Підрозділ, який пройшов через найгарячіші точки Донбасу, опинився в центрі кримінального розслідування. Батальйон «Торнадо» здобув репутацію під час боїв за Іловайськ, Піски, Мар'янку та Лисичанськ, але після того, як військова прокуратура оприлюднила відео зі свідченнями про катування, підрозділ став ізгоєм у військовому середовищі.
Історія командира роти Руслана Оніщенка почалася з навчань. Влітку 2014 року на тренуваннях батальйону «Шахтарськ» він демонстрував бійцям навички поводження з різними видами зброї. Через дванадцять місяців після цього він опинився за ґратами, звинувачений у незаконному утриманні людей, катуваннях і вбивствах.
Головний військовий прокурор Анатолій Матіос заявив, що «зібрана доказова база дає підстави беззаперечно підозрювати командира роти Руслана Оніщенка, а також значну кількість його підлеглих, які організувалися навколо нього як кримінальний елемент у погонах працівників міліції».
Але бійці батальйону мають іншу позицію. Вони кажуть, що не зрадять свого командира. Багато з них вважають, що завдячують йому життям. Артем із позивним «Заєць» розповідає про момент, коли військові повернули на сепаратистський блок-пост: «Більшість командирів сказали, що хлопців уже розбили. На це наш комбат відповів, що це наші люди, і якщо ви боїтеся йти з нами, ми підемо самі».
Після оприлюднення відео про тортури підрозділ почав переміщатися по території України. Спочатку його відвели зі Станиці Луганської у тил, до Слов'янська, а потім він опинився на околицях Києва. Серед бійців постійно йдуть розмови про звинувачення у катуваннях. Вони стверджують, що не розуміють, де могли катувати людей, адже приховати таке було б неможливо.
Вікторія Ковальчук із позивним «Аква» служить із командиром Оніщенком ще з часів створення батальйону «Шахтарськ». Вона пройшла з ним усі гарячі точки. Розповіді про тортури у підвалі вона називає нісенітницями: «Це нереально було. Постійно всі на базі і всі все бачать». До війни Вікторія працювала помічницею стоматолога. Коли на Донбас прийшла війна, вирішила захищати Україну. Те, що останнім часом відбувається із підрозділом, вона вважає помстою за принципову позицію: «Відкрито високопосадовці почали обливати брудом всіх бійців і весь батальйон. Складається враження, що ми стали непотрібні і просто нас хочуть знищити».
Вікторія розповідає про призначення підвалу: «Я знаю, в нас в підвалі було продукти. Там були продукти харчування через те, що там постійно холодно».
На новому місці розташування у тилу підрозділ визначив для себе нове завдання. Бійці понад рік воювали у зоні Антитерористичної операції, а тепер воюють у Києві за власну гідність і майбутнє.
Комбат Оніщенко, перебуваючи за ґратами, відмовляється визнавати себе винним у тортурах. Він стверджує: «Навіщо піддавати тортурам, кого піддавати тортурам? Смислу немає. Якщо людина неправильно себе веде, можна дати йому копняка, щоб утихомирити».
Адвокат Оніщенка висуває зустрічні звинувачення. Він стверджує, що тортури застосовували самі правоохоронці під час затримання десятьох торнадівців. Головний військовий прокурор Матіос заявив, що «одномоментно в чотирьох містах України — Львові, Дніпропетровську, Києві, Сєвєродонецьку — було затримано вісім осіб філігранно захоплено працівниками «Соколу»».
Свідок Іван Князько, який лікувався разом із командиром «Торнадо» після поранення у лікарні імені Мечникова в Дніпропетровську, розповідає про своє затримання: «Випихати мене з машини. Випхали, кинули на підлогу, наділи чорний мішок на голову. Вони бачили, що у мене поранення, але кайданки натягнули на мене по повній».
Командир попросив Князька підвезти його до обласного управління міліції на запрошення генерала. Військовий залишився чекати в машині, коли на нього напали бійці «Соколу». Князько служив лише півтора місяці. У міліції зрозуміли, що помилилися, і відпустили його.
Адвокат затриманих бійців Віталій Погосян розповідає про наслідки: «При цьому у нього забрали всі особисті речі, мобільний телефон, гроші, ключі від машини, паспорт і водійське посвідчення. Ніяких документів складено не було. У зв'язку з цим ми подали заяву про злочини на тих, хто затримував».
Постраждали й командир, і п'ятеро бійців, яких затримали у Сєвєродонецьку. Вони теж прийшли до слідчого добровільно. Адвокат Сергій Погосян описує те, що сталося: «Буквально через п'ять хвилин після початку допиту відкрилися двері за спиною. Чотири людини в балаклавах у формі, без шевронів, зайшли. Їх звинувачують, що вони когось катували. Теж саме було зроблено з ними під час допиту».
Прокуратура розпочала розслідування наприкінці березня. Суд дав дозвіл на затримання 17 травня, але бійців взяли лише через місяць, хоча йшлося нібито про катів і вбивць.
Паралельно з розслідуванням про катування виявилася інша проблема — контрабанда. Боєць Олексій із позивним «Борз» розповідає: «Чесно, з контрабандою ми її тільки зупиняли. Там і продукти харчування, і алкоголь. Фуру. Величезну. Це ще до того, як підірвали міст. Ми були шоковані. Виходить, що туди йшли алкоголь, продукти харчування. А звідти — вугілля і метал».
Олексій своє 19-річчя відзначив на війні. Романтика розвіялася у процесі боротьби зі своїми ж контрабандистами. У них працювала добре налагоджена система. Вони знали, що блок-пост припиняв роботу о 17:00, після чого йшли нелегальні вантажі.
Заступник командира «Торнадо» Микола Цукур, місцевий з Перевальська на окупованій території, розповідає про контрабанду: «З 17:00 і до 7:00 ніхто не знаходився, нікого не було. Але коли ми виїжджали, то траплялися фури з горілкою, фури з окороками».
Цукур розповідає про конкретні затримання: «Я зупинив два маленьких «пиріжки» з сигаретами. «Парламент», «Собраніє», «Капітан Блек». Найдорожчі. Два з половиною куби сигарет — майже мільйон гривень».
Ще дорожча контрабанда — метал і вугілля. Їх спочатку везли фурами, а потім цілими потягами залізницею. Цукур розповідає про наказ: «Орієнтовний час проходу потяга 19:00-20:00. Це 2 квітня. Надходить наказ 2 квітня до 18:00 вивести увесь підрозділ зі Станиці Луганської».
Губернатор Луганської області Геннадій Москаль скептично ставиться до антиконтрабандної діяльності батальйону. Він заявив: «Я сьогодні запитав Генеральну прокуратуру: зведення «Торнадо» було про контрабанду? Нема. СБУ — нема. Державну фіскальну службу — нема. В антикорупційний — нема. Підніміть кримінальний кодекс України. Там такого злочину, як контрабанда, нема».
Коли на блок-постах з'явилося телебачення, всі одразу почали затримувати контрабанду, якої до того нібито взагалі не було. Про затримання потягу з нелегальним вугіллям і металом на 70 мільйонів торнадівці самостійно зняли фільм.
В іншому вагоні того потягу взагалі їхали люди. Цукур розповідає: «Визвали прикордонників. Видно, що їхала не одна людина. Це знадобиться. Але нікому не знадобилося. Приїхали прикордонники, побачили тротил та втекли. Приїхали СБУ — втекли. Ми залишилися самі».
Провину затриманих бійців визначатиме суд. Слідство заявляє про наявність вагомих доказів. Та історія міліцейського спецпідрозділу торкнулася й родини київської волонтерки Світлани Саванчук. 8 липня близько шостої ранку до неї в квартиру прийшли люди, які назвалися міліцією. Коли жінка відчинила двері, до неї зайшли представники військової прокуратури з ухвалою про підозру чоловіку у скоєнні злочинів.
Світлана розповідає: «Звинувачують в тому, що він з комбатом Оніщенко вчиняв розпусні дії».
Адвокат Руслан Стоян доповнює: «Розпусні дії щодо їхніх дітей, щодо інших малолєтніх і перелік тортур, катувань. Такі катування, що читаєш і стає ніяково».
Аргументи про те, що Саванчуки жодного разу не були в зоні АТО, не подіяли. Чоловік Світлани викликав адвоката, але не встиг договорити, як у нього й Світлани відібрали усі засоби зв'язку.
Світлана розповідає про подробиці обшуку: «На питання про те, як я буду виходити на зв'язок навіть з вами, як же я зв'яжусь, мені відповіли: «Купите собі новий телефон». Також забрали комп'ютери. Мій комп'ютер, чоловіка комп'ютер, який йому не належить. Тобто, він працює в іноземній компанії і компанія видала йому цей комп'ютер».
Весь час, поки тривав обшук, адвокат стояв під дверима. Його не допустили, як і міліцію, що приїхала за його викликом. Прокурори відмовилися назватися, навіть коли виходили. Ухвалу про обшук винесла суддя Печерського райсуду Оксана Царевич, яку звинувачують у винесенні завідомо неправосудних рішень проти активістів Автомайдану.