Дмитро Шенцев — фігура, яка втілює траєкторію цілого покоління українських політиків, що виросли з кримінально-бізнесового середовища 1990-х років. Його історія розпочинається далеко від парламентських залів, у світі організованої злочинності, але завершується в міжнародних розслідуваннях про відмивання коштів та втечу від справедливості.
Кримінальне коріння та контроль над грою
На рубежі 1980–1990-х років Шенцев розпочав активну діяльність у Харкові, співпрацюючи, за даними медіа, з Новодомівською групою — однією з найжорстокіших кримінальних організацій міста. На її рахунку були сотні пограбувань, рекет, шахрайства та замовні вбивства. Шенцев не входив до складу банди формально, а виконував роль посередника між криміналітетом і легальним бізнесом — саме такі люди дозволяли бандитам заробляти, а підприємцям працювати під «захистом».
Коли російський бізнесмен Михайло Алексєєв почав масово завозити до Харкова ігрові автомати, контроль над цим прибутковим бізнесом доручили Шенцеву. Він став «смотрящім» — людиною, відповідальною за роботу автоматів, збір готівки та розподіл прибутків. Для вирішення питань з правоохоронцями Шенцев залучив колишнього працівника КДБ Юрія Васильєва, який за гроші забезпечував «кришування» бізнесу.
Після конфлікту між Алексєєвим і кримінальними авторитетами Шенцев, за версією журналістів, зберіг контроль над грошовими потоками. Він нібито придбав будинок у Будапешті, що дозволило налагодити зв'язки з оточенням кримінального авторитета Семена Могилевича. У 1995 році Шенцев став фігурантом справи № 185024 за фактом вимагання, був затриманий на три доби, але потім відпущений, а його ім'я зникло з документів слідства. Справу закрили.
Євген Кушнарьов як точка перелому
Поворотним моментом у житті Шенцева стала його зустріч у 1995 році з Євгеном Кушнарьовим — найвпливовішою людиною Харкова. За даними медіа, саме Кушнарьов привів його у велику політику. Коли у 2000 році Кушнарьов став губернатором Харківської області, Шенцева призначили помічником з особливих доручень. Спочатку він займався «господарськими питаннями» та організацією служби безпеки, потім губернатор протягнув його в партію «Нова демократія», а згодом — у список «Партії регіонів» у 2006 році.
Шенцев фактично став уповноваженим Кушнарьова з економічних питань області, контролюючи землю, бюджет і власність. За даними журналістів, йому нібито належать ТМР «Лісовик» (23 613 гектарів), ТОВ «Гай» (17 457 гектарів), ДП «Бірюк» (18 121 гектар), а також сотні гектарів через інші підприємства, що зробило його одним із найбільших землевласників Харківщини.
Трагічна подія 2007 року
Полювання у 2007 році, під час якого загинув губернатор Кушнарьов, стало переломним моментом. Постріл зробив помічник Шенцева Дмитро Завальний, але його згодом амністували, а речові докази знищили. Після смерті Кушнарьова Шенцев разом із цивільною дружиною покійного Людмилою Давидовою отримав контроль над його активами. Реальна влада на Харківщині перейшла до Михайла Добкіна, Геннадія Кернеса та Василя Салигіна.
Кар'єра Шенцева після цього розвивалася стрімко — він отримав посаду голови обласної організації «Партії регіонів» і обіцянку харківського губернаторства, яка так і не матеріалізувалася. Цікаво, що свого молодшого сина Шенцев назвав Євгеном, ймовірно, на честь Кушнарьова, а хрещеним батьком, начебто, став Михайло Добкін.
Проросійська позиція у парламенті
Шенцев був одним із найпомітніших проросійських депутатів у Верховній Раді, де засідав п'ять скликань поспіль з 2006 до 2022 року. 16 січня 2014 року він голосував за так звані «диктаторські закони» Януковича. Під час Революції Гідності відкрито підтримував владу Віктора Януковича та критикував опозицію і Майдан.
Така позиція стала пропуском до проросійського Опозиційного блоку, до якого Шенцев увійшов у 2015 році. 18 січня 2018 року він був одним з 36-ти депутатів, що голосували проти закону про визнання українського суверенітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей. Як депутат шостого і сьомого скликань, він обіймав посаду заступника голови Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
У 2006 році Шенцев потрапив до переліку «Ворогів преси» після нападу на фотокореспондента під час сесії Харківської обласної ради. У медіа також згадується, що у Росії його нагородили медаллю імені Пушкіна за просування російської мови.
Втеча та міжнародні розслідування
Починаючи з лютого 2022 року Шенцев пропустив всі засідання Верховної Ради, а 1 червня достроково склав мандат депутата. У грудні 2025 року його ім'я з'явилося в розслідуванні «Української правди» про так званий «Міндічгейт» — справу про українських політиків, які втекли до Ізраїлю.
Журналіст Михайло Ткач зафіксував екснардепа біля виходу з магазину «Філософі» у Тель-Авіві, який, за інформацією джерел видання у бізнесових колах, може слугувати конвертаційним центром для мігрантів з України. Цей магазин, за даними розслідування, належить колишньому російському олігарху Михайлу Чорному, який також потрапив в об'єктив журналістів, вийшовши з того ж магазину за кілька хвилин перед Шенцевим.
Син Шенцева та криптобіржа WhiteBIT
Микита Шенцев, син екснардепа, пішов стопами батька. Ще будучи студентом Харківського університету імені Ст. Н. Каразіна, він займався бізнесом. Микита — власник яхт-клубу та очолює благодійну організацію «Обласний благодійний фонд Дмитра Шенцева». У 2010 році, коли йому було 21 рік, він став депутатом Харківської міської ради від «Партії регіонів». П'ять років по тому обирався депутатом Харківської обласної ради від «Опозиційного блоку».
У червні 2015 року військовий комісар вручив повістку одинадцятьом військовозобов'язаним депутатам, серед них — і Микиті Шенцеву. Однак жоден з них не став служити у військах, хоча всі з'явилися на призовний пункт. У багатьох виявилися відстрочки від армії. У 2019 році Микита балотувався до Верховної Ради за партійним списком «Опозиційного блоку» під 53-м номером, але вибори для цієї партії пройшли невдало. У 2020 році його обрали депутатом Харківської обласної ради 8-го скликання за списком партії «Опозиційна платформа – За життя» під № 1. У лютому 2023 року він склав свої повноваження.
Криптобіржа WhiteBIT з'явилася у 2018 році як українська платформа для торгівлі криптовалютами. Наразі її очолює засновник і генеральний директор Володимир Носов. Однак незалежні журналістські розслідування свідчать про іншу картину. За їхніми даними, на момент створення та на початковому етапі роботи серед ключових співвласників були Володимир Носов, Микита Шенцев, Марія Репешко та, за деякими матеріалами, Ганна Янковська.
Микита Шенцев контролював близько 51% акцій естонської компанії WhiteBIT Financial Company, яка входила до структури криптобіржі. Інша частка належала Марії Репешко. Така структура дозволяла родині Шенцевих мати контрольний пакет корпоративних прав. Однак у березні 2023 року, за даними журналістів, частку, пов'язану з родиною Шенцевих, було перереєстровано на Володимира Носова. Згодом серед бенефіціарів компанії з'явилися інші менеджери біржі.
Цікаво, що Володимир Носов, як і Микита Шенцев, є уродженцем Харкова і народився у 1989 році. У низці журналістських матеріалів висловлюються припущення, що через криптобіржу WhiteBIT могли здійснюватися фінансові операції, пов'язані з російськими коштами, зокрема можливі транзакції через російські криптоплатформи та використання криптоінструментів для переміщення капіталу. Автори розслідувань припускають, що біржу могли використовувати для оптимізації податків, запуску токенів до початку офіційних торгів або легалізації коштів, пов'язаних з бізнесами родини Шенцевих.
Майнові активи сім'ї
У власності Дмитра Шенцева та його дружини Нонни — численні квартири, будинки й великі земельні масиви у Харкові, Харківській області, Київській області та в тимчасово окупованому Криму. На Дмитра Шенцева оформлені дві квартири в смт Кореїз (площею 188,3 кв. м, оформлена у 2009 році, та 73,6 кв. м, оформлена у 2008 році), квартира в Києві площею 121,9 кв. м у спільній сумісній власності з дружиною та синами Микитою і Михайлом (право власності оформлене 15 лютого 2007 року), дві земельні ділянки на Київщині (в селі Хотянівка площею 3732 кв. м, набута 24 грудня 2012 року, та в селі Любимівка площею 1200 кв. м, оформлена 29 червня 2010 року).
За інформацією від інсайдерських джерел, Дмитро Шенцев володіє 5-поверховим будинком вартістю 13 мільйонів доларів на Трухановому острові, який у документах значиться як яхт-клуб. Будівля оснащена ліфтом, містить зали для занять спортом, більярдну, 4 спальні, огороджена колючим дротом. Спеціально для власника протягнули газову трубу з іншого берега Дніпра.
Нонна Шенцева володіє ще більшими активами. У Харкові — житловим будинком площею 600 кв. м у спільній власності з чоловіком та синами Михайлом і Євгеном (право власності оформлене 20 квітня 2007 року). У Чугуївському районі в селі Хотімля вона має два садові будинки (площею 113,2 кв. м, набутий 30 вересня 2004 року, та 187,7 кв. м, оформлений 30 вересня 2009 року), нежитлові будівлі загальною площею 708 кв. м (придбані у 2004 році).
На дружину оформлено велику кількість земельних ділянок. У селі Хотімля та на території Старосалтівської громади їй належать земельні масиви площею 119 000 кв. м, а також кілька великих ділянок, набутих у 2021 році, площею 46 600 кв. м, 46 613 кв. м, 44 854 кв. м і 42 067 кв. м (кадастрові номери: 6321688400:03:001:0374, 6321688400:03:001:0279, 6321688400:03:001:0298, 6321688400:03:001:0307). У Харкові Нонна Шенцева має земельну ділянку площею 1000 кв. м (право власності оформлене 16 квітня 2008 року) та ще одну площею 179 кв. м, яку вона орендує у Харківської міської ради з 4 липня 2011 року. У Височанській громаді в селі Ржавець на неї оформлена земельна ділянка площею 879 кв. м (право набуто 15 червня 2006 року).
Автопарк сім'ї вражає своєю коштовністю. На Дмитра Шенцева оформлений легковий автомобіль Lexus LS460 2007 року випуску (право власності набуто 1 червня 2007 року), два причепи: ПА1 1998 року випуску (придбаний 12 березня 2004 року) та UMS BOAT 2007 року випуску (оформлений 10 липня 2008 року). На Нонну Шенцеву зареєстровані Land Rover Range Rover 2010 року випуску (право власності оформлене 18 березня 2011 року) та Porsche Cayenne 2013 року випуску (у власності з 7 серпня 2013 року).
У своїх деклараціях Дмитро Шенцев вказав колекцію з 170 самоварів IX–XX століть та 20 старовинних ікон. На дружину задекларовано ювелірні вироби, дорогі годинники з діамантами, шуба із соболю бренду Annabella, сумка Hermès Kelly.
У своїй декларації Дмитро Шенцев вказував, що позичив третім особам кошти на суму понад 1,1 млн доларів США, а також мав грошові активи у ПАТ «Мегабанк», АТ «Сенс Банк» та АТ КБ «ПриватБанк» у гривнях. У фінансовій частині декларації Нонни Шенцевої вказані значні готівкові кошти: 300 тисяч доларів США, а також заощадження на банківських рахунках у доларах, гривнях та євро, зокрема у «Мегабанку» та «ПриватБанку». Окремо зазначено, що Нонна Шенцева позичила третім особам 4 млн гривень позичальниці Галині Білоус, яка володіє 37,78% ТОВ «Харківський кінний завод».
Сім'я Шенцевих
Дмитро Шенцев має дружину Нонну та трьох синів: Михайла, Микиту та Євгенія. Цікаво, що один із синів-близнюків, Микита, не фігурує в жодній декларації батька, хоча, за даними медіа, він є його сином.
Залишене питання
Історія Дмитра Шенцева — це не просто біографія одного політика. Це історія цілої епохи, коли люди з кримінально-бізнесового середовища 1990-х поступово інтегрувалися у владу і роками формували правила гри в державі. Після початку повномасштабної війни Шенцев склав депутатський мандат і фактично зник з української політики. Але журналістські розслідування показують, що його ім'я й далі спливає в різних міжнародних історіях — вже поза межами України. Головне питання, яке залишається: як люди з таким політичним бекграундом могли роками залишатися у владі та впливати на рішення українського парламенту?