Американські санкції проти українських компаній за допомогу Ірану стали сигналом про глибшу проблему. Міністерство фінансів США внесло до санкційного списку ТОВ «ГК Императив Україна» та ТОВ «Екофера» за постачання деталей для військових цілей іранській державній компанії Iran Aircraft Manufacturing Industrial Company (HESA), яка виробляє безпілотники серії Ababil. Ці дрони Іран передає Росії для атак на українські міста.
Однак за цією схемою стоїть ширша мережа. Центральною фігурою виявляється індійська компанія Bhilai Engineering Corporation Limited (BEC) зі штаб-квартирою в місті Бхілаї, яку повністю контролює громадянин Індії Раджів Джаін. За даними відкритих реєстрів, з 2016 року він контролював українське ПрАТ «КБ Коксохіммаш» (код ЄДРПОУ 00190302) через англійську компанію Coal Steel Construction Limited. 25 листопада, за інформацією YouControl та Opendatabot, Джаін зник з числа бенефіціарів цього підприємства.
Державне конструкторське бюро «КБ Коксохіммаш» засноване 1945 року наказом Народного комісара чорної металургії СРСР. На офіційному сайті підприємства зазначено, що воно має 420 авторських свідоцтв на винаходи та патентів у 15 країнах. КБ є учасником 32 ліцензійних угод, а його конструкторська документація використовується машинобудівними компаніями, включаючи BEC.
Зв'язок з іранськими санкціями
BEC укладає контракти з підсанкційними іранськими підприємствами, використовуючи українські технології, об'єкти інтелектуальної власності та ліцензії державних установ. Один із ключових контрагентів BEC в Ірані – компанія Esfahan Steel Company, яка перебуває під персональними санкціями США з січня 2020 року. На світлині під час підписання контракту видно Ашиша Джаіна, родича Раджива та виконавчого директора BEC, разом із керівництвом Esfahan Steel Company.
Esfahan Steel Company тісно пов'язана з Esfahan Mobarakeh Steel Company – провідним виробником сталі на Близькому Сході та найбільшим у світі виробником металу прямого відновлення. Mobarakeh Steel виробляє понад 50% усієї сталі Ірану. OFAC внесла Mobarakeh Steel до санкційних списків у 2018 році за надання матеріальної підтримки структурам, афілійованим із Корпусом вартових ісламської революції (IRGC). До санкційного ордеру обох компаній включено «Вторинні санкції» – обмеження проти третіх сторін, що опосередковано підтримують підсанкційні режими. За роботу з цими іранськими підприємствами США передбачили введення вторинних санкцій, які розширюють тиск на осіб, що співпрацюють з ними.
Порушення українських указів
Контракти BEC з Esfahan Steel Company прямо порушують рішення Ради національної безпеки і оборони України. Указом Президента України №253/2016 від 15 червня 2016 року Україна імплементувала резолюцію Ради Безпеки ООН щодо секторальних санкцій проти Ірану. Було заборонено постачання товарів подвійного використання, що можуть бути використані під час створення ракетної зброї, а також надання технологій та технічної допомоги.
Після початку широкомасштабної війни Україна посилила обмеження. Указом №308/2023 від 27 травня 2023 року запроваджено строком на 50 років повну заборону торгівлі з Іраном товарами військового призначення та подвійного використання. Пункт 6 цього рішення прямо забороняє «передання резидентам Ісламської Республіки Іран технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності».
Попри це, Раджів Джаін через BEC та підконтрольне ПрАТ «КБ Коксохіммаш» продовжував співпрацю з підсанкційним Іраном у період повномасштабної війни. За наявними документами, BEC укладала контракти на проєктування коксових печей для Esfahan Steel Company, використовуючи українські технології та креслення базового й детального інжинірингу, отримані від українських державних підприємств.
Схема захоплення державних активів
Історія намагань BEC взяти під контроль українські державні підприємства почалася у 2022 році. Директор ДП «Укрдіпромез» Станіслав Стасевський разом із представниками BEC протизаконно звільнили директора ДП «Гипрококс» та призначили Олександра Щербакова, який працював у прямому підпорядкуванні Стасевського. Припускається, що метою було отримати доступ до патентів, ліцензій і креслень державного підприємства.
Листом BEC підтвердила дію контракту із санкційною іранською компанією та просила ДП «Гипрококс» надати базові та детальні інженерні креслення. Креслення були передані. У квітні 2023 року за кримінальним провадженням № 12023226130000*** за статтею 356 ККУ Щербакова звільнили та поновили попереднього законного директора. Однак ніхто належним чином не поніс відповідальності.
Кримінальні провадження
Станом на серпень 2025 року нове керівництво ДП «Укрдіпромез» звернулось до правоохоронних органів із заявою про державну зраду за ознаками ч.2 ст.111 та ст.111-2 ККУ щодо Олексія Дугіна (директора ПрАТ «КБ Коксохіммаш»), Оксани Корнієнко, Олександра Щербакова та Раджіва Джаіна. Заява ґрунтується на тому, що ці особи за попередньою змовою групою в період повномасштабного вторгнення рф налагодили співпрацю шляхом укладання контрактів з використанням українських технологій з підсанкційними підприємствами Ірану.
Розпочато кримінальне провадження № 42025050000000*** від 22.08.2025. Окремо відкрито провадження № 12024100090003*** від 17.12.2024 за статтею 366 ч.1 ККУ щодо службового підроблення документів. Посадові особи компанії «Консорціум Укріндустрія» під час виконання контракту на реконструкцію коксової батареї внесли у офіційні документи завідомо недостовірні відомості, що призвело до майнової шкоди у вигляді недоотримання доходу.
Спільну рису всіх кримінальних проваджень можна описати як відсутність невідворотності покарання, що відбувається в тому числі за бездіяльності уповноважених органів.
Репутація та міжнародні зв'язки
BEC має неоднозначну репутацію на міжнародному ринку. У червні 2025 року компанію дискваліфіковано на індійському ринку строком на три роки за надання підробленої банківської гарантії на суму 15 мільйонів євро. Дискваліфікація поширилась на всю групу BEC, включаючи керівництво, акціонерів та афілійовані структури.
Додатковий фактор, що насторожує – ймовірні контрагенти BEC. Серед них – компанії, які працюють як опосередковані представники російських заводів на території Індії: «Уралмашзавод» (Єкатеринбург), «Монолит» (Нижній Новгород), «Краснодарский компрессорний завод», «Електротяжмаш-Привод» (Пермь). Економічні зв'язки з цими структурами апріорі мали б унеможливити легальну співпрацю BEC з українськими підприємствами будь-якої форми власності.
Банкрутство та боротьба за активи
Станом на 2025 рік ДП «Гипрококс» перебуває у процедурі банкрутства за ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.04.2025 у справі №922/1230/25. Кредитором виступило приватна компанія ТОВ «Трейдторг Продакшн». За матеріалами судового провадження, дані кошти ДП «Гипрококс» використало виключно на виплату заробітної платні працівникам та податків.
Для уникнення знищення підприємства в тяжких умовах воєнного стану ДП «Гипрококс» залучило інвестування з приватного сектору шляхом створення Спільного підприємства у формі ТОВ «ГИПРОКОКС» через внесення майнових прав інтелектуальної власності до статутного капіталу. Виключні майнові права на них зберігаються за державною науковою установою ДП «Гипрококс», що підтверджується реєстром прав інтелектуальної власності та Статутом Спільного підприємства.
Арбітражний керуючий, як посадова особа зацікавлена у дотриманні законності, перевіривши законність юридичних тонкощів діяльності ДП, повідомила орган управління підприємства – ФДМУ, що корпоративні права у спільному підприємстві ТОВ «Гипрококс» будуть включені до інвентаризаційної відомості активів боржника та у разі необхідності до ліквідаційної маси, перебуватимуть під контролем держави та наглядом арбітражного керуючого.
Представники BEC не влаштовує така «визначеність» долі підприємства. Вони почали активно використовувати, спекулювати та маніпулювати цією ситуацією, намагаючись дискредитувати підприємство і погрожуючи розірванням контрактів та руйнуванням репутації ДП. Вони намагаються нав'язати наратив про неможливість роботи українських інститутів на ринку Індії без BEC як посередника.
Враховуючи попередню історію та способи ведення справ BEC, їм цілком влаштовувало б, якби у підприємства не було чіткої юридичної позиції та додаткового захисту. Саме після того, як вони дізналися, що арбітражний керуючий включає корпоративні права до інвентаризаційної відомості активів боржника для забезпечення інтересів ФДМУ та держави, вони почали активні дії, спрямовані на саботування та знищення спільного підприємства ТОВ «Гипрココс».
Парадокс воєнного часу
Ситуація виглядає парадоксально. В Україні відкрита справа СБУ щодо постачання Іраном росії дронів і ракет. Іран передає росіянам «Shahed», якими ЗС рф щодня обстрілюють українські міста. США накладають санкції на українські компанії, які допомагають Ірану виробляти ці дрони. І попри це, ціла група осіб та українських компаній продовжує через індійського «посередника» працювати з санкційними іранськими структурами прямо на території України.
Раджів Джаін через BEC та підконтрольне ПрАТ «КБ Коксохіммаш» фактично сприяє зміцненню військово-промислового потенціалу Ірану, використовуючи українську інтелектуальну власність. Іранська сталеливарна промисловість забезпечує матеріальну базу для виробництва озброєння, включаючи дрони, що застосовуються проти України.
Паралель із санкціями США проти Бахрама Табібі очевидна. Той використовував підставні компанії в Україні для постачання аерокосмічних матеріалів до HESA – виробника дронів «Shahed». Раджів Джаін через BEC використовує українські технології ПрАТ «КБ Коксохіммаш» для співпраці з Esfahan Steel Company – підсанкційним металургійним гігантом, який забезпечує матеріальну базу іранського ВПК.
Це – не просто порушення санкційного режиму. Це державна зрада в умовах воєнного стану, коли кожна деталь, кожна технологія, передана Ірану, може обернутися ракетою чи дроном, що вбиває українців. І що найприкріше – у жодному з низки відкритих кримінальних проваджень досі ніхто не поніс реальної відповідальності.
Реакція в Україні поки що обмежується поодинокими публікаціями блогерів та медіа. Тим часом, схеми функціонують, адвокати обслуговують інтереси фігурантів, суди розглядають їхні позови.
Редакція спрямувала запити до ПрАТ «КБ Коксохіммаш» та РНБО. Наразі чекаємо на відповіді.
Питання залишається відкритим: скільки ще часу українська держава спостерігатиме, як її інтелектуальна власність, створена за десятиліття наукової роботи, перетворюється на зброю проти власного народу? І чи дочекаємось ми нарешті реальної відповідальності для всіх учасників цього ланцюга – від іранців із підставними компаніями в Харкові до індійських бізнесменів, що мріють «приватизувати» українські державні активи під час війни?