На виборах до Львівської міської ради та посаду міського голови розгортається напружена конкуренція. Понад тисячу кандидатів – точніше, 1010 осіб – претендують на 84 мандати депутатів. Це найвищий показник конкурсу серед усіх регіонів України. Особливо гостра боротьба за крісло мера: близько десяти претендентів мають реальні шанси на перемогу.
Партія Самопомочі, яка очолює міське управління, використовує свої адміністративні можливості для зміцнення позицій. Організація медичних оглядів, ярмарків та інших заходів спільно з міською радою створює враження спільної роботи, однак експерти вказують, що основні дивіденди від таких акцій отримує сама партія. Ірина Швець з організації ОПОРА зазначає, що хоча заходи позиціонуються як спільні, Самопоміч отримує додаткові політичні бали.
Головний претендент на посаду мера від Самопомочі Андрій Садовий розпочинав виборчу кампанію з рейтингом понад 50 відсотків. На момент дослідження його підтримка впала до близько 45 відсотків. Соціолог Володимир Подгорнов пояснює, що конкуренти активно добирають голоси, а сам Садовий має реальні шанси як на перемогу в першому турі, так і на участь у другому турі голосування.
Список кандидатів від Самопомочі включає осіб з неоднозначною репутацією. Роман Федишин, власник найбільшого львівського ринку Шувар, у 2006 році пережив замах на своє життя. Він був членом партії БЮТ та висуванцем від Аграрної партії. За часів президентства Віктора Януковича його бізнес не зазнав проблем. Редактор видання Експрес Богдан Куфрик вказує на те, що на ринку Шувар є співвласниця – рідна сестра впливової політикині Ганни Герман.
У списку також фігурує Всеволод Громада, власник компаній ТОВ Донвугілляспецбуд та Гармата Лтд, які торгують вугіллям з Донбасу. Крім того, Самопоміч підтримує Андрія Кульчинського на посаду мера курортного міста Трускавця. Активісти міста стверджують, що його пов'язують з попередньою владою, яка передала частину міського водогону та близько сотні гектарів землі інвестору під назвою Альфа Плюс. За словами громадських діячів, цей інвестор не виконав своїх зобов'язань щодо розвитку міста.
Віктор Рабець, ще один кандидат від партії, керує скляним заводом Іскра у Львові. Минулого року працівники цього підприємства організували страйк через невиплату заробітної платні. Максим Козицький, син львівського бізнесмена Зиновія Козицького, також входить до списку. Його батько є директором ТОВ Укрнафтогазінвест, яке займається видобутком нафти і газу на Львівщині. Старший Козицький володіє компаніями Проект-буд, Нордік та Бурова компанія Горизонти, які придбали на аукціоні права на видобуток вуглеводнів у регіоні. Крім того, він має вплив на інтернет-видання Вголос, яке розглядається як лояльне до партії Свобода.
Самопоміч опинилася в центрі скандалу з кандидатом Андрієм Болкуном. Партія вирішила відкликати його з виборів, однак порушила встановлені терміни подачі документів до окружної виборчої комісії. Болкун стверджує, що документи про його відкликання були сфальсифіковані, оскільки партійної конференції, яка мала прийняти таке рішення, не було. Львівська територіальна виборча комісія відмовилася скасовувати його кандидатуру, керуючись рішенням Львівського окружного адміністративного суду.
Другий серйозний претендент на крісло міського голови – Володимир Гірняк від партії Громадянська позиція Анатолія Гриценка. Влітку місто було заповнене великими рекламними щитами з написом За Львів із Садовим побореться Гірняк, розміщеними видавництвом Новий Погляд. У власності цього видання перебувають частки Христини Канівець, дочки народного депутата від Громадянської позиції Олега Канівця, та самого Гірняка.
У списку Громадянської позиції помітну роль відіграє Юрій Путас, власник мережі продуктових ринків. Однак його кандидатура викликала скандал: у одній заяві він допустив 16 орфографічних та граматичних помилок, що змусило його зняти свою кандидатуру. Ігор Кузьмак, директор Укрдизайнгруп, видав підряд фірмі з ознаками фіктивності під назвою Лугпромстройсантехмонтаж під час робіт на спортивній арені Львів. Назар Палідович, власник компанії Галицька здоба, став відомим завдяки своїй ініціативі роздавати людям хліб як альтернативу гречці.
Третій реальний претендент на посаду мера – Дмитро Добродомов, лідер громадянського руху Народний контроль. Він є колишнім генеральним директором телеканалу ЗІК, ударівцем та екс-порошенківцем. Добродомов критикує витрачання коштів на рекламні щити, однак сам активно використовує такі щити для своєї кампанії. Його офіційні доходи складають лише 8 тисяч гривень на місяць, а сукупні доходи його сім'ї за минулий рік становили 380 тисяч гривень на рік. Незважаючи на скромні офіційні доходи, Добродомов часто з'являється на телеканалах Інтер та Шустер-Live.
Куфрик пояснює таку лояльність медіа хорошими стосунками Добродомова з Віталієм Ковальчуком, екс-ударівцем, який нині займає посаду першого заступника голови Адміністрації Президента, та Віктором Пилипишиним, якого вважають співвласником проекту Шустер. Однак редактор припускає, що у Добродомова можуть бути й інші симпатики. Він не виключає, що Ігор Кривецький, розуміючи, що партія Свобода не зможе набрати достатньо голосів, зацікавлений мати представників своїх інтересів у владі. Редакція Слідство.Інфо намагалася провести інтерв'ю з Добродомовим, однак той двічі призначав зустріч і двічі скасовував її в останню мить.
Четвертий претендент – Олег Баляш з новоствореної партії Наш край. Баляш є екс-регіоналом та одним з найбільших платників податків у Львівській області. Він генеральний директор заводу Гетьман, володіє мережею супермаркетів побутової техніки та є співвласником Оксі Банку. Його бізнес потрапив до переліку компаній, які львівська громада бойкотувала після революції гідності.
Список партії Наш край включає низку одіозних постатей. Ігор Гайдучок був екс-секретарем СДПУ(о) у Львівській області. Богдан Піх – екс-регіонал, який керував Львівською залізницею за президентства Януковича. Василь Струс очолював Львівське управління ДАІ за того ж президента. Мирослав Хом'як служив головою податкової служби Львова за часів президента Леоніда Кучми, а пізніше став директором департаменту екології та природних ресурсів Львівської області за Януковича. На цих посадах його прямо звинувачували підприємці у масштабній корупції. Хом'як також є співвласником львівських ЗМІ – інтернет-видання ГалІнфо та радіо Львівська хвиля.
Список партії містить не лише екс-регіоналів та представників СДПУ(о), а й керівників великих підприємств регіону, що створює ризик активного використання адміністративного ресурсу. Баляш цього не заперечує, заявляючи, що його виборці – це люди, яких він вже знає, його працівники та їхні родини.
Олександр Остапець, екс-керівник Львівського бронетанкового заводу, також був у списку кандидатів. У його домі правоохоронці знайшли 2 мільйони гривень готівкою. Баляш назвав це політичною розправою, однак Остапець добровільно написав заяву про зняття своєї кандидатури. Баляш висловив надію, що Остапець доведе свою невинність у суді.
Блок Петра Порошенка очолює голова Львівської обласної адміністрації Олег Синютка, який формально пішов у відпустку, щоб не зловживати своїм становищем. Однак це не перешкоджає йому анонсувати свої поїздки на сайтах РДА. Список кандидатів від президентського блоку викликає численні запитання.
Куфрик припускає, що список був сформований в офісі братів Дубневичів на вулиці Лазаренка, 1-А. Брати Дубневичі – впливові львівські бізнесмени, мисливці та фігуранти багатьох журналістських розслідувань. Вони заробили свої статки на залізниці. У списку БПП – безліч їхніх помічників, партнерів і навіть родичів.
Михайло Гичка, який входить до списку, є свата Богдана Дубневича. Проти нього була порушена кримінальна справа щодо купівлі томографу для обласного клінічного центру. Роман Васьків, начальник юридичного відділу Корпорації КРТ – дітища Дубневичів, також у списку.
Тарас Колодій, співвласник закладів Грушевський Cinema Jazz та Панська чарка, є бізнес-партнером дружини Дубневича Тетяни. Суд неодноразово виносив рішення про ліквідацію літнього майданчику на площі Митній, однак власники відмовлялися його виконувати. Оксана Кончак, су-шеф Панської чарки, є підлеглою Тетяни Дубневич, яка є співвласником цього закладу.
У списку також перебувають співробітники благодійного Фонду Дубневичів та люди, які розділяють його хобі – мисливство. Михайло Коваль і Богдан Кук у 2009 році отримали в оренду на 49 років майже 7 тисяч гектарів лісових угідь.
Список президентського блоку включає екс-регіоналів та представників великого львівського бізнесу. Богдан Козак керує компанією Львівхолод. Всеволод Білас є співвласником Моршинської. У списку також великі забудовники.
Артем Хмиз нещодавно став відомим завдяки судовому спору за карамель. Він подав позов проти киянки, яка з чоловіком виготовляла карамель за технологією, подібною до його. Григорій Козловський, відомий мешканцям площі Ринок, є львівським ресторатором, власником Королівської Пивоварні. Його звинувачували у захопленні підвальних приміщень.
Юрист Дмитро Гудима, який входить до списку, виступав проти відкриття державних реєстрів власності, посилаючись на численні ризики, включаючи можливість помсти посадовцям за їхню професійну діяльність.
Історик Тарас Возняк пояснює таку мозаїку екс-регіоналів, бізнесменів та осіб з сумнівним минулим просто: місцеві бізнесмени потребують дозволів, ділянок, бюджетних коштів. Якісної зміни в системі, на жаль, не відбувається.
Серед політиків зміни в країні справді менш помітні, ніж серед звичайних громадян. Незалежно від того, хто стане мером і депутатами на Львівщині, всі вони мають бути готові до того, що громада контролюватиме кожен їхній крок і притягатиме до відповідальності.