Очікування на глибокі перетворення в державі розвіялися швидко. Замість системного оновлення чиновницького апарату через прозорі конкурси, нинішня влада обрала простіший шлях – розставляння своїх людей на ключові посади. Замість реформ, які вимагають часу та зусиль, виявилося набагато зручніше контролювати економічні важелі через власне оточення. Це нагадує шахову партію, де кожна фігура розставлена для перемоги над суперниками.
Народні депутати демонструють особливу турботу про своїх помічників. Видання «Слідство.Інфо» неодноразово розглядало цей феномен – від того, як Олег Ляшко заповнив виборчий список своїми соратниками, до історій про Арсена Авакова та Павла Петренка, які розмістили колишніх помічників у міністерствах внутрішніх справ та юстиції. Помічники Арсенія Яценюка піднялися до верхівки Кабінету міністрів і здобули депутатські мандати. Екс-помічники Віталія Кличка отримали впливові посади в Київській міській державній адміністрації. Це лише частина більш широкої картини, де депутати попередніх скликань активно просували своїх людей на вищі щаблі влади.
Віталій Шабунін, голова громадської організації «Центр протидії корупції», пояснює механізм такої системи: «Немає жодного ефективного депутата без ефективної команди. Ці депутати мають досить професійну команду помічників. Як правило, це великі гроші – 7-8 людей. Хто обмежений ресурсом, має 2-3 людей. У попередньому парламенті, коли були на це кошти, можна було утримувати 2-3 помічників лише з бюджету самої Верховної Ради, достатньо професійних. В парламенті цьому я взагалі не розумію, за що вони тим людям платять».
Петро Порошенко, перейшовши з посади депутата на президентське крісло, не забув про своїх колишніх соратників. Практично кожен з них отримав гарне місце в державній ієрархії. Юрій Федоров, який працював помічником Порошенка, у червні 2014 року став Заступником начальника Управління державної охорони. Крім того, він очолив службу безпеки Президента України.
Володимир Гунчик, ще один екс-помічник, нині керує Волинською обласною державною адміністрацією. Володимир Федорчук отримав посаду заступника міністра в Кабінеті міністрів України. Володимир Прокопів займає крісло заступника директора департаменту контролю за використанням земель Державної інспекції сільського господарства України.
Деякі з колишніх помічників Порошенка потрапили до Верховної Ради. Іван Мельничук та Ірина Фріз отримали депутатські мандати у складі Блоку Петра Порошенка. Людмилі Дараган і Людмилі Яценко дісталася не менш відповідальна робота – вони допомагають Порошенку-молодшому як помічниці, допомагаючи йому набиратися досвіду в політиці.
Шабунін зазначає, що не існує єдиного правила для формування депутатської команди: «Кожен депутат створює свою команду по-різному. Для когось помічники – це чай приносити, пошту приймати. У когось помічники пишуть закони, ведуть переговори з міністрами, виступають у прямому ефірі та просувають свої законопроекти. Це дуже різні люди і дуже різні команди. Від чого це залежить? Від цілей депутата».
Микола Мартиненко, заступник голови фракції «Народного Фронту» та депутат-довгожитель, нещодавно потрапив у центр уваги кримінального розслідування, ініційованого швейцарськими правоохоронцями. Його підхід до влаштування екс-помічників виглядає особливо щедрим. Одразу 9 його колишніх помічників потрапили до виборчого списку «Народного Фронту». Четверо з них успішно здобули депутатські мандати – Олена Бойко, Ігор Гузь, Олена Ледовських та Дарина Ледовських. Однак Дарина Ледовських згодом відмовилася від мандату після хвилі критики в соціальних мережах через її молодий вік. Причини, за якими саме ці люди потрапили до парламенту, залишаються неясними і викликають різні версії.
Політехнолог Тарас Березовець висловлює скептичну думку щодо критеріїв відбору: «Стають народними депутатами ті, хто спить з депутатом або здійснює для них якісь приватні послуги. Носить портфель чи є їхнім скарбником. Це найчастіше. Якраз найбільш професійна частина дуже рідко потрапляє в депутати. Можливо їм може світити посада депутата міської ради».
Олександр Турчинов, зробивши кар'єрний стрибок, також не залишив без уваги своїх колишніх помічників. Олександр Сочка, який працював у його команді, став депутатом парламенту від «Народного фронту», де Турчинов займає одну з лідерських позицій.
Цікавим збігом є те, що серед помічників Турчинова фігурував Сергій Чеботар. Людина з таким же ім'ям та прізвищем була заступником міністра внутрішніх справ, але змушена була залишити посаду після інциденту, пов'язаного з нападом на журналістів поблизу будівництва, яке пов'язують з його родичами.
Інші екс-помічники Турчинова також отримали впливові посади. Валерій Бабенко очолив Секретаріат Голови Верховної Ради України, а Сергій Бугай перейшов до Секретаріату Кабінету міністрів. Таким чином, система взаємної підтримки та просування своїх людей на ключові посади залишається однією з найбільш ефективних практик у вітчизняній політиці.