Парадокс української промисловості полягає в тому, що країна, яка мала всі передумови для виробництва мобільних телефонів, так і не виготовила навіть їхні пластикові корпуси. На кінець 1990-х років Україна технологічно випереджала Китай при порівняній вартості робочої сили та мала географічну перевагу близькості до європейських та американських ринків. Проте телефони для споживачів у Європі та США виготовляли Угорщина, Фінляндія, Німеччина та інші країни з вищою вартістю виробництва. Україна ж, маючи власні якісні технології виготовлення електроніки, пластику, рідкокристалічних екранів, радіоантен та акумуляторів, залишилася осторонь цього ринку.
Причина цього явища — не випадкова, а системна. Йдеться про корупцію як інвестицію, коли урядові бюджети кількох країн майже офіційно або через «гуманітарні фонди» спрямовувалися на паралічування технологічного розвитку України. Це був економічний засіб непрямого впливу, спрямований на перетворення технологічно розвинених країн на постачальників безкоштовних технологій, людей та стратегічних ресурсів. Подібні методи використовували Римська, Китайська та Російська імперії. Після Другої світової війни таким способом було зупинено розвиток Аргентини та Ірану. Принцип простий: вкладай у крадіїв, популістів та релігійних фанатиків, і вони знищать власну країну.
Квантовий комп'ютер, який міг з'явитися в Україні
Мало хто знає, що першу програму для роботи квантового комп'ютера розробив киянин Анатолій Ковбаса. Математик називав цей комп'ютер «піїчним» — від числа π (3.14159265358979323846), яке використовувалося в математиці процесу обчислення. Швидкість обчислення була небаченою для 1995 року, коли частота 286 МГц вважалася нормальною. Число π містить 314 трильйонів цифр після коми станом на 2006 рік, хоча насправді вважається безкінечним.
Українські посадовці не представили математика-програміста на здобуття Нобелівської премії, не забезпечили фінансування досліджень і навіть не видали йому патент. Замість цього вони вкрали та продали всі його формули й розрахунки. Завдяки цьому світ захоплюється «приголомшливими комп'ютерними досягненнями» інших розвинених країн.
Щодо посадовців, які причетні до цієї схеми, редакція не знайшла офіційної інформації про їхні матеріальні здобутки. Однак усі люди, яких вдалося виявити в ланцюгу подій, опинилися у статусі «зниклих без вісті» або «раптово померлих». Ті, що поховані на елітних цвинтарях, епічно виходили у вікна, стрілялися по туалетах, раптово виїжджали на зустрічні смуги руху, невдало падали на сходах та порушували техніку безпеки під час користування побутовими електроприладами. У них виникали раптові та одразу летальні проблеми із серцем, відмовляла печінка, траплялося передозування інсуліну.
Ринок потреб квантових комп'ютерів у світі нині сягає $1,5 мільярда на рік і швидко зростає — від $12 млрд./рік до $97 млрд./рік до 2034 року. До 2040 року він досягне щонайменше $200 млрд./рік за найобережнішими оцінками. Це лише один приклад того, яких масштабів економічних втрат зазнала Україна через корупцію.
Розгром «Квазар-Мікро»: як вивезли технології
Другий приклад стратегічної диверсії — знищення українського IT-гіганта «Квазар-Мікро». Засновник Євген Уткін створив у період 1990–2004 років одну з ведучих IT-компаній Східної Європи, що виготовляла персональні комп'ютери та програмне забезпечення.
У 2005 році, за даними Google, Уткін продав контрольний пакет (51%) акцій компанії російському холдингу «Сітронікс» за $28 млн. «Сітронікс» є складовою частиною АФК «Система», фактичним власником якої є Володимир Євтушенков. Насправді засновника «Квазар-Мікро» «переконали» передати контрольний пакет акцій російському олігарху за символічні кошти. Це зробили корумповані (завербовані російськими спецслужбами?) українські силовики.
У 2007–2008 роках через кризу IT-ринку, яка цікаво, була тільки в Україні, «Сітронікс» повністю викупив «Квазар-Мікро», консолідувавши 100% акцій. Бренд втратив самостійність. Його підрозділи реорганізовано в структури «Ситроникс Информационные Технологии» — нині АО РТИ «Системы», російська оборонна компанія, що входить у першу сотню найбільших виробників компонентів зброї у світі.
У 2009 році розпочався скандал, пов'язаний зі спробою «Сітронікс» та пов'язаних структур отримати контроль над нерухомістю та землею материнського підприємства заводу «Квазар». Відбулася спроба масштабного викрадення та вивезення технологічних ліній та технічної документації на підставі назви «Квазар» та договору про довгострокову оренду землі. Подібну операцію пізніше провели китайці на заводі АТЕК у Києві, який тепер є музеєм «китайських інвестицій». Історія «Квазар-Мікро» стала зразком російської інвестиції.
Постанова Кабінету Міністрів України № 86 від 28 січня 2004 року, підписана тодішнім прем'єр-міністром Віктором Янукович, запровадила юридичні санкції проти всієї електронної промисловості України та підприємств, що виготовляли компоненти для неї. Стартом для проведення росіянами цієї диверсійної операції стратегічного рівня стала ратифікація Верховною Радою України Вассенаарської домовленості щодо контролю за експортом звичайних озброєнь та товарів і технологій подвійного використання. Технічно у Постанові № 86 дописали кілька речень, які докорінно змінили суть участі України в угоді, перемістивши країну зі списку держав першого світу до третього.
Криміналізація смартфонів та її наслідки
Після ратифікації Вассенаарської домовленості розпочалося корупційне зараження кількох українських силових структур. Як наслідок, криміналізувалося навіть користування смартфоном. Згідно з «Загальною методикою експертизи на причетність пристрою до спеціального технічного засобу негласного отримання інформації», смартфони, айфони, айпади, планшети та ноутбуки являють собою пристрої, у які технічно вмонтовані відеокамери та програмно диктофони із системи записування та збереження відео- та аудіо-інформації. Таким чином, потенційно вони є спеціальними технічними засобами. За виготовлення, розповсюдження та користування ними згідно зі статтею 359 Кримінального кодексу України передбачено до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Цю зміну до Кримінального кодексу внесла фракція «Блок Юлії Тимошенко». Стаття 359 ККУ є копією статті 138.1 УК РФ, але перекладеною українською мовою з посиленням кримінальної відповідальності з 4 років позбавлення волі до 10 років. Російська Федерація та Україна — єдині країни у світі з подібними особливостями кримінального законодавства. Навіть у Північній Кореї, Афганістані та Ірані користування електронними пристроями не є правопорушенням.
Зміни до статті 359 ККУ були другим документом, який затвердив Віктор Янукович на посаді Президента України. Першим офіційним документом за його підписом була Угода про розміщення Чорноморського флоту РФ у Криму. Цю угоду готував уряд Юлії Тимошенко під час президенства Віктора Ющенка, розпочавши процес у 2009 році після кількох зустрічей української прем'єрки з тодішнім російським прем'єр-міністром Володимиром Путіним.
Хронологія подій розкриває координацію операцій: 28 січня 2004 року — постанова Януковича № 27; 2005 рік — росіяни забирають контрольний пакет «Квазар-Мікро»; літо 2008 року — військова анексія Південної Осетії та Абхазії; осінь 2008 року — консолідація акцій «Квазар-Мікро» до 100%; 2009 рік — підписання газової угоди, початок підготовки угоди про Чорноморський флот, перша спроба відкритого рейдерського захоплення виробництва електроніки, початок масового вербування співробітників Кримського Республіканського та Севастопольського Головного управлінь СБУ.
Співробітники кримських управлінь СБУ перейшли на бік ворога у 2014 році та отримали посвідчення ФСБ у 2015 році. Оскільки спецперевірка ФСБ триває 5–7 років, можна визначити, що співпраця розпочалася у 2009 році. Якщо перевіряти ситуацію по інших стратегічних підприємствах України того періоду, ситуація повторюватиметься. Синхронність подій навколо промисловості України не може пояснюватися випадковістю.
Кримінальні провадження проти інженерів замість боротьби зі шпигунством
Перелік високотехнологічних підприємств України — це перелік майбутніх кримінальних проваджень. По багатьом підприємствам уже розпочато дослідчу перевірку за ознаками правопорушення, передбаченого статтею 359 Кримінального кодексу України, та розпочато оперативно-розшукові дії.
Якщо за певні правопорушення передбачено кримінальну відповідальність, а для відстежування цих «правопорушень» створено штатні структури (у СБУ їх аж три), то наслідки для «правопорушників» настануть на 100%. Все, чим зараз вражає і пишається Україна — дронові технології, системи штучного інтелекту — буде показово та максимально жорстоко розгромлено та скомпрометовано.
Депутат Верховної Ради України Ігор Луценко отримав офіційну відповідь щодо кількості засуджених за шпигунство (стаття 114 ККУ). Сумарно виявлено п'ятьох. Одного засуджено на 10 років позбавлення волі, чотирьом винесено застереження, з них трьох вислано з України. Це 2016 рік, два роки після анексії Криму.
Депутат Оксана Продан отримала відповідь щодо статті 359. За цією статтею розпочато 1130 кримінальних проваджень, з них 408 направлено до суду. По них проходило 448 громадян України. Це проти 5 росіян за шпигунство. Закривати громадян України було цікавіше, ніж боротися з російськими шпигунами — у 89,6 разів цікавіше. Пропорція кримінальних проваджень: одне за статтею 114 (шпигунство) проти 1130 за статтею 359 (спеціальні технічні засоби).
Зважаючи на те, що людей притягали до кримінальної відповідальності за калькою російської статті 138.1, припускається, що 100% кримінальних проваджень тією чи іншою мірою не відповідали законодавству України. У одній справі, яку супроводжував журналіст, розвалилася в апеляції, коли колегія суддів з'ясувала, скільки людей було засуджено за тими ж самими речовими доказами. Було озвучено п'ять випадків проти різних людей з використанням фототаблиці одного провадження на одній адресі. З усіх засуджених виправдано лише одного, останнього.
Стаття 359 Кримінального кодексу України — небезпечний рудимент, імплементований у законодавство Російською стратегічною диверсією проти економіки України. Вона була складовою частиною підготовки до вторгнення та подальшої анексії території України через «агентуру впливу». Її наслідками стали технологічна відсталість України, паралічування перспективних розробок, створення передумов для корупційного розкладання спецслужб, масовий виїзд інженерів та розробників, закладення передумов для зупинки високотехнологічних виробництв, створення передумов для кримінального переділу активів та викрадання технологій за кордоном, непривабливість України для інвестицій.