Система кадрових призначень у державному концерні «Укроборонпром» давно привертає увагу своїми неоднозначними рішеннями та скандалами. Розслідування показує, що особисті зв'язки часто переважають професійні якості при виборі керівників стратегічних оборонних підприємств.
Початком року журналісти розповідали про закупівлю двигунів УТД-20 для броньованих машин на Київському Бронетанковому Заводі. Виконувач обов'язків директора Владислав Лисиця, який походить з Херсонської області, як і генеральний директор концерну Роман Романов, переплатив за них майже вдвічі – витратив 1 млн 600 тис. гривень. Крім того, двигуни прибули непридатними до використання. На запитання про цю ситуацію Лисиця лише повідомив, що їх повертали кілька разів, поки нарешті не поставили придатні.
После такого явного порушення військова прокуратура розпочала кримінальне провадження, яке тривало без видимих результатів. Незважаючи на це, у липні Лисицю призначили постійним директором заводу з трирічним контрактом. На запитання про можливі наслідки розслідування Романов відповів, що без офіційної реакції правоохоронців людину не можна вважати ні винною, ні невинною.
Артур Херувімов, який, ймовірно, узгоджував платіж за проблемні двигуни з Лисицею, за цей період також піднявся кар'єрною драбиною. Він перейшов з посади директора департаменту контролю за фінансово-господарською діяльністю на посаду заступника Романова з розвитку. Обидва чоловіки колись були членами громадської організації «Громадянський Рух «Відродження Херсона». За рік роботи Херувімов, за його словами, зекономив для бюджету 171 млн гривень.
Михайло Мосін, кум Артура Херувімова та його бізнес-партнер у ЗАТ «Южспецгідрокомплект», тимчасово керував Житомирським Бронетанковим Заводом з лютого по липень. Раніше він два роки очолював комунальне підприємство «Херсонелектротранс», яке привів до занепаду, за що його навіть судили. Амністія врятувала його від покарання. Сергій Пінькас, перший заступник генерального директора концерну, публічно рекламував Мосіна як талановитого менеджера.
Під час керування Мосіна ЖБТЗ виявилися численні зловживання. За рішенням Дарницького районного суду Києва, завод у період з лютого по травень закуповував комплектуючі у ТОВ «Спецбудпостачання», яка, у свою чергу, замовляла їх у фірм з ознаками фіктивності та транзитності. За даними розслідування, три бронетанкові заводи концерну – Харківський, Житомирський та Миколаївський – переказали на рахунки цієї компанії майже 60 млн гривень у лютому-квітні.
Офіс ТОВ «Спецбудпостачання» мав розташовуватися у підвальному приміщенні по вулиці Жилянська, 55, але журналісти там компанію не знайшли. На місці виявили лише поштову скриньку. У судовому рішенні прямо зазначено, що в діях посадових осіб ЖБТЗ вбачаються ознаки незаконного збагачення шляхом отримання неправомірної вигоди в особливо великих розмірах. За клопотанням військової прокуратури суд наклав арешт на кошти компанії. Колишній директор заводу, з яким поговорили телефоном, заявив, що не займався постачанням – для цього існувало спеціальне підрозділення.
Мосін залишився на заводі, але вже як заступник нового директора Олексія Бабича. Той представляє нову хвилю призначенців у концерні – це вже не просто земляки з однієї області, а прямі родичі керівників. Олексій є рідним братом Андрія Бабича, заступника керівника Апарату генерального директора та члена комісії з відбору кандидатів на посади директорів. За отриманою інформацією, Андрій Бабіч раніше займався бізнесом, був керівником апарату Херсонської ОДА, а також працював лікарем-психіатром та лікарем-сексопатологом. Романов вважає таку ситуацію допустимою, посилаючись на функціональні обов'язки та відсутність конфлікту інтересів за законом.
Анатолій Майборода, екс-керівник «Укрінмашу», одного з провідних підприємств концерну, стверджує, що Андрій Бабіч насправді відіграє значну роль у менеджменті. За його словами, у перший день, коли Романов прийшов до керівництва, було представлено Бабича і сказано, що його вказівки треба виконувати як вказівки генерального директора.
Родичі керівників виявилися не тільки в Бабіча. У липні на посаду директора харківського машинобудівного заводу «Фед» призначили тридцятирічного Олександра Пащенка, сина Юрія Пащенка, заступника Романова з авіабудування. Пащенко-старший також входить до складу конкурсної комісії. Він стверджує, що його син має дві освіти – юридичну та економічну – і три роки працював заступником директора заводу ракетно-авіаційних агрегатів. Пащенко-старший запевняє, що не поставить на кон свою репутацію, щоб призначити некомпетентну людину.
Ще більш скандальною виявилася ситуація з призначенням керівника Херсонського державного заводу «Палада», який виробляє плавучі залізобетонні та композитні доки. Наприкінці липня конкурсна комісія під головуванням Сергія Пінькаса оголосила переможцем його батька, Володимира Пінькаса. Раніше Пінькас-старший працював начальником управління Державної Пенітенціарної служби України в Херсонській області, тобто керував місцевими в'язницями. Він заявив, що конкурс був проведений законно з дотриманням всіх юридичних норм, і що переміг серед семи учасників.
Після повернення з відпустки на початку серпня Романов призначив службове розслідування результатів конкурсу, посилаючись на репутаційні ризики для концерну. Після цього Володимир Пінькас сам відмовився від посади, заявивши, що не хоче, щоб його прізвище брало участь у дебатах і розбірках, і що він уступає дорогу молодим.
Сучасна практика кадрових призначень у державному концерні «Укроборонпром» свідчить про глибокі проблеми у системі відбору керівників. Коли на посади керівників стратегічних оборонних підприємств призначають братів, синів і батьків керівників концерну, оборонний комплекс країни поступово перетворюється на сімейне підприємство. Історія показує, до яких наслідків можуть привести такі підходи до управління критичною для національної безпеки сферою.