Епідеміологічна ситуація в Україні стрімко погіршується. Випадки коронавірусної інфекції виявлені у всіх областях країни, хворіють представники різних верств населення — від депутатів до медичних працівників та сільських жителів. Проте офіційні прогнози щодо розвитку пандемії залишаються невизначеними: Міністерство охорони здоров'я не оприлюднювало власні прогнози, а експерти-вірусологи дотримуються обережної позиції.
Аналітична команда «СтопКору» провела порівняльне дослідження, спираючись на дані Вікіпедії станом на 29 березня. Дослідження не претендує на остаточні висновки, а лише демонструє графіки реєстрації нових випадків у різних країнах та їхній зв'язок із запровадженням карантинних заходів.
Досвід Китаю та Європи
Перший випадок у Китаї був зареєстрований у листопаді 2019 року. Протягом грудня 2019 та січня 2020 хвороба поширювалася без обмежень на тлі спростування органами влади можливості передачі від людини до людини. Карантинні заходи запроваджені лише 22 січня. За даними аналізу, зменшення кількості хворих почалося приблизно через два тижні після введення обмежень — після 5 лютого. Аномальний спалах реєстрацій 13–14 лютого можна пояснити появою нового епіцентру з масовим тестуванням населення.
Італія запровадила карантин із суттєвим запізненням — 8 березня, поступово посилюючи заходи. Епідемія розпочалася на півночі в провінції Ломбардія. Спад захворюваності спостерігався через два тижні, однак після 26 березня почалося нове зростання через появу вогнища на півдні країни.
Іспанія закрила навчальні заклади 11 березня, запровадила надзвичайний стан 13 березня та карантин на всій території 15 березня. Перші ознаки зниження захворюваності з'явилися приблизно через два тижні. Найбільша захворюваність спостерігалася в Мадриді.
У Франції карантин запровадили 16 березня. Через два тижні зафіксована найвища захворюваність. Масовий спалах розпочався на сході країни в Лотарінгії, але згодом з'явився другий центр у Парижі та прилеглих регіонах, що ускладнює прогнозування подальшої динаміки.
Німеччина зволікала з карантином, запроваджуючи заходи у різних землях у різний час та обсяг. Захворюваність поширюється дифузно, без чітких епіцентрів. Спостерігається стійка тенденція до зростання.
Велика Британія спочатку намагалася дотримуватися стратегії «колективного імунітету» без суворих обмежень, але згодом переглянула підхід і запровадила карантин 24 березня. Наразі спостерігається зростання кількості нових випадків.
Український сценарій
Україна відрізняється від європейських країн тим, що запровадила карантинні заходи до масового спалаху, коли випадки були поодинокі. Цей підхід застосували й східноєвропейські сусіди — Польща та Чехія.
На території України виявлено 2–3 центри поширення інфекції, які спалахнули майже одночасно: центральний, західний та можливо південно-східний. На початковому етапі статистичні дані неповні, що ускладнює відстеження тенденцій.
Проте експерти вказують на загрозливі сигнали. По-перше, характер зростання захворюваності на окремих проміжках наближається до експонентного. По-друге, в Україну продовжують масово повертатися заробітчани з Європи. Невідомо, яка частка з них інфікована. У найліпшому випадку вони поповнять статистику хворих, у найгіршому — запустять нові ланцюжки контактного зараження.
Чи можна спрогнозувати пік
Аналіз європейського досвіду показує обнадійливу закономірність: коли уряд запроваджує ефективні карантинні заходи, перші позитивні результати видно не раніше за два тижні. Однак багато країн не впорались із контролем, і зростання продовжилося.
Питання про послаблення карантину залишається відкритим. Лише Китай наважився на послаблення обмежень, але часу пройшло замало для обґрунтованих висновків.
Для того щоб побачити позитивний тренд в Україні через два тижні, необхідно впроваджувати суворі обмежувальні заходи по всій країні, оскільки випадки реєструються повсюди. Додатковий ризик — неконтрольований стан здоров'я заробітчан, які повертаються.
Зрештою, як і коли мине пік коронавірусної епідемії в Україні, залежатиме від чіткості організації карантину та ефективності дій центральної та місцевої влади. Політичні обіцянки без конкретних заходів не вирішать проблему.