Українська банківська система переживає глибоку кризу. За даними Національного банку, десять установ визнані неплатоспроможними, а п'ятдесят перебувають у процесі ліквідації. Ці банки практично позбавлені готівки, проте мають матеріальні активи, які повинен реалізувати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Механізм цього процесу викликає серйозні запитання.
Адвокат Ростислав Кравець вказує на системну проблему: «Практика показує, що активи таких банків, включаючи «Форум», продаються зі значними знижками, а майно розходиться практично за символічні ціни».
Для перевірки цієї інформації журналісти вирішили оглянути конкретні об'єкти з переліку майна банку «Форум», який знаходиться в ліквідації. Вибір впав на автомобіль «Фіат Лінеа» випуску 2010 року з механічною коробкою передач, об'ємом двигуна 1,4 літра та пробігом близько 30 тисяч кілометрів. Фонд оцінив цей транспортний засіб у 180 тисяч гривень, тоді як його реальна ринкова вартість становить 220 тисяч.
Осмотр автомобіля потребував поїздки за межі міста у супроводі банківського працівника та механіка, причому журналісти покривали витрати самостійно. Автомобілі банку вже рік простоюють на штрафмайданчику під відкритим небом, що позначилося на їхньому стані. Пробиті шини, подряпаний кузов, розхитані бампери, іржаві кріплення та затягнуті павутинням двигуни – все це свідчило про тривалу експозицію на погоді. Крім того, з мотора витікало масло. Завести автомобіль виявилося неможливо.
Цей товар явно не користувався попитом. Навіть за зниженою ціною він був недоступний для більшості потенційних покупців. Однак інші предмети, які мали вищий попит, виявилося набагато складніше придбати. Спочатку Фонд оголосив про можливість прямого продажу товарів. На цю пропозицію відгукнулися десятки людей, включаючи Володимира, який вирішив скористатися нагодою.
Владимир та його друзі приїхали рано, щоб бути першими в черзі. Вони виявили два великих ангари, заповнені переважно меблями. Однак очікуваного товару – техніки, телевізорів, комп'ютерів, ноутбуків, фотокамер та мобільних телефонів – там не було. Замість цього вони знайшли холодильники, шафи, стільці та старі системні блоки з моніторами. Та й цей товар, за словами Володимира, не відповідав жодним стандартам якості.
«Половина товару взагалі не працювала, а решта була малопридатною навіть для домашнього використання. Все було або пошкоджене, або мало якісь інші дефекти», – розповідав він.
Однак навіть цей процес так і не розпочався повноцінно. Коли потенційні покупці вже були всередині, ліквідатор вийшла та оголосила про припинення прямого продажу. За її словами, представники асоціації потерпілих вкладників вимагали проведення електронних торгів, тому продаж зупиняється. Герман Панікар пояснює причину цього рішення: «Законодавство передбачає, що реалізація активів повинна здійснюватися через торги, однак ліквідатор вирішив почати з прямих продажів».
Потенційні покупці досі не отримали повного переліку майна, виставленого на продаж. Деякі товари безслідно зникли. Люди почуваються обманутими. Один з них зазначив: «Перелік товарів постійно змінювався. Було незрозуміло, чому продаються саме ці предмети, а не інші. Дії ліквідатора залишалися для нас загадкою».
Кравець поділяє цю стурбованість: «Враховуючи відсутність прозорості, я не виключаю можливості серйозних зловживань. Це майно може фактично викрадатися та зникати, при цьому ніхто не несе за це відповідальності. До цього часу я не чув про жодне притягнення до відповідальності за розкрадання майна ліквідованих банків».
Ліквідатор Ірина Ларченко не змогла дати задовільне пояснення щодо розбіжностей між переліком майна на сайті та його фактичною наявністю під час розпродажу. На запитання про те, чому кількість товарів не збігалася або взагалі був відсутній, вона відповіла: «Ви повинні розуміти, що закон передбачає обмеження на продаж. Частину майна я повинна залишити для проведення ліквідаційної процедури».
Отримана від Фонду гарантування вкладів відповідь викликала здивування: «Перелік майна, розміщений на офіційному сайті Фонду, відповідає фактичній кількості такого майна під час продажу. Фонд ретельно контролює цей процес».
Оскільки керівництво Фонду відмовилося спілкуватися перед камерою, журналісти вирішили відвідати установу особисто. Це виявилося складнішим, ніж очікувалося. Знайти державну організацію, через яку проходять десятки мільярдів гривень, виявилося непросто. На першій адресі охоронець заявив, що Фонду там немає, і вказав на вулицю Дмитріївську. Однак і за цією адресою керівництво не знаходилося. Коли журналісти запитали, чому вони не можуть потрапити до установи, їм відповіли, що там закрито, хоча пізніше з'ясувалося, що керівництво та канцелярія все ж таки розташовані там, а консультації надаються в іншому місці.
Директор-розпорядник Фонду Костянтин Ворушилін, який у той час проводив особистий прийом громадян, виявився недосяжним. Це було на жаль, оскільки журналісти мали намір запитати його не лише про продаж майна, а й про те, як він займає цю посаду всупереч закону.
Кравець вказує на серйозне порушення: «Нині в Фонді гарантування вкладів склалася складна ситуація – фактично його очолює особа, яка діє всупереч закону. Законодавство прямо встановлює, що директором-розпорядником Фонду не може бути особа, яка має будь-яку опосередковану участь у будь-якому банку».
Ім'я Костянтина Ворушиліна легко знайти на сайті «Міжнародного інвестиційного банку» як акціонера. Шістдесят відсотків акцій цього банку належить Президентові України Петру Порошенку. Ворушилін має довгу історію роботи з нинішнім главою держави. Раніше він був Головою правління банку «Мрія», який також належав Порошенку, потім керував фінансово-інвестиційною діяльністю корпорації «Богдан», яка належить Президентові. Паралельно Ворушилін очолював наглядову раду ПАТ «Міжнародний інвестиційний банк» Президента.
Щоб з'ясувати причини обрання банкіра Президента на посаду директора-розпорядника Фонду, журналісти зв'язалися з Віктором Новіковим, директором юридичного департаменту Національного банку. Він є членом Адміністративної Ради Фонду гарантування, яка голосувала за Ворушиліна у жовтні 2014 року.
На запитання про те, як Ворушилін, будучи акціонером «Міжнародного інвестиційного банку», міг зайняти посаду, яка за законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» забороняє керівникам, учасникам або пов'язаним особам банків займати цю посаду, Новіков відповів: «Він знаходиться в процесі продажу своєї частки. Як і Президент, він теж у процесі продажу».
Порушення законодавства у Фонді гарантування вкладів, схоже, стало системним явищем. Можливо, протеже Президента просто наслідує приклад свого керівника, який після приходу до влади також досі продає свою частку в банку та решту свого масштабного бізнесу, дотримуючись при цьому українських законів.