Аудіозапис вересневої наради Кабінету Міністрів розкриває схему, яка могла б перекласти фінансування газопостачання на плечі українських міст і сіл. Запис, отриманий редакцією у розсилці від невідомого джерела, документує обговорення способів забезпечення надприбутків НАК «Нафтогаз України» за рахунок місцевих органів влади.
Нарада відбулась 27 вересня 2019 року пізно ввечері у кабінеті Прем'єр-міністра на 6-му поверсі будівлі КМУ. Учасниками були Прем'єр-міністр Олексій Гончарук, міністр енергетики та захисту довкілля Олег Оржель, міністр розвитку громад і територій Альона Бабак, міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофій Милованов, заступник міністра фінансів Василь Шкураков, голова правління НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв, керівник газового департаменту Андрій Фаворов, начальник відділу моніторингу ефективності менеджменту активів АРМА Вадим Сигидін, начальник управління менеджменту активів АРМА Вадим Різник та інші невстановлені особи.
Центральною темою обговорення було забезпечення 90% розрахунків українських ТЕЦ за газ, що дало б газовикам майже 100% прибутковості. Для реалізації цієї мети учасники наради розглядали можливість внесення термінових змін до Бюджетного кодексу та прийняття спеціальних постанов КМУ.
Мотивація обох сторін була очевидною. За контрактом керівники НАК «Нафтогаз» отримали б багатомільйонні премії. Урядовці ж розглядали це як можливість вивести на приватизацію ТЕЦ, які залишилися у державній власності. Міністр Бабак прямо заявила: «Панове, будь ласка. Я згодна на цей варіант. Якщо Мінфін знаходить 2,2 млрд, всі ці підприємства стають вигідними для приватизації».
Схема залучення 2,2 мільярда, розроблена головою правління НАК «Нафтогаз» Андрієм Коболєвим та заступником міністра фінансів Василем Шкураковим, передбачала, що «Нафтогаз» запропонує державі аванс у розмірі 2,2 млрд грн. Держава мала придбати за 1 гривню ТОВ, яка надаватиме такий аванс. Таким чином уряд став би власником свого ж боргу у 2,2 млрд, а з часом борги можна було б реструктурувати та «забути».
Однак основне навантаження мало впасти на місцеві громади. Коболєв запропонував членам КМУ шляхом законодавчих змін змусити місцеві органи влади віддати кошти, передбачені на розвиток громад і територій, та цим же коштом сплатити закупівлю газу для населення. Гончарук не лише не заперечив цю ідею, а й запропонував варіанти, як хитрістю або адміністративними важелями змусити місцеві органи влади добровільно піти на таке спустошення їхніх бюджетів розвитку.
Голова правління «Нафтогазу» не бачив проблеми у такому підході: «Вони просто припинять свій розвиток на три-чотири місяці. Ми в цьому не бачимо проблеми. Або просто в Антимонопольному заблокувати узгодження соцдопомоги. І все». За такої схеми держава не платила б за газопостачання, хоча й була зобов'язана, за все платили місцеві органи влади, хоча й не мусили, а НАК «Нафтогаз» спокійно отримував надвисокі прибутки.
У результаті звичайні українці залишалися б без нових шкіл та дитячих садків, без ремонту мостів та комунікацій, продовжуючи їздити дорогами у поганому стані, водночас опосередковано оплачуючи мільйонні премії газовиків через скорочення місцевих інвестицій у розвиток.