Липневі постріли в Мукачеві розпочали розслідування глибшої проблеми. Одинадцятого липня близько другої години дня на центральній вулиці міста розпочалася збройна сутичка біля спортивного клубу «Антарес», власником якого є народний депутат Михайло Ланьо. У конфлікті брали участь представники «Правого сектору», правоохоронні органи та охорона нардепа. Результатом стала смерть одного бійця «Правого сектору», поранення працівників міліції та охоронців, а також втеча частини учасників до лісу.
Президент України Петро Порошенко озвучив офіційну версію причин кровопролиття, назвавши його розподілом контрабандних потоків. За його словами, це вже було розслідовано, і він вимагав рішучих дій від правоохоронних органів.
Місцеві жителі розповідають іншу історію про регіон, де економіка давно залежить від незаконної торгівлі. На їхню думку, сфери впливу поділили кримінальні авторитети та впливові депутати, які для звичайних людей – одне й те саме. Павло Гомонай, голова громадської організації «Громадський конвент», пояснює, що великі контрабандні потоки контролюються на рівні потужних кланів, до яких входять начальники міліції, працівники СБУ та прокуратури, кожен з яких служить своєму клану.
Київ відреагував на насильство введенням військ з технікою та вимогою до озброєних втікачів скласти зброю. Віталій Маліков, голова Антитерористичного центру СБУ, заявив, що у них немає часу. Однак ситуація швидко перейшла в патову позицію. Виявилося, що в Закарпатті переплелися інтереси багатьох впливових осіб, розв'язати цей вузол Київ не здатен, а розрубати не наважується.
Під час переговорів, які вели як у регіоні, так і в столиці, виявилися ключові дійові особи. Народний депутат Віктор Балога розповів, що його попросили знайти вихід із ситуації. Коли його запитали, хто саме це просив, він назвав Василя Іванівича Стойку, відставника СБУ.
Цікаво, що спецоперацією керувало Закарпатське СБУ під командуванням Володимира Гелетея, брата екс-міністра оборони та свата Віктора Балоги. Юрій Кравчук, представник Народної Ради Мукачева, зазначає, що один з правосекторівців був колишнім працівником СБУ, і це пов'язують з Гелетеєм. Гелетей є кумом Балоги, а місцевий осередок «Правого сектору» фінансує Балога.
Іншу сторону конфлікту представляє нардеп Михайло Ланьо. За словами закарпатців, він має кримінальне минуле і працює у зв'язці з начальником УМВС Закарпаття Сергієм Шараничем. Крім того, обидва мають високого покровителя – Віктора Медведчука. Кравчук повідомляє, що Ланьо перебував у розшуку за звинуваченнями у зґвалтуванні та вбивстві.
Павло Гомонай додає, що у Ланья є велика кількість зброї та озброєних бойовиків. Подібні приватні армії існують і в селі Жданієво у Воловецькому районі, де розташована резиденція Медведчука.
Закарпаття нагадує Донбас. У регіоні, де промисловість майже повністю зруйнована, олігархи залучили людей до легкої контрабандної наживи, що сприяє поширенню сепаратистських настроїв. Арсеній Яценюк звинувачував Віктора Балогу в особистому підігріванні сепаратизму на Закарпатті. Причина, за словами критиків, суто матеріальна – гроші від контрабанди. Екс-працівник СБУ стверджує, що Балога роками виснажує регіон кришуванням контрабанди разом зі спецслужбами.
Яків Шинкаренко, учасник руху «Автомайдан-Волинь», розповідає про систему збирання грошей. За його словами, Балога відправляє в кожен район людей для збору коштів. Коли він запитав міліцію, чому вона не зупиняє фури з контрабандою, йому відповіли, що вони нічого не можуть зробити, оскільки це «баложині фури», які везе СБУ.
Історія словацького тунелю, так званої діри в Європу, здивувала світ у 2012 році. Контрабандний підземний хід завдовжки 500 метрів прорили під житловим будинком на кордоні України та Словаччини. Колишній митник Михайло Темнов розповідає, що незаконний тунель існував сім років. Через нього перевозили сигарети, наркотики та проводили нелегалів з Азії та Африки. Словацькі спеціалісти виявили пустоти та вагонетку всередині. Контрабандисти навіть крали електроенергію для тунелю.
Однак вирок українського суду здивував усіх. Тоді як у Словаччині скандал набув розголосу і закінчився втратою посад чиновниками, в Україні суд обмежився умовним покаранням. Темнов назвав цей вирок незрозумілим.
На Закарпатті всі про все знають, але звикли мовчати. Одна з причин – історія екс-митника Івана Сочки, який поплатився здоров'ям за власну чесність. Восьмий рік він намагається притягнути до відповідальності своїх кривдників.
Сочка працював інспектором митної варти у двотисячних роках у Берегівському районі. Коли він перейшов дорогу місцевим контрабандистам, його жорстоко побили і почали тероризувати родину. Вже восьмий рік тривала його кримінальна справа. Сочка наголошує, що його кривдники не мають вибору, оскільки є заручниками системи. Люди, які порушують законодавство на території Закарпаття, одразу потрапляють під контроль правоохоронних органів – СБУ, прокуратури, міліції, які роблять з ними все, що хочуть.
Для перевірки реального стану захисту кордонів журналісти вирішили провести експеримент. Оскільки кордон зі Словаччиною вже перетнули, виривши тунель, вони перевірили території, де Україна межує з Румунією та Угорщиною.
Результат був однозначним – кордонів як таких фактично немає, майже як на сході України. Наближаючись до румунського кордону, журналісти виявили протоптану стежку зі слідами від автомобільних шин, але жодного прикордонника. Охоронний парканний стовп, по якому колись проходила електрика для попередження про перетини кордону, давно не функціонує. Хтось навіть встановив крючок для підняття сітки, створивши контрабандну дірку для переходу в Румунію.
Кордон з Угорщиною також виявився слабо захищеним. У селі Четфалва, де до Угорщини всього 300 метрів, журналісти легко перетнули кордон без будь-яких перешкод. Жодного прикордонника, який би міг щось пояснити або зупинити їх, не було.
Закарпаття залишається дірою в Європу, яку легко використовують місцеві князьки та їхні високі покровителі для власної вигоди. Як і в зоні проведення АТО, контрабанда тече бурхливим потоком день і ніч. Однак на відміну від сходу, тут навіть не вдають, ніби намагаються її побороти. Занадто це вигідна справа для всіх – для Закарпаття і для Києва, навіть ціною крові.