Традиція присвоювати вулиці іменам діючих політиків в Україні сягає 2008 року, коли на Чернігівщині, у місті Батурин, одну з центральних вулиць назвали на честь тодішнього президента Віктора Ющенка. Чотири роки потому, у 2012-му, село Канівщина на тій же Чернігівщині отримало вулицю імені Олега Ляшка, лідера радикальної партії. Цей приклад знайшов послідовників і на півдні України.
У селі Шевченкове Кілійського району Одеської області місцеві жителі вирішили перейменувати Радянську вулицю на честь Олександра Федоровича Дубового, колишнього народного депутата, який походить з цього села. Ініціатива виникла у контексті дискусій про декомунізацію, які велися у Верховній Раді. Голова сільської ради Галина Рябцева розповідає, що люди захотіли замінити радянську назву вулиці іменем місцевого політика, якого вони поважають.
Для реалізації цієї ідеї було зібрано підписи. На вулиці налічується 24 жилих будинки, а підписалося 31 чоловік – серед них були як чоловіки, так і жінки. У документі, що містив прохання про перейменування, люди перелічили діяння Дубового для рідного села.
За словами голови сільради, Олександр Федорович зробив для Шевченкового немало. Він відремонтував дорогу, яка була у жахливому стані, облаштував освітлення на вулицях Радянській та Шевченка за власні кошти. Крім того, він утримує місцевий парк, фінансуючи його утримання з особистого бюджету, без жодних видатків з бюджету сільської ради. Односельці вважають, що такі внески дають йому право на честь мати вулицю свого імені.
Жителі села говорять про Дубового з повагою. Один з них зауважує, що хоча раніше вулиці називали іменами людей після їхньої смерті – як, наприклад, центральну вулицю Музика назвали на честь колишнього голови колгоспу – у цьому випадку честь надається при житті. Учителі села відзначають, що Дубовий дарує їм подарунки на День вчителя та 8 березня, виявляючи таким чином свою підтримку.
Сам меценат філософськи ставиться до цієї честі. Він розповідає, що односельці просили назвати вулицю його іменем ще рік тому, але він відмовився, посилаючись на те, що був народним депутатом і це було б некоректно. Тепер, коли він більше не входить до складу парламенту, він дозволив собі прийняти цю ініціативу як вираження вдячності від односельців.
Дубовий давно покинув рідне село в пошуках заробітків. Нині він мешкає в Києві на одному з печерських пагорбів, де розташовані три елітні будинки, що належать його родині. Офіційною власницею цих об'єктів є його дружина Світлана Дубова, яка також очолює «Фонд добра і любові», організацію, що фінансує діяльність чоловіка.
За інформацією журналістів, один з будинків здається в оренду за суму в мільйон двісті тисяч гривень щомісяця. Орендарем є Олег Бабенко, який, за словами односельців, є родичем Дубового по материній лінії. Бабенко, у свою чергу, передав майно у суборенду Юрію Миколайовичу Лук'янцеву.
Людина з таким прізвищем та ініціалами з'являється у платіжних документах за березень 2013 року серед працівників Сергія Курченка, олігарха, якого називали «золотим хлопчиком» у колі Віктора Януковича. У документах Курченка Лук'янцев значиться як «керуючий об'єктами». Невідомо, чи проживає він на Пирятинській досі, однак оголошення про здачу в оренду було оновлено на одному з ріелторських сайтів тиждень тому.
Дубовий пояснює, що земельна ділянка була придбана його сім'єю у 2003 році, дванадцять років тому. Він стверджує, що будинки були зведені власними силами. За його словами, один з напрямків сімейного бізнесу – це будівництво та здача нерухомості в оренду. Він підтверджує, що здавав будинок Олегу Бабенко, описуючи його як близьку йому людину. Щодо подальшої суборенди, Дубовий говорить, що Бабенко мав право передати майно іншій особі згідно з договором, але сам Дубовий не знає, кому саме. Він зауважує, що якщо Бабенко передав об'єкт менеджерам з якогось оточення, це не обов'язково мало бути йому відомо. На його думку, обов'язок Бабенка полягав лише у сплаті узгодженої орендної плати.
При всій щедрості до рідного села Дубовий не вирішив відремонтувати дорогу, що веде до нього. Вона місцями перебуває у стані, гіршому за дороги у зонах військових дій. Можливо, він не бажає, щоб односельці часто їздили до нього в гості до столиці, щоб побачити, як йому живеться на печерських пагорбах.
Тим не менше, на наступних виборах жителі села Шевченкове готові знову голосувати за свого земляка. Добро, як кажуть, не забувається. Голова сільської ради Галина Рябцева впевнена, що село завжди голосуватиме за Дубового, незалежно від того, яка влада буде при владі. За її словами, Шевченково послідовно підтримує його на всіх виборах.