Літо 2019 року принесло в Україну серію гучних обшуків у кабінетах правоохоронців. Килими з готівкою, золоті прикраси, зброя – ці знахідки вразили громадськість. Серед затриманих виявився Олександр Корнієць, заступник прокурора Київської області, та Володимир Шапакін, заступник начальника головного слідчого управління Генпрокуратури. У житлі Корнійця виявили 65 діамантів, що дало йому прізвисько «діамантового» прокурора. Він вийшов на волю під заставу в кілька мільйонів гривень і почав спростовувати звинувачення, надавши ексклюзивне інтерв'ю журналістам.


Корнієць намагався мінімізувати значення знайдених діамантів, стверджуючи, що вони настільки дрібні, що не займають місця навіть на п'ятикопійчаній монеті. За його словами, він придбав їх за 4 тисячи гривень. Однак слідство оцінило їх вартість у 25 тисяч доларів. Це викликало питання про походження інших активів прокурора – чотирьох земельних ділянок, будинку в передмісті Києва та люксового позашляховика. Дружина Корнійця не займалася бізнесом, працюючи разом з чоловіком у прокуратурі Київської області.

На запитання про джерела коштів Корнієць посилався на спадщину. Він розповідав, що його батьки, які все життя прожили в Києві, продали своє майно для придбання будинку. Коли журналісти попросили його деталізувати цю історію – назвати роки, описати, які саме об'єкти були продані, – прокурор назвав три квартири та одну земельну ділянку. Однак на пропозицію розповісти послідовність цих операцій він відмовився, побоюючись, що його слова можуть бути використані проти нього.

Журналісти самостійно розібралися в походженні його статків. Вони знайшли зв'язок з Олегом Чайковським, власником київської фірми з вивезення та переробки сміття. Компанія Чайковського могла генерувати близько півтора мільйона гривень чистого прибутку щорічно. Знайомство між ними почалося випадково – коли водій сміттєвоза розсипав сміття, Чайковський потрапив до кабінету Корнійця, який як прокурор здійснював нагляд за роботою сміттєпереробників.
Під час першої зустрічі Корнієць скаржився на якість контейнера і вимагав його заміни. Чайковський погодився. Але потім прокурор почав робити натяки на те, що якщо в засновниках компанії буде його близька людина, то ніхто не чіпатиме бізнес. Корнієць дав Чайковському номер телефону своєї сестри Лариси і наказав ввести її в засновники. Лариса Прокопенко отримала 50% у товаристві з обмеженою відповідальністю «Ніколсан». Чайковський зустрівся з нею на проспекті Науки, де вона передала йому документи. Він навіть здивувався розбіжності в прізвищах – у паспорті вона була Прокопенко, а не Корнієць.

Коли журналісти запитали прокурора про його сестру та її участь у бізнесі Чайковського, він відповів односкладно: «Дуже цікаве питання. Запитайте у неї». Розпитати Ларису Прокопенко не вдалося – вона пообіцяла передзвонити пізніше, але слухавку більше не брала.
За словами Чайковського, введення родички прокурора в бізнес означало не лише формальний захист, а й регулярні грошові виплати. Він стверджував, що особисто завозив до кабінету Корнійця на 6-му поверху прокуратури по 5 тисяч доларів готівкою. Його заступник передавав гроші з сортування сміття. Разом це складало близько 10 тисяч доларів щомісяця. Крім того, Корнієць вимагав розписку, в якій Чайковський визнавав борг у 20 тисяч доларів як гарантію подальших платежів. Підприємець написав цю розписку прямо в кабінеті прокурора.

Коли журналісти показали цей документ Корнійцю, він спочатку заперечив будь-які платежі від Чайковського. Потім, коли йому продемонстрували розписку, він змінив версію, стверджуючи, що гроші передав своїй сестрі, а вона принесла йому розписку. На запитання, чому в розписці вказано ім'я Чайковського, а не його сестри, прокурор відповів: «Не знаю, спитайте у неї».

Згодом, за розповіддю Чайковського, потреба Корнійця в грошах тільки зростала. Прокурор скаржився на низьку зарплату, борги, витрати на навчання дочки, стверджував, що його переслідують спецслужби. Він запропонував змінити статут компанії так, щоб отримати контроль над сортуванням сміття, залишивши Чайковському лише перевезення. Коли підприємець три місяці опиралася, тиск посилився.
Чайковський записав одну з таких зустрічей на диктофон. На записі Корнієць говорить: «Я тебе предлагаю оставить себе всю перевозку. Я забираю сортировку. Так устраивает?» Чайковський відповідає: «В принципе, да». Потім Корнієць запитує: «Ты этого хотел?» – «Я этого не хотел, Саш», – відповідає підприємець. Корнієць продовжує: «Раз ты не хочешь по-нормальному, по закону будет так. Я, естественно, аудиторов вводить не буду. На хера мне тратить деньги? Есть правоохранительные органы, контролеры…» Він погрожує використати весь арсенал законних методів, якими розпоряджається як прокурор, щоб перевірити Чайковського на предмет розкрадання.

Після цієї розмови проти Чайковського було відкрито кримінальне провадження. Його викликали до слідчого, вимагали документи. Працівники правоохоронних органів неофіційно повідомили йому, що це замовлення, а контроль здійснювала Голосіївська прокуратура.
Тиск припинився лише після Майдану 2013–2014 років. Однак Корнієць не зник з поля зору – він отримав навіть підвищення, ставши заступником прокурора Київської області. Сміттєвий бізнес, офіційно записаний на його сестру, продовжив розвиватися. Компанія під назвою «Збереження довкілля», засновником якої була Лариса Прокопенко, вивозила сміття з вулиць Голосіївського району, де Корнієць колись працював у районній прокуратурі.
Коли журналісти спробували зв'язатися з Ларисою Прокопенко для інтерв'ю, вона спочатку взяла трубку, але потім почала уникати розмови. Вона обіцяла передзвонити в понеділок-вівторок, але так і не зробила цього. На наполегливі запитання вона лише повторювала: «Понеділок-вівторок!» – і кладе слухавку.
Навіть після обшуку та судових розглядів справи Корнійця йдуть успішно. Його дружина продовжує працювати в прокуратурі. У квартирі його доньки в елітному будинку в центрі Києва розпочався ремонт. Сам прокурор не виключає можливості повернення на посаду в прокуратурі. Журналісти припускають, що це йому може вдатися, адже, як вони неодноразово повідомляли, судді також мають слабість до діамантів.