Посада помічника народного депутата довгий час залишалася малопомітною для громадськості. Проте це була одна з найбільш впливових позицій у політичній системі України – місце, де формувалися майбутні керівники держустанів, міністри та законодавці. Помічники становили близькі команди, яким довіряли найважливіші справи, ресурси та контакти.
Професія помічника нардепа відкривала двері до швидкого кар'єрного зростання. Молоді спеціалісти, які пройшли цей шлях, часто за одну каденцію потрапляли на керівні посади в міністерствах, правоохоронних органах чи апараті Кабінету Міністрів. Найчастіше ж вони повертались до Верховної Ради вже як самі народні депутати.
Редакція Слідства.Інфо отримала список помічників депутатів сьомого скликання Верховної Ради і проаналізувала, як розвивалась їхня подальша кар'єра. Дослідження показало несподівані результати про те, як система просування працює в українській політиці.
Олег Ляшко, лідер Радикальної партії, продемонстрував особливо ефективну схему. У виборчий список його партії потрапили одразу двадцять його помічників. Шість з них згодом стали народними обранцями. Як пояснював один з депутатів Василь Амельченко, помічники – це члени команди, які ведуть активну соціально-політичну діяльність. Саме за цю активність партія готова була взяти їх до своїх лав.
Однак деякі помічники мали цікаву передісторію. Віктор Галасюк, нині член фракції РПЛ, раніше працював помічником у регіонала Василя Хмельницького. Коли журналісти запитали його про цей період, він відмовився відповідати. Цікаво, що серед його нинішніх помічників є Ганна Сергієнко – людина з ідентичним ПІБ, яка в попередньому скликанні також допомагала Хмельницькому. Політтехнолог Тарас Березовець, який сам колись був помічником нардепа, пояснив механізм такої мобільності: без великих грошей або зв'язків з впливовим депутатом практично неможливо потрапити до партійного списку.
Помічники міністра внутрішніх справ Арсена Авакова отримали особливо вигідні позиції. Іван Варченко став радником міністра. Анатолій Дмитрієв очолив Головне управління МВС України в Харківській області. Василь Петрівський зайняв посаду генерального директора державного підприємства МВС України «Спецсервіс». Тігран Авакян піднявся до посади заступника міністра МВС з питань європейської інтеграції – стрибок, який Березовець назвав нереалістичним для цивілізованої країни, де людина повинна спочатку пройти кілька щаблів кар'єрної драбини.
Міністр юстиції Павло Петренко анонсував появу «нових обличь» в органах юстиції – молодих ефективних людей, готових працювати чесно. Насправді це були його колишні помічники. Ігор Алексєєв з травня по листопад 2014 року працював заступником міністра, а потім став народним депутатом від «Народного фронту». Олександра Журахівська отримала посаду помічниці міністра. Оксана Іванченко та Антон Янчук стали заступниками міністра юстиції.
Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк виявився ще більш щедрим щодо своїх екс-помічників. П'ятеро з них стали народними депутатами, а двоє отримали міністерські портфелі в його уряді – Ганна Онищенко та Остап Семерак.
Мер Києва Віталій Кличко також не забув про своїх колишніх помічників. Володимир Бондаренко очолив апарат виконавчого органу Київської міської ради. Ганна Старостенко стала заступником голови КМДА. Рена Назарова обрана депутатом Київської міської ради. Святослав Мельник зайняв посаду заступника директора з інвестиційних питань у «Київтранспарксервісу».
Проте кар'єрне просування не залежало від політичної чистоти минулого. Наталія Козлова, яка раніше допомагала синові колишнього генерального прокурора Віктора Пшонки, нині спокійно працює помічницею депутатки від «Народного фронту» Олени Ледовських. Коли журналісти запитали депутатку, чи не турбує її такий фон, вона відповіла, що не знала про цей період роботи Козлової.
Валерій Зіневич, який раніше допомагав Пшонці, тепер працює у члена депутатської групи «Партія «Відродження» Андрія Шипка. На запитання про його минуле Шипко відповів, що його не цікавить, на кого працював його помічник раніше, якщо той допомагає людям.
Подібна байдужість до минулого спостерігалась і в інших депутатів. Нардеп Петро Порошенко-молодший мав помічника Дмитра Олександровича Жданова, людину з ідентичним ПІБ якої раніше допомагала покійному регіоналу Володимиру Бойку.
Деякі депутати все ж готові були визнавати помилки. Володимир Парасюк дізнався від журналістів, що його помічник Андрій Вільчинський раніше працював у його ідеологічного противника Ігора Побера з фракції БПП. Парасюк негайно заявив, що звільнить Вільчинського.
Однак звільнений помічник швидко знайде собі нового патрона. Система працює так, що особиста відданість і вміння виконувати доручення цінуються набагато більше, ніж професіоналізм чи політичні принципи. Саме ця логіка формує якість українського політичного класу – люди просуваються не за компетентність, а за здатність бути корисними своєму шефу.