На території комплексу відпочинку «Пуща-Водиця», що розташований у межах Києва на площі понад 130 гектарів лісу, розташовується закритий для широкої громадськості об'єкт, підпорядкований Державному управлінню справами. Цей комплекс традиційно служив місцем відпочинку для державних посадовців та високопоставлених чиновників, утримуючись за рахунок бюджетних коштів українців.
У 2013 році президент Петро Порошенко видав розпорядження, яким скасував усі пільги для осіб, що проживають на території комплексу. Це рішення мало змінити систему утримання елітного маєтку. Журналісти видання «Слідство.інфо» повернулися на територію комплексу через рік після цього розпорядження, щоб перевірити, як воно виконується на практиці.
Результати перевірки виявилися суперечливими. З одного боку, документи підтверджують, що у поточному році комплекс не отримав жодних бюджетних асигнувань. Утримання об'єкта здійснюється виключно за рахунок платежів від мешканців за проживання, які за минулий рік значно зросли. Євген Єгоров, директор комплексу, розповідав, що деякі мешканці не вносять платежі вчасно, тому адміністрація вимушена закривати ворота та обмежувати доступ, щоб примусити їх розраховуватися. Через зростання вартості утримання деякі мешканці покинули комплекс, зокрема колишній генеральний прокурор Віктор Пшонка.
Однак з іншого боку, журналісти виявили серйозну проблему. Директор комплексу впевнено стверджував, що вся земля, усі будинки та будівлі на території належать державі, і там немає жодної приватної власності. Проте документи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно розповідають зовсім іншу історію.
За даними реєстру, у квітні 2014 року свідоцтво про право власності на чотири п'ятих будинку номер 35 площею 148,5 квадратних метра було видане на ім'я Петра Андреєва. Андреєв обіймав посаду керівника Контрольно-ревізійного управління, яке за часів президента Януковича було перейменовано на державну фінансову інспекцію. На цій посаді він перебував з 2010 року до 5 березня 2014 року. Примітно, що свідоцтво про право власності на державне майно він отримав лише за місяць після своєї відставки. Директор комплексу не міг повірити цій інформації, оскільки з Андреєвим укладено договір на проживання, який той оплачує, і директор був впевнений, що для приватизації державного майна необхідні спеціальні дозволи від Державного управління справами.
Журналісти перевірили й інший об'єкт на території комплексу. Будинок номер 46 загальною площею понад тисячу квадратних метрів також виявився приватною власністю. За даними реєстру, цей будинок був подарований частинами: перший договір дарування половини будинку видано у листопаді 2014 року, другий – у квітні 2015 року. Таким чином, протягом півроку весь будинок став приватною власністю однієї особи.
Директор комплексу повідомив, що згідно з договором оренди на проживання в будинку номер 46 мав проживати Ренат Кузьмін, колишній перший заступник генерального прокурора за часів Вітора Пшонки. Кузьмін у 2014 році намагався стати президентом України, але замість цього отримав кримінальну статтю. З червня його прізвище внесено до бази розшуку осіб, які переховуються від органів влади.
Однак за документами Держреєстру власником будинку номер 46 є Лідія Григорівна Шумакова, а не Кузьмін. Директор комплексу не знав цієї жінки і не мав інформації про те, хто вона така. Охоронці, які охороняють будинок, також не могли надати інформацію про його господарів.
Журналісти встановили, що Лідія Шумакова була прописана в одній квартирі з Ренатом Кузьміним на Предславинській вулиці у Києві. Разом з ними в цій квартирі були прописані Микола Шумаков та Наталя Кузьміна. Припускаючи, що Наталя Кузьміна – дружина екс-заступника генпрокурора, журналісти дійшли висновку, що Лідія Шумакова – ймовірно, його теща. Охоронець у будинку на Предславинській підтвердив, що Шумакова досі там мешкає.
Щоб розібратися, як приватна особа могла отримати у дарунок державну власність без необхідних дозволів та документів, журналісти звернулися до нотаріуса Наталі Стегостенко, яка видавала договір дарування. Під час розмови нотаріус відмовилася надавати будь-яку інформацію, посилаючись на закон про нотаріат, статтю 8 якого передбачає таємницю нотаріальних дій. На запитання, чи може нотаріус переписувати державні будинки на приватних осіб без пояснень, вона відповіла ствердно. Коли журналісти показали їй документи, вона поспішала провести їх до виходу, не розглядаючи матеріали. На прямий вопрос про те, чи можна переписати державну власність без жодних документів, нотаріус відповіла, що це можливо, якщо є відповідна довідка.
Документи, отримані журналістами, зацікавили керівництво комплексу «Пуща-Водиця». Вони самостійно звернулися до реєстраційної служби і отримали документ, у якому не було жодної згадки про приватну власність на будинки та землю на території комплексу. Журналісти зустрілися з Віталієм Сигидиним, начальником управління держреєстрації Головного територіального управління юстиції у Києві, і передали йому обидва документи – той, де вказано про приватну власність, та той, отриманий комплексом, де про ці адреси немає жодної згадки. Сигидин підтвердив, що помилки немає, будинки дійсно приватні, оскільки документи підписані нотаріусом, і обіцяв розібратися в ситуації.
Журналісти висловили сподівання, що їм пояснять, як державне майно могло стати приватним і чому про це не знають навіть розпорядники цього майна. Вони очікують на обіцяну зустріч з Сигидиним. Тим часом ситуація демонструє, що будь-яка державна будівля, включаючи приміщення уряду, Верховної ради чи адміністрації президента, перебуває у потенційній небезпеці. Матеріал підготовлений Марією Земянською для Бюро журналістських розслідувань «Свідомо» у рамках проекту «Слідство.Інфо».