Українська влада активно запрошувала грузинських фахівців на державні посади, розраховуючи на їхній досвід у проведенні реформ. Однак Україна стала притулком не лише для грузинських політиків та правоохоронців. На території країни знайшли собі безпечне місце й грузинські кримінальні авторитети, які переховувалися від європейського правосуддя.
Посилення позицій грузинської мафії в пострадянському просторі пов'язане з подіями січня 2013 року в Москві. Тоді був убитий один із найвпливовіших злодіїв у законі Росії Аслан Усоян, відомий під прізвиськом «Дід Хасан». Його застрелили з безшумного автомату «Вал» з рук спеціально підготовленого кілера.
Після цього вбивства конкурентом Діда Хасана залишався лише Таріел Оніані, якого називали «Таро». Його угруповання не мало більше суперників у кримінальному світі Росії та інших республік колишнього СРСР. До найпомітніших членів клану Оніані належав Лаша Джачвліані, більш відомий як Лаша Очамчирський – за назвою абхаського міста Очамчира, звідки він походив.
У 2008 році російські спецслужби провели масштабну операцію. На одному з підмосковних водосховищ вони затримали самого Оніані, Джачвліані та близько п'ятидесяти інших членів його угруповання. За інформацією правоохоронців, клан обговорював на пароплаві плани розпочати військові дії проти конкурентів.
Під час затримання Лаша Джачвліані дав показання російським слідчим. На відеозаписі він підтвердив, що народився в Сухумі, та визнав свій статус злодія в законі. Коли його запитали про кримінальну кличку, він спочатку заперечив її наявність, але потім сказав, що його просто називають Лашею.
У 2009 році, менш ніж через рік після затримання в Росії, українська прокуратура затримала Очамчирського в Києві за зберігання наркотичних речовин. Суд виніс йому умовний вирок на один рік, і він вийшов на волю. Джачвліані переїхав до Європи, де його патрон Таріел Оніані активно розвивав кримінальний бізнес.
Угруповання Оніані займалося відмиванням грошей, отриманих злочинним шляхом. Основні інвестиції спрямовувалися в будівельний сектор, переважно в Іспанії та Італії. Європейські правоохоронці кількох країн об'єдналися для проведення спільної операції під кодовою назвою «Оса». Метою було розгромити російсько-грузинську мафійну структуру.
Операція розгорнулася в масштабному форматі. На броньованих машинах та вертольотах 400 поліцейських штурмували офіси та розкішні вілли, які належали Оніані та його найближчому оточенню. Однак лідер угруповання та Лаша Очамчирський не потрапили в руки поліції. Оніані втік до Росії, де його згодом заарештували та видали іспанським властям. Джачвліані ж зник з поля зору правоохоронців.
Наступного разу про нього дізналися в Україні. 15 травня українська міліція затримала його в Києві за запитом італійського слідства. Павло Данильченко, заступник прокурора Деснянського району столиці, розповідав про звинувачення: за інформацією італійської сторони, Джачвліані був активним учасником організованої злочинної групи мафіозного типу, яка спеціалізувалася на викраденнях людей, розбійних нападах, відмиванні грошей та інших тяжких злочинах.
Запит на екстрадицію надійшов від слідчої-судді Трибуналу міста Барі Джулії Романацці. Італійські правоохоронці також звернулися до Інтерполу, який оголосив Лашу Очамчирського в міжнародний розшук.
Однак суддя Деснянського районного суду Роман Вінтоняк прийняв несподіване рішення. Він відмовив українським та італійським правоохоронцям у санкції на арешт Джачвліані. Під час розпитування журналістами суддя відмовився пояснювати причини свого рішення, посилаючись на те, що справа перебуває на апеляційному оскарженні. Коли його запитали, чи мав він достовірні докази того, що Джачвліані є членом міжнародного злочинного угруповання, суддя відповів, що таких доказів у нього немає.
Засоби масової інформації неодноразово розкривали факти корупції в українському судівництві. Журналісти писали про суддів, які мають значні обсяги нерухомості та ховаються від преси, про суддів-власників люксових автомобілів, які не декларують своє майно, про суддів, які ухвалюють рішення під час відпочинку на океанських круїзах. На суддю Вінтоняка раніше надходили скарги. Два роки до описаних подій вища кваліфікаційна комісія суддів проводила щодо нього дисциплінарну перевірку. Однак тоді справа завершилася без наслідків, і суддя продовжив свою діяльність.
Після рішення суду Джачвліані був випущений з-під варти. Він просто пішов на волю з залу судового засідання, його ніхто не затримував. На запитання журналістів про його поточне місцезнаходження суддя відповів, що не знає, де він перебуває.
Ситуація виглядала абсурдною. Італійське слідство видало ордер на арешт; Інтерпол оголосив його в міжнародний розшук; існувало відео, на якому сам Джачвліані визнавав свій статус злодія в законі; у нього були попередні кримінальні епізоди в Україні. Однак всього цього виявилося недостатньо для судді Вінтоняка, щоб ухвалити рішення про ув'язнення.
Для з'ясування позиції самого Лаші Очамчирського журналісти звернулися до його адвоката Людмили Корбут. Вона категорично спростувала всі звинувачення проти свого клієнта. На твердження про ордер Інтерполу адвокат відповіла, що він незаконний, і звинуватила журналістів у тому, що вони поширюють дезінформацію.
Коли журналісти посилалися на відео, на якому Джачвліані визнає себе злодієм у законі, Корбут заявила, що це брехня та замовний матеріал. На її думку, на відео зображена зовсім інша людина, а не її клієнт. Однак при порівнянні людини на записі з самим Джачвліані виникали серйозні сумніви щодо цієї версії захисту.
Коли журналісти запитали, чи можна зустрітися з самим Лашею Джачвліані, адвокат відповіла, що він не бажає спілкуватися з представниками преси. Вона додала, що навіть їй він не дозволяє давати інтерв'ю журналістам.
11 червня прокуратура планувала подати апеляцію в апеляційному суді Києва, намагаючись все ж таки ув'язнити Лашу Очамчирського. Однак навіть якщо він з'явиться на судовому засіданні, шансів на позбавлення його волі було небагато. Апеляційний суд Києва раніше звільнив з-під варти колишнього бійця спецпідрозділу «Беркут» Дмитра Садовника, якого підозрювали у розстрілі учасників протестів на Майдані. Це давало підстави припускати, що й у справі Джачвліані суд може прийняти рішення на користь обвинуваченого.