Передвиборча кампанія у Рівненській області демонструє типові для країни явища – активне використання чорного піару, прихованої реклами та численні казуси, які викривають ставлення політиків до виборців. Складається враження, що більшість кандидатів розраховують на низьку політичну свідомість населення.
Одна з найбільш показових суперечностей виявилася на виборчому плакаті Радикальної партії у Здолбунові. Перший рядок закликає боротися проти популізму, а другий пропонує популістське рішення – зниження тарифів на вила. Список партії Олега Ляшка до обласної ради очолює Оксана Лозова, мати народного депутата Андрія Лозового. До цього часу вона не була помічена у громадсько-політичній діяльності, що викликає питання про протекціонізм.
На запитання про причини такого вибору представник партії відповів, що першими номерами йдуть практично всі, хто очолює обласні організації, а на перспективу партія шукає молодих та амбіційних кандидатів.
Ще більш цікавим є випадок із самим Олегом Ляшком, який претендує на посаду мера Рівного. Раніше цю людину звали Олег Бернацький, і за часів Януковича він керував Радивилівською райдержадміністрацією. Перед виборами до парламенту він змінив прізвище на Ляшко і набрав понад вісім відсотків голосів у своєму окрузі з центром у Дубні. Тепер зі змінене прізвищем він, вочевидь, планує знову звернутися до рівнян. На жаль, він не дотримався обіцянки зустрітися з журналістами та дати відповіді на їхні запитання.
Партія «Батьківщина» подала свої обласні виборчі списки таким чином, що це натякає на намір вилікувати всі проблеми регіону. Майже чверть списку складають лікарі. Обласний лідер партії, екс-нардеп Микола Кучерук, не зміг або не захотів пояснити цей вибір.
Анатолій Бондарчук, громадський спостерігач організації «Опора», прокоментував цю ситуацію: коли одна професія явно домінує, а партійна програма про це не говорить жодним словом, виникає питання про недобросовісність підходу до складання списків або про намір залучити авторитетних людей лише для того, щоб подолати п'ятивідсотковий бар'єр та набрати максимум голосів і мандатів.
Гучною новиною стало повідомлення про прокурора Рівненського району Андрія Таргонія, якого нещодавно спіймали на хабарі. Він балотується до Костопільської районної ради від «Опозиційного блоку». Це той самий прокурор, якого один з лідерів «Правого сектору» Сашко Білий тягав за краватку, а його мати активно його захищала. Цікаво, що під час революції Ірина Таргоній позиціонувала себе як активістка Майдану, а тепер вона у списках «Опозиційного блоку» до обласної ради.
Олексій Лозян, голова Костопільського районного осередку «Опозиційного блоку», пояснив, що Таргоній особисто звернувся з проханням взяти участь у виборах. Лозян знає його змалечку – обидва працювали в міліції Костополя. Він характеризує Таргонія як молодого, освіченого та принципового. Крім того, Лозян знає батька Таргонія, з яким багато років працював у міліції, та його матір, яка є головою Громадської ради при Костопільській адміністрації та була обрана з великою конкуренцією серед 26 організацій.
Колишні регіонали та литвинівці йдуть на вибори не лише під прапором «Опозиційного блоку». На Рівненщині вони мають більше шансів потрапити у ради під прапорами президентської «Солідарності». У обласному списку цієї партії виявлено чотирьох колишніх представників Партії регіонів та блоку Литвина. До списку також увійшов Олександр Данильчук, друг колишнього очільника Державного управління справами часів Кучми Ігоря Бакая. Після Майдану Данильчук потрапив під люстрацію.
Сергій Штурхецький, голова рівненської територіальної організації БПП «Солідарність», зазначив, що партійне будівництво в Україні – справа неперспективна та неблагодарна, а складання виборчих списків ще складніше. Він вважає, що остаточне слово скажуть виборці, які проведуть народну люстрацію та визначать, чи достойні ці кандидати депутатських крісел.
Ще одна тривала, хоч і не протизаконна, але абсурдна тенденція зберігається по всій країні. До органів місцевого самоврядування йдуть державні та муніципальні чиновники – голови адміністрацій, начальники управлінь, директори та завідуючі держустанов. Як депутати вони мали би служити виборцям, але насправді як чиновники служать своїм роботодавцям – меру, губернатору, президенту. Це очевидний конфлікт інтересів.
Анатолій Бондарчук вказує на певний конфлікт інтересів у такій ситуації. Людина має визначитися: або вона хоче працювати у виконавчій владі та відстоювати інтереси держави, або йти працювати в місцеве самоврядування та відстоювати інтереси територіальної громади.
Загальне враження від передвиборчої агітації у Рівному – це брудна кампанія, брехня та явна зневага до виборців. Англійське прислів'я про те, що чесність – найкраща політика, у Рівному поки не працює.