюють, але робота триває по змінах». Він також критикував підхід підприємства до питань безпеки та відповідальності за смертельні випадки, зазначаючи, що компанія намагається приховати інциденти та вирішувати їх «закулісно».
Залишок імперії
Трагедія в Марганці стала дзеркалом для цілої епохи — епохи безкарних олігархів, які роками наживалися на українських надрах, ухилялись від податків і торгували навіть з ворогом. Приватівська імперія, яка починалася з кооперативу «Фіаніт», тріщить по швах під тиском кримінальних проваджень, санкцій і воєнного часу. Один із засновників перебуває під вартою за підозрою у замовному вбивстві, другий утік із країни за фіктивним паспортом, а третій публічно викриває їхні фінансові схеми. Суспільство має не лише знати імена цих людей — воно має вимагати відповідальності за роки махінацій, беззаконня і байдужості до людських життів.