Гімназія №191 імені Павла Тичини у Дніпровському районі Києва чекає на протирадіаційне укриття вже другий рік. Заклад, який розпочав роботу у 1968 році і став першим на Березняках навчальним закладом з українською мовою навчання, нині опинився в ситуації, коли критичний для безпеки дітей проєкт застряг у тендерних процедурах.
Проблема розпочалася у 2024 році, коли перша закупівля була зупинена без підписання договору через скорочення фінансування. У 2025 році Управління освіти Дніпровської РДА оголосило повторний тендер з очікуваною вартістю 331,96 млн гривень. Дані про закупівлю розміщені в системі ProZorro, однак процедура швидко перетворилася на ланцюг взаємних скарг та рішень Антимонопольного комітету.
Лютневий тендер викликав занепокоєння учасників торгів через дискримінаційні вимоги у документації. Одна зі скарг потрапила до Антимонопольного комітету України, який визнав частину вимог незаконними. Після коригування документів у липні 2025 року в аукціоні змагалися три компанії. ТОВ "Ю ВАН Інжиніринг" запропонувало найнижчу ціну близько 281,4 млн гривень і було попередньо визначене переможцем.
Компанія "Укрбуд-Проект-Реконструкція" оскаржила результати, стверджуючи, що переможець не відповідає кваліфікаційним критеріям. За її твердженням, "Ю ВАН Інжиніринг" орендувало складське приміщення та будівельний кран лише до кінця 2025 року, тоді як роботи мали тривати до кінця 2026-го. АМКУ погодився з аргументами та рішенням від 4 вересня 2025 року скасував перемогу "Ю ВАН", повернувши його пропозицію на етап кваліфікації.
Процедура зайшла в глухий кут після того, як замовник відхилив пропозицію "Ю ВАН Інжиніринг" на підставі листа БЕБ України, у якому стверджувалося про кримінальне провадження щодо ухилення від сплати податків. Попри вимогу закону надати учаснику 24 години на усунення невідповідностей, замовник цього не зробив. "Ю ВАН" подала ще одну скаргу, звинувативши замовника в зловживанні та ігноруванні закону. АМКУ кілька разів переносив засідання, що гальмувало процес до кінця осені 2025 року.
У фіналі залишився єдиний претендент — "Укрбуд-Проект-Реконструкція" з ціновою пропозицією близько 299,1 млн гривень. Формально вона стала б переможцем торгів, однак замовник не поспішав підписувати угоду. Коли більше не залишилося підстав для відхилення учасників, було застосовано універсальну відмовку про відсутність фінансування. Prozorro позначило статус закупівлі як такої, що не відбулася.
Представники компаній-учасників у неофіційних коментарях припускають, що серія зривів може бути наслідком не лише формальних порушень. За їхніми словами, у Дніпровському районі нібито діє неформальний механізм контролю над підрядами — так званий "шлагбаум". За даними Transparency International Ukraine, подібні схеми раніше фігурували в матеріалах НАБУ, зокрема у справах, пов'язаних з "Енергоатомом" та так званими "плівками Міндіча", де йшлося про блокування платежів і вимоги 10-15% "за прохід".
Учасники припускають, що подібний бар'єр стоїть і на шляху будівництва шкільних укриттів у Києві. Це, за їхнім припущенням, може пояснювати дивні метаморфози тендеру: від спроб "просунути" дискримінаційні вимоги до раптової появи листа БЕБ і фінального скасування закупівлі. Наразі прямих доказів застосування такої схеми саме в кейсі гімназії №191 у відкритих джерелах немає, тому ці твердження варто розглядати як припущення учасників ринку, а не встановлені факти.
Учасники ринку неофіційно пов'язують ситуацію навколо тендерів із політичним контекстом Дніпровського району. За їхніми словами, депутат Київради від партії "Удар" Олесь Маляревич багато років представляє цей район на рівні столичної влади і може здійснювати певний вплив на локальні бюджетні процеси. За даними політхабу "Чесно", у 2014 році Маляревич був обраний депутатом Київради від партії "Удар". У 2015 році обраний депутатом Київської міської ради від БПП по 55 округу Дніпровського району, став першим заступником голови комісії з питань бюджету та соціально-економічного розвитку. У 2019 році балотувався до Верховної ради 9 скликання від партії "Європейська солідарність" по мажоритарному округу № 214 м. Київ, не обраний. Витратив на виборчу кампанію 3,29 млн гривень, з них 330 тисяч власних коштів. Того ж року мешканці Дніпровського району повідомили про телефонні дзвінки від кандидата Маляревича з нагадуванням, за кого "можна" проголосувати. Громадський рух ЧЕСНО наголошував, що використовувати дітей для політичної агітації неприпустимо, коли депутат роздавав футболки зі своїм прізвищем дітям у таборі "Острів скарбів". У 2020 році Маляревич обраний депутатом Київської міської ради від партії "Удар" і призначений секретарем комісії з питань транспорту, зв'язку та реклами. У 2021 році призначений першим заступником голови Дніпровської районної державної адміністрації.
За даними "Чесно", у 2025 році депутат проголосував "за" 87% так званих "туалетних схем" — корупційних виділень землі. За інформацією медіа, свого часу у Київраді Маляревич нібито працював із "Сильною Україною" Сергія Тігіпка, проте коли часи змінилися, швидко від неї відійшов. Він заперечив цей зв'язок, зазначивши, що завжди був опонентом Олеся Довгого.
За даними 368.media, Маляревич володіє портфелем нерухомості, який викликає запитання щодо джерел фінансування. У його декларації за 2024 рік зазначені дві квартири у Києві: одна площею 49,3 кв. м, придбана у 2004 році за 177,5 тисяч гривень, та друга площею 64,5 кв. м, куплена 11 січня 2024 року за 5,58 млн гривень. Він має апартаменти у Східниці Львівської області площею 31,2 кв. м, придбані 18 вересня 2024 року за 624 тисячі гривень. Також у нього два об'єкти незавершеного будівництва: апартаменти в Східниці (68,08 кв. м) та Яремче (49,18 кв. м), розпочаті у 2023 році. Маляревич є власником 12 земельних ділянок загальною площею понад 40 гектарів у Київській, Вінницькій, Полтавській, Хмельницькій областях та АР Крим. Він володіє двома автомобілями: Lexus ES350 (2011), придбаним за 560 тисяч гривень, та Range Rover 4.4 (2005), куплений за 250 тисяч гривень.
За словами підприємців, ключову роль у комунікації з учасниками нібито відіграє неформальний радник, який може бути пов'язаний з оточенням Маляревича. Формально ця особа не значиться ані посадовцем РДА, ані офіційним радником депутата.
Для київського істеблішменту подібна історія, схоже, не поодинокий випадок. У 2022 році НАБУ та САП викрили на хабарництві іншого депутата Київради Владислава Трубіцина, голову однієї з комісій. Він разом зі своїм помічником і групою посадовців організували схему одержання 1,39 млн гривень неправомірної вигоди за забезпечення перемоги у міських електронних торгах заздалегідь визначених компаній. Вони "гарантували" підприємцям виграш тендерів на розміщення МАФів у різних районах столиці, у тому числі в Дніпровському.
Маляревич надав редакції СтопКору розгорнутий коментар. Він зазначив, що з 2022 року служить у Збройних Силах України, починаючи з ТрО міста Києва, Дніпровський район, батальйон 128, 112-та бригада. З травня 2022 року став частиною 92-ї бригади, харківської. Паралельно було утворено підрозділ "Ахіллес" роду військ ударних БПЛА, потім батальйон, далі окремий полк. Зараз вони стають бригадою. Маляревич — заступник командира полку "Ахіллес" Юрія Федоренка, позивний "Одісей". Він наголосив, що служить чотири роки і не має можливості демобілізуватися, оскільки немає жодної з передбачених законом підстав.
Депутат заперечив, що нібито не служить, і пояснив, що приїжджає до Києва для здійснення депутатських повноважень на сесіях та комісіях, коли є виклики. Він зазначив, що у нього є громадська приймальня, яка працює, і що виборці продовжують телефонувати з питаннями. "Всі питання депутати продовжують вирішувати — на війні вони чи ні", — сказав Маляревич.
Він розповів, що навесні 2025 року виникла ситуація, коли були заарештовані члени земельної комісії, після чого робота комісії була заблокована. До нього звернулись колеги, включаючи мера міста Києва, з проханням провести комісію та скасувати проблемні рішення, оскільки він не мав жодних особистих земельних питань за всі 10 років каденції. Після цього колеги з інших фракцій запропонували йому очолити земельну комісію, і одразу після цього у різних медіа почались негативні публікації проти нього.
Маляревич стверджує, що матеріал на СтопКорі, де припускають його причетність до тендерів з будівництва укриттів у школах, — це політичне замовлення та медіакілерство. Він зазначив, що це загальноміські потужні проєкти, кожен з яких передбачає 200-300 млн гривень на будівництво, і по них проводилися тендери у системі ProZorro. У Дніпровському районі планувалося будівництво чотирьох укриттів, нараз будується три. По четвертому не визначений переможець, двічі чи тричі перепроводились торги. "Я зараз не є посадовою особою. І жодним чином не впливаю на рішення, кому бути, а кому не бути. Це правда", — сказав депутат.
Маляревич наголосив, що голова району призначений президентом Зеленським, він обраний від "Удару", це фракція Кличка. Є вертикаль виконавчої влади в районі, яка виступає замовником даного будівництва. "При всій повазі до вас (медіа), я не маю таких повноважень, щоб впливати на тендерні процеси", — сказав він. Депутат закликав медіа перевірити факти, розібратись у деталях усього процесу та опублікувати, хто і коли подавав яку заявку, хто і чому був відхилений, і які подальші дії з боку цих сторін відбувалися.
У цій історії залишається низка принципових питань, на які поки немає публічних відповідей. Як саме тіньовий радник вийшов на учасників тендерів? Чи представлявся він офіційно — радником депутата, представником Дніпровської РДА або "куратором" закупівель? І чи має він взагалі якийсь зв'язок з Олесем Маляревичем? Чи озвучувалися конкретні суми, відсотки або "такси" за проходження тендеру? У чому полягала вимога: відкат до підписання договору чи "плата за платежі" після виконання робіт? Яким саме чином відбувалося "відсіювання" небажаних компаній? Яка саме справа НАБУ може стосуватися цього "радника"? І чи пов'язана вона з будівельною сферою, чи з іншим видом діяльності?
Редакція СтопКору направила письмові запити до Дніпровської районної державної адміністрації Києва, Антимонопольного комітету України та Національного антикорупційного бюро України. Наразі очікує офіційні відповіді та реагування.
Історія з укриттям для гімназії №191 — це тест не лише на прозорість закупівель, а й на реальну пріоритетність безпеки дітей під час війни. Чи стане ця справа черговим "завислим" тендером — чи приводом для системних висновків, покаже найближчий час.