Рішення Ірпінського міського суду від 9 липня про зняття звинувачення у хабарництві з Петра Мельника, колишнього ректора національного університету податкової служби України, викликало значний резонанс у суспільстві. Видання «Слідство.Інфо» провело з ним розширене інтерв'ю, у якому він розповідає про обставини своєї справи та причини втечі за кордон.
Мельник, депутат трьох скликань та носій трьох орденів «За заслуги» різних ступенів, стверджує, що його проблеми розпочалися з приходом до влади нової команди політиків. За його словами, він завжди знаходив спільну мову з представниками старої донецької еліти, але нова хвиля реформаторів почала створювати йому перешкоди.
«Я можу назвати цих пацанів – це Захарченко, це Клименко. А тут ще син, особливо старший, Президента, Арбузов, появилась, так сказать, альтернатива старим донецьким. Син Президента покійний був взагалі куратором Ірпінського регіону, щоб ви знали, ну таким негласним, він був куратором забудовників, які будують і так він цікавився, що в Ірпіні відбувається. Звичайно, мої опоненти не проминули, щоб і в нього сформувати негативну думку про Петра Мельника», – розповідає він.
За твердженням Мельника, нова влада намагалася позбутися його будь-якими способами. Він припускає, що ідея ліквідувати Університет виникла саме з цією метою, оскільки він був незручною фігурою як для Клименка, так і для регіональної політики загалом. На його думку, його присутність могла перешкоджати розподілу земель та впливу на місцеву владу.
Мельник згадує розмову з Клименком на початку липня 2013 року, коли той запитав, скільки часу він планує працювати ректором. «Я кажу – до першого вересня вісімнадцятого року – мене люди обрали, таємно, одноголосно. Ну ти опріділяйся, у тєбя сутки, іначє будєм кампраментіровать», – цитує він слова Клименка.
У липні 2013 року працівники ГУБОЗу затримали Мельника. Це була нечувана за часів регіоналів антикорупційна акція, яка супроводжувалася значною медійною увагою. Мельник називає свій арешт спланованою операцією, в якій, за його версією, ключову роль відіграв син Януковича.
«Керівника ГУБОЗу, щоб ви розуміли, фактично призначив син Януковича – старший. Ну фактично це його креатура. Він більше слухав його, ніж Захарченка навіть. А Захарченко і Клименко виконавці. А там Арбузов, син – вони домовились, знайшли, коли це домовиться з Віктором Федоровичем, розумієте, да?» – стверджує він.
Центральним епізодом обвинувачення стала справа з Володимиром Шпунтенком. До редакції потрапило відео від 27 липня 2013 року, на якому Шпунтенко приносить до кабінету ректора квитанцію про перерахування 40 тисяч гривень. За його словами, це була оплата за навчання його похресниці Наталії Волинець на стаціонарі в податковій академії.
На записаній розмові чути діалог:
«Оце, що ви мені казали я все заплатив.
– Волинець Наталія Вікторівна. Правозахист.
– Оце, що тут прізвище є, я проплатив.
– Друже мій, ви розумієте, що вам треба буде платити контракт щорічно?
– Ну, ми з вами говорили, що потім переведете.
– То життя покаже».
Стенограма аудіозапису розмови від 17 липня показує, як розпочалися переговори. Мельник запитав Шпунтенка, чи той хоче внести благодійний внесок. На пропозицію назвати суму Шпунтенко відповів, що може дати три-п'ять тисяч доларів. Мельник запропонував надати рахунок для перерахування.
Гроші були переказані на рахунок Ірпінської фінансово-юридичної академії, яка функціонує як товариство з обмеженою відповідальністю. Мельник пояснює, що ця установа має право отримувати благодійні внески, як і церква, і що такі внески надходили протягом усіх років його роботи. Він наголошує, що Шпунтенко отримав рахунок саме податкового Університету з позначкою «Безповоротна благодійна допомога».
На запитання про те, чи був засновником цього товариства його син, Мельник відповідає: «Був, ну і що, ну і що?»
Другий епізод стосується Сергія Артющенка. На відео від 27 липня 2013 року видно розмову між ними, під час якої згадуються готівкові гроші. Мельник категорично заперечує передачу коштів: «Ніякої передачі грошей ви ніде не побачите, бо її не було в природі. Я сиджу за столом і ніякої руки, ніякого руху в сторону Артющенко з мого боку не було».
Стенограма розмови від 23 липня показує, що Мельник запитував про джерело фінансування навчання. Він пояснює, що зрозумів: рівень підготовки абітурієнта недостатній для вступу на бюджетне місце на стаціонарі. Конкурс на такі місця в академії становив 4-5 осіб. Контрактна система коштує близько 20 тисяч гривень на рік для бакалавра, або близько 80 тисяч за весь період навчання. Мельник запитав, чи це реально для батьків Артющенка, і отримав утвердну відповідь.
27 липня Мельника затримали прямо на робочому місці. У його кабінеті знайшли значну суму готівки. На відео видно, як він намагається позбутися речового доказу. Мельник заперечує, що це був контрольований хабар: «Але якщо хабар – це тоді, коли людина щось вимагає, а тим більше посадова особа. Я вам даю, так сказать руку на відсічення, що я не вимагав і ніде ви не такого документа ні аудіо, ні відео не побачите і не почуєте».
1 серпня 2013 року Печерський суд Києва обрав для Мельника запобіжний захід у вигляді 60 днів домашнього арешту. Під час судового засідання він знявся штани, що викликало широкий резонанс. Мельник пояснює цей вчинок своїм інвалідністю другої групи, проблемами з серцем та тим, що він вважає себе жертвою свавілля правоохоронців.
Він розповідає про те, як слідчий приходив рано вранці і вимагав підписати підозру, яку Мельник не визнавав. Коли лікарі відмовилися видати довідку про його здатність їхати до суду, правоохоронці, за його словами, викликали швидку допомогу. «Вони визивають швидку допомогу Борис, переодягаються в лікарів, заходять в палату, фізично силою, один за одну ногу мене, другий за другу ногу, за руку, там чотири мене, наручники. Вводять мені в вєну незрозуміло що, в рот мені заливають незрозуміло що, я взагалі втратив відчуття, де я і що я», – описує він ці події.
7 серпня суд наділив Мельника електронним браслетом для відстеження його пересування. Однак у ніч на 9 серпня він знімає браслет і тікає. Мельник стверджує, що боявся за своє життя. На запитання про те, чи допомагали йому правоохоронці, він відповідає: «Ви знаєте, коли правоохоронці одівали мені браслет, я думаю, що їм було соромно чисто по-людськи. Вони вам помогли? Помогли що? Зняти браслет? Ні. Як ви зняли? А це буде окремо, ми закінчим, я вам проведу курс. Ви скажіть, як я його не пошкодив. Я не наніс ніякого ущєрба. Господь Бог допоміг зняти його».
Поки Інтерпол розшукував опального екс-ректора, той перебував у Сан-Дієго. Мельник розповідає про своє перебування в США: він отримав дозвіл на роботу, соціальний номер, посвідчення водія та охорону від ФБР. За його словами, США ставилися до нього толерантно. Коли в Україні розпочався Майдан, він публічно підтримав протестувальників, і це спонукало його повернутися на батьківщину.
Символічно, що Мельник повернувся в Україну 1 квітня 2014 року. Наразі він судиться за визнання незаконним свого звільнення з посади ректора, але не розкриває, чи хоче повернутися на цю посаду. За інформацією видання, щодо Петра Мельника порушено ще два кримінальні провадження: за незаконне відчуження майна Національного університету податкової служби України та отримання хабарів від студентів.