На західному кордоні України, далеко від лінії фронту, розгорається інший конфлікт. Поки армія відбиває атаки на сході, на Волині люди беруться за зброю не за ідеологію, а за врожай. Йдеться про лохину – ягоду, яка приносить мільйонні прибутки і стала причиною розбірок між впливовими бізнесменами та державними посадовцями.
На болотистих землях волинського Полісся розкинулися 170 гектарів плантацій лохини – однієї з найбільших у Європі. Ця ягода, яку в народі називають голубікою, славиться цілющими властивостями і вважається ягодою номер один у світі. На ринку кілограм лохини коштує від 100 до 180 гривень залежно від сезону та якості. Щороку гектари плантацій приносять мільйонні суми, саме за них і розгорається боротьба.
Історія підприємства «Флора» розпочалася на початку 2000-х років, коли бізнесмен Василь Столяр, депутат Волинської обласної ради, через підставних осіб почав вирощувати лохину на території Шацького Національного природного парку. Спочатку це були лише кілька гектарів.
У 2007 році Столяр залучив до проекту впливових інвесторів. Серед них був Сергій Бондарчук, генеральний директор державної компанії «Укрспецекспорт», та Ігор Діденко, член міжвідомчої комісії при Раді національної безпеки та оборони України, який згодом став першим заступником голови правління НАК «Нафтогаз». Обидва вкладали в підприємство півтора мільйона доларів і отримували за це по 25% його частки. Решта половини фактично належала Столяру, хоча була зареєстрована на підставну особу Михайла Мигеля.
Підприємство розвивалося, площі плантацій зростали. Проте Столяр стверджує, що апетити його київських партнерів також збільшувалися, вони висловлювали незадоволення рівнем прибутків і вимагали більшого доходу від бізнесу.
Політичні зміни 2010 року кардинально змінили ситуацію. Коли президентом став Віктор Янукович, Бондарчук і Діденко втратили свої високі посади. Діденко незабаром опинився у в'язниці – його засудили за участь у скандальних газових угодах Юлії Тимошенко з Росією. Партнери вирішили поділити майно і мирно розійтися, як розповідає Столяр. За його словами, Діденко особисто приїжджав, щоб обговорити розподіл активів. Столяру залишалися львівський сад, а решта майна, включаючи рожищанський та киверцовський консервні заводи, а також плантація, мали перейти до партнерів.
Але мирна угода не була дотримана. У 2011 році Михайло Мигель, підставний власник половини підприємства, став його директором нібито без відома Діденка і Бондарчука. Він почав продавати майже все майно компаній, підконтрольних Столяру.
У липні 2013 року Діденко та Бондарчук самостійно звільнили Мигеля з посади директора і призначили на його місце Владислава Полякова. Після цього Мигеля виключили зі складу засновників. Таким чином партнери остаточно привласнили частку Столяра.
Державний реєстратор Богдан Тимошук пояснив, як це стало можливим. За його словами, приватне підприємство як організаційно-правова форма не належить до господарських товариств і не має чіткого законодавчого регулювання. Закон передбачає перелік документів для реєстрації, але експертну оцінку їхньої автентичності реєстратор не проводить. Відповідальність за дійсність установчих документів несуть засновники. Таким чином, Діденко і Бондарчук скористалися прогалиною у законодавстві.
Незалежний адвокат Олександр Бражніков зазначив, що люди, які починають такий бізнес, повинні розуміти ризики. Оскільки жодна зі сторін не мала переваги, кооптація 25% від 25% означала, що обидві сторони мали контролювати ситуацію.
Столяр переконаний, що справа не в дірявому законодавстві, а в корупції. За його словами, якщо у вас є свій реєстратор, ви можете привласнити все, що захочете. Він стверджує, що протягом трьох років партнери грабують підприємство, причому робять це «по закону», оскільки мають озброєних людей.
Частина майна на території підприємства залишилася у власності компаній Столяра, а земля з кущами лохини перейшла до Діденка. Судові баталії не дали результату, тому конфлікт перейшов у фізичні розбірки.
19 липня на дорозі до підприємства зійшлися близько 200 молодих чоловіків. З одного боку були директор підприємства «Органіка», близького до Столяра, та понад сто охоронців у футболках охоронної фірми «Феміда-Інтер», також компанії Столяра. З іншого боку – директор Поляков та близько 50 озброєних людей у балаклавах. Присутня була й міліція, яка стала між сторонами. Сталися погрози, штовханина, а потім – постріли.
Чому конфлікт загострився саме влітку? Причина проста – ягода добре вродила, і незабаром мав розпочатися збір врожаю. Столяр розповідає про суми можливих прибутків: минулого року близько 16 мільйонів гривень, позаминулого року – 8 мільйонів. На цей рік очікується врожай 400-500 тонн, що при ціні 80-100 гривень за кілограм дасть близько 40 мільйонів гривень.
Поляков називає дії Столяра спробою рейдерського захоплення. Щодо озброєних охоронців, він стверджує, що з ними укладені договори про охорону підприємства, а зброя зареєстрована. За його словами, він навіть повідомив міліцію за два тижні до інциденту про можливе нападення, принісши копії договорів про охорону та дозволи на зброю.
Однак за законодавством зареєстрована зброя не може використовуватися для охорони підприємства, як і не можна стріляти по автомобілям та беззбройним людям. Правоохоронці навіть не спробували затримати порушників.
Перший заступник начальника міліції Волинської області Анатолій Петрушин пояснив, що міліція могла б почати затримання з обох боків, але це могло привести до трагічних наслідків. На його думку, дії правоохоронців на місці подій запобігли більшим жертвам. Він наголосив, що внаслідок конфлікту ніхто не загинув і навіть не отримав серйозних травм.
Міліція все ж таки відкрила два кримінальні провадження – за розстріл автомобілів та за протистояння зі застосуванням зброї. На осіб, які мали зброю, складені адміністративні протоколи.
Конфлікт навколо «Флори» досі не вичерпано. Суди тривають, відкрито низку кримінальних справ стосовно колишніх посадових осіб фірми. Проте реальним власникам кримінал не загрожує. Сергій Бондарчук переховується від правоохоронних органів. Його оголосили в міжнародний розшук за підозрою в розкраданні 7,5 мільйона доларів під час керівництва «Укрспецекспортом». Ігор Діденко, нині заступник міністра енергетики України, перебуває у відпустці.