Напередодні серпня активісти одеського Автомайдану та Ради Громадської безпеки за допомогою трактора проникли до так званого «Замку Гаррі Поттера» – офіційної назви Будинку прийомів Міжнародного гуманітарного університету, який належить Сергію Ківалову. Під час штурму вони виявили розкішне внутрішнє оздоблення, дорогі меблі, елітний алкоголь, інкрустовані книжки та портрети самого Ківалова в різних варіаціях. Серед знахідок виявився й бюст Йосипа Сталіна.
Євген Рєзвушкін, керівник місцевого Автомайдану, пояснив мотиви дій: керівництво міста неодноразово піднімало питання про паркан та сам будинок, але Ківалов вважав себе недоторканним. Активісти вирішили продемонструвати йому протилежне.
Сергій Ківалов швидко відреагував на подію, поставивши питання про кваліфікацію дій активістів – розбій, незаконне проникнення чи хуліганство. Водночас він не заперечив, що тимчасово проживав у Будинку прийомів через ремонт у своєму житлі.
Уже за тиждень у приморському суді розпочалося судове засідання щодо двох активістів: Євгена Рєзвушкіна та Сергія Стерненка, лідера місцевого осередку «Правого Сектору». Ківалов назвав затриманих злочинцями, які мають сидіти на лаві підсудимих.
Арешт викликав хвилю обурення в проукраїнських колах Одеси. Марк Гордієнко, керівник Ради Громадської Безпеки, заявив про політичне переслідування та намір опиратися. Показово, що активістів арештували не за проникнення до будинку МГУ, а за справи піврічної давнини: Рєзвушкіна – за підозрою у нападі на прокурора, Стерненка – за звинуваченням у викраденні депутата Комінтернівської райради.
Стерненко назвав справу сфабрикованою, частиною тенденції закриття патріотів, які невигідні нинішньому режиму. Рєзвушкін зауважив, що матеріали справи були зібрані поспіхом, справа лежала невідомо де чотири місяці, а потім раптово з'явилася необхідність його закрити.
Однак ситуація складніша, ніж здається на перший погляд. Віталій Устименко, колишній координатор Самооборони Одеси, розповідає, що деякі діячі патріотичного середовища керуються не безкорисливими мотивами. Ківалов, безумовно, є проблемою для міста, але він представляє іншу фінансову групу, конкурента чинного міського голови Геннадія Труханова та його групи впливу.
Дослідження показує можливі зв'язки між Трухановим та місцевими активістами, зокрема членами Ради Громадської Безпеки – Рєзвушкіним, Русланом Форостяком та Марком Гордієнко. Олексій Чорний, голова руху «Генеральний протест» та активіст Євромайдану, згадує, що Гордієнко був посередником між протестувальниками та Трухановим під час організації слухань.
Підозри про зв'язки мера з патріотами отримали додаткове підтвердження після скандалу. На фото біля Приморського райвідділку після звільнення Рєзвушкіна видно Віталія Кожухаря – новопризначеного голову комунального підприємства «Муніципальна охорона», створеного за ініціативою Труханова. Рєзвушкін заперечує будь-які висновки, пояснюючи, що Кожухарь працює в комунальному підприємстві, яке належить місту, а не в особистій охороні мера, і залишається патріотом.
Додатковим доказом є призначення віце-мером іншого активіста Самооборони Андрія Котляра. Сам Труханов туманно коментує такі збіги, не заперечуючи їх, але просячи показати наявні дані.
Подейкують, що теплі стосунки з патріотичними організаціями має не тільки мер, а й його оточення. Місцеві ЗМІ ще навесні 2014-го писали про ймовірні зв'язки патріотів з тодішнім губернатором Ігорем Палицею, ставленником олігарха Ігоря Коломойського. За словами Чорного, патріотичні активісти ніколи не підтримували заходи протесту, де були якимось чином зачеплені інтереси Палиці. Завдяки зв'язкам Палиці з Трухановим, а Труханова з Коломойським, саме через цю підтримку активісти отримували допомогу.
Пазл остаточно склався, коли прес-секретар «Правого Сектору» Варвара Черноіваненко повідомила, що понад сто тисяч гривень на звільнення активістів Сергія Стерненка та Руслана Демчука надав Геннадій Корбан, бізнес-партнер Коломойського та голова партії Укроп. Черноіваненко пояснила, що вони переписувалися з Корбаном, вона подякувала йому як будь-якій іншій людині, яка допомогла повернути побратимів на свободу. За її словами, ніяких вимог не було, обміну не передбачалося – це була просто допомога від серця.
Олексій Чорний припускає, що все це робилося під вибори, і він впевнений, що ці люди з'являться в новоствореній партії Укроп, яку фінансує Коломойський, або принаймні значна їхня частина.
Парадокс полягає в тому, що частина сил, які в Одесі називаються патріотичними, як мінімум узгоджує свої дії з олігархічними політичними групами та отримує від них підтримку. Залишається відкритим питання: чиї інтереси насправді захищають ці активісти?