По столиці розповсюджується організована шахрайська схема, яка використовує назву державної програми утеплення житла як прикриття для обману. Злочинці видають себе за учасників ініціативи Верховної Ради України, яка передбачала виділення 60 мільйонів гривень на поліпшення житлового фонду, щоб переконати киян замовити вікна зі значною знижкою.
Потерпілий Петро Кадиков описує, як представник фірми з'явився у його дверях з прайс-листом і запропонував пенсіонерам спеціальну знижку на балкони. Наталя Бондаренко розповідає, що вирішила скористатися послугами саме через обіцяну 20-відсоткову знижку від Верховної Ради, адже навіть кілька тисяч гривень для неї мали значення. Надія Дерев'янко згадує, як представник фірми запевнив, що держава відшкодує 40 відсотків вартості вікон.
Коли обіцянки не спрацьовували, менеджери переходили до залякування. Євген Чепелянський, голова правозахисного об'єднання, розповідає про тактику залякування: потенційним клієнтам дохідливо пояснювали, що старі вікна призведуть до штрафів від київської влади за збереження тепла, тому компанія нібито надає їм знижку в обмін на встановлення нових конструкцій.
Добре підготовлені консультанти швидко брали в оборот розгублених жінок та переляканих пенсіонерів, витягуючи з них по кілька тисяч гривень. Кадиков передав компанії 14 тисяч 676 гривень, довіряючи красивому оформленню договору. Бондаренко внесла 9 тисяч гривень при загальній вартості замовлення 12 тисяч.
Очікування замовлених вікон розтягувалося на місяці. Коли клієнти втомлювалися від обіцянок про доставку та намагалися знайти приватних підприємців, чиї реквізити значилися в договорах, виявлялося, що офіси закриті, а контакти не працюють. Кадиков розповідає, що дзвонив в офіс, але там ніхто не відповідав, а коли приїхав на місце, виявив закритий офіс без жодної людини.
Десятки скарг від ошуканих киян уже кілька місяців лежать у столичних райвідділках міліції. Бондаренко описує свій марний досвід: вона ходила по кабінетах, була доведена до відчаю, і лише потім її справу занесли до єдиного реєстру, але це не привело до жодних результатів. Ніхто з РУВД не виходив з нею на зв'язок.
Журналісти розшукали жінку, чиє прізвище стояло на всіх договорах фірми. Вона проживає на Кіровоградщині. На запитання про те, чому люди залишилися без замовлень, вона відповіла, що цим бізнесом займався її син, а вона лише оформила компанію на себе. Вона не може дозвонитися до сина і не знає, де він перебуває.
Активісти, які допомагають обдуреним киянам, стверджують, що віконна мережа діє по всій Україні. Це система ФОПів, які швидко закривають офіси, згортають діяльність і зникають. Інтернет-форуми різних міст переповнені обуреними відгуками обманутих клієнтів. Розслідування показало, що організація має корені в Російській Федерації.
Активісти розповідають про цілу мережу під назвою «Корпосистем», яка має керівний центр у Москві і представлена в кожному районі Києва. Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпосистем» працює в Росії у Краснодарському Краї і займається виготовленням вікон. Єдина інформація про цю компанію походить від колишніх працівників та клієнтів, а також від її присутності в «чорному списку» роботодавців.
Довести причетність усіх українських ФОПів до російської «Корпосистем» складно. Активісти повідомляють, що змогли поговорити з московським керівництвом лише в одному офісі фірми через Skype, але це спілкування ні до чого не привело.
Журналісти також розмовляли з кількома київськими представниками фірми. Один менеджер розповів про розташування виробництва. На запитання про виробника вікон він відповів: «Корпуси». Коли його запитали, де розташоване виробництво, він сказав, що в Сімферополі, але технологія німецька, яка виробляє фурнітуру. На уточнення про те, як вони працюють з окупованого Сімферополя і чи це російська компанія, менеджер відповів, що це не має значення для бізнесу, оскільки у бізнесу свої правила.
Ошукані кияни добре знають про ці правила бізнесу. Пенсіонерка Надія Петрівна – одна з тих, кому все ж таки привезли замовлені вікна. Однак менеджери переконали її оформити кредит. Вона приїхала в офіс, залишила копії своїх документів і повернулася додому. Через кілька днів вона передумала і вирішила скасувати частину замовлення та кредитний договір. Вона наполягала, щоб менеджери перечеркнули договір, обіцяючи сплатити за вікна готівкою без кредиту.
Замовлення виконали з затримкою, тому жінка вирішила від нього відмовитися. Незабаром вона почала отримувати смс від банку з нагадуванням про повернення кредиту. Коли вона написала лист до фінустанови, виявилося, що в її заяві позичальника стоять чужі підписи. Банк це не цікавило, і перевіряти інформацію там вирішили лише після журналістського запиту. Представник прес-служби «А-Банк» Олег Серга заявив, що якщо були махінації, банк проведе розслідування щодо причетних осіб і анулює кредит.
Коли журналісти приїхали до офісу віконників, працівники почали прикривати свого директора. На запитання про Степанюка вони спочатку сказали, що не знають, де він, потім припустили, що він у командировці. За кілька хвилин директор повернувся. Він був маломовний і лише заявив, що у них усе чесно та прозоро, що всі замовлення виконуються з встановленням.
Однак чесність і прозорість суперечили купі скарг від ошуканих киян. У офісі працювала дівчина, яка представлялася представницею банку, який кредитує клієнтів на місці. Коли її запитали, який банк вона представляє, вона відповіла: «А-банк». Однак в самому «А-Банку» від неї відхрещуються. Представник банку повідомив, що до деякого часу в фірмі дійсно працювала співробітниця з повноваженнями від банку, але на даний момент представник «А-Банку» в цьому офісі не працює.
Тим часом десятки обдурених киян не розуміють, чому міліція закриває очі на їхню проблему. Бондаренко скаржиться, що слідчі мовчать не тільки їй, а по всьому Києву. Вона спілкувалася з людьми з різних районів, але ніхто не повідомив про прогрес у справах, і жоден слідчий не зв'язувався з нею.
Фахівці впевнені, що боротися з шахраями можна, і змусити правоохоронців працювати теж. Адвокат Ілля Ліберман рекомендує людям подати колективну заяву до головного управління МВС України в Києві з вимогою, щоб процесуальний прокурор був призначений від прокуратури міста Києва, щоб справу не розпорошили по різним райвідділам, а об'єднали в одне провадження, яке розслідувалося б у головному управлінні.
Саме сліпота, бездіяльність і байдужість правоохоронців створюють умови для існування подібних лохотронів в Україні. Навіть коли людям вдається дійти до суду і виграти його, вони не можуть повернути свої гроші. Шахраї ж більше бояться не візитів міліції, а громадських активістів.