На території України реалізується понад триста проектів міжнародної технічної допомоги загальною вартістю близько 3,5 мільярда доларів. Одним з ключових учасників цього процесу виступає Український фонд соціальних інвестицій, який опосередковує взаємодію між іноземними донорами та українськими реципієнтами.
З початку 2000-х років організація отримувала фінансування від Світового банку, Європейського союзу, а також урядів Німеччини, Великобританії, Японії та Швеції. За два десятиліття через УФСІ пройшли сотні мільйонів доларів. Однак останнім часом у громадськості виникли серйозні питання щодо прозорості та ефективності його діяльності.
Маріанна Онуфрик, експертка з соціальної політики Інституту суспільно-економічних досліджень, зазначає, що Фонд функціонує в умовах надзвичайної закритості. За її словами, офіційний веб-сайт організації містить мінімум інформації, а отримати додаткові дані з відкритих джерел практично неможливо.
Виконавчий директор УФСІ Віктор Мірошниченко заперечує такі звинувачення, стверджуючи, що організація є прозорою та підзвітною. Він наголошує, що щорічно Фонд проходить аудит як німецькими фахівцями, так і українськими компаніями.
Однак отримані редакцією звіти Фонду Міністерству економіки України викривають серйозні проблеми. Особливу увагу привернув проект під назвою «Підтримка спільної ініціативи зі співробітництва в Криму». Протягом перших трьох кварталів 2014 року на його реалізацію було витрачено понад 1,5 мільйона євро.
Проблема полягає в тому, що з 20 лютого 2014 року Крим перебував під окупацією Російської Федерації. Незважаючи на це, донорські кошти продовжували надходити на півострів. З квітня по червень 2014 року там виконувалися ремонтно-будівельні роботи, однак залишається невясним, які саме організації їх здійснювали та хто отримував гроші в окупованому регіоні.
Мірошниченко пояснює, що роботи виконували підрядні організації, які перемогли в тендерах, проведених місцевими громадами під контролем Фонду. За його словами, це були українські фірми, які мали як кримську, так і позакримську реєстрацію. Він також зауважує, що окупація Криму спровокувала низку подій, на які реагувала українська держава, громадяни та волонтери, і висловлює надію на повернення півострова до складу України.
Коли редакція попросила детальний звіт щодо кримського проекту, Фонд відмовився його надати, запевнивши, що всі цифри та суми знаходяться в Міністерстві економіки. Однак у самому Міністерстві про такі детальні звіти ніхто не чув.
Довелося звертатися до Представництва Європейського Союзу, яке фінансувало кримський проект. Згідно з офіційною позицією ЄС, представництво припинило реалізацію проекту 28 березня 2014 року. Після цієї дати сплачувалася лише вартість робіт, виконаних у першому кварталі, та кошти на завершення окремих мікропроектів. У другому кварталі 2014 року, оцінивши ситуацію у світлі незаконного приєднання Криму до Російської Федерації, представництво ЄС ухвалило рішення повністю припинити проект у липні 2014 року.
Згідно з документами, проект реалізовувався за угодою між представництвом ЄС та німецьким банком KfW. KfW призначив УФСІ партнером-виконавцем, однак сам Фонд не був стороною угоди між ЄС та банком.
Епізод з Кримом викликав підозри щодо якості контролю за коштами, які отримує УФСІ. Дарина Каленюк, директорка Центру протидії корупції, припускає, що донори інколи зацікавлені в неефективному та неякісному використанні коштів, оскільки це дозволяє їм продовжувати надавати допомогу та нав'язувати свою політику.
Сумніви посилились, коли редакція спостерігала за реалізацією столичного проекту, фінансованого німецьким урядом. Проект передбачав відновлення непрацюючих груп у дошкільних навчальних закладах Києва. На дитячий садок №31 Дарницького району було виділено 4 мільйони 516 тисяч гривень, однак за результатами тендеру орієнтовна вартість будівництва склала 3 мільйони 200 тисяч.
Німецька сторона та дирекція Фонду наполягли на тому, щоб представники київської адміністрації мали мінімум повноважень щодо нагляду за виконанням робіт. Олена Фіданян, директорка Департаменту освіти і науки молоді та спорту КМДА, розповідає, що Мірошниченко пояснював, що німецька сторона не довіряє київським чиновникам. Він наголошував на необхідності прозорості та якості, обіцяючи використання лише найкращих європейських матеріалів.
Однак під час інспекції відремонтованого садочка разом з фахівцем з будівництва Олександром Ніконовим виявилися серйозні проблеми. Матеріали, використані при ремонті, виявилися одними з найдешевших на ринку. Пластикові короби, дешеві автоматичні вимикачі та низькоякісні двері не відповідали обіцяним європейським стандартам.
Ніконов зазначив, що навіть завідувачка дитячого садка не знала, які саме матеріали закуповувала фірма-підрядник. Якість виконання робіт також викликала серйозні нарікання. Трубопровід був змонтований неправильно, батареї були встановлені з порушеннями, двері мали видимі дефекти. Фахівець відзначив, що підлога, яка нібито була залита, насправді не була вирівняна належним чином.
Вердикт Ніконова був безжальним: роботи виконувалися некваліфікованою робочою силою з використанням дешевих матеріалів. Замість справжнього ремонту було створено лише видимість виконання робіт.
Коли редакція показала виявлені недоліки представнику німецького банку KfW Луцу Хорну-Хааке, той відповів обережно. Він заявив, що не знає деталей кожного проекту та що існують різні контрольні механізми. Хорн-Хааке попросив бути обережними з висуванням звинувачень, оскільки вони можуть завдати великої шкоди. Представники банку навіть не відвідали садочок, щоб особисто перевірити, як витрачаються кошти платників податків Німеччини.
Така реакція викликала здивування. Склалося враження, що директор бюро KfW в Україні не надто переймається проблемою неефективного використання коштів. Каленюк припускає, що донорів не дуже хвилює ефективність витрачання коштів, оскільки якщо проекти реалізуватимуться якісно, донори втратять можливість надавати допомогу та впливати на українську політику.
Після того як редакція провела зйомки у дитячому садку, почали оперативно дофарбовувати та підрихтовувати приміщення. Однак це навряд чи вплине на якість матеріалів та якість виконаних робіт загалом.
Кількість питань до Фонду продовжує зростати. Онуфрик зазначає, що УФСІ звітує про реалізацію 600 мікропроектів, які передбачають закупівлю обладнання та матеріалів. Однак інформація про Фонд відсутня у державному бюджеті України та його додатках щодо видатків.
Для забезпечення цільового використання коштів іноземних донорів пропонується створити в Україні незалежне бюро для розслідування справ, пов'язаних з грошима ЄС. До його складу мали б увійти українські та європейські слідчі та прокурори. За словами експертів, проблема корупції існує не лише в Україні, але й у європейських структурах.
Каленюк припускає, що одна з причин, чому ЄС не поспішає створювати такий орган, полягає в страху виявити корупцію в своїх власних проектах. Вона наголошує, що коли ЄС вимагає від України змін, сам Союз має змінюватися.
Поки борці з корупцією працюють над створенням незалежного контролюючого органу, редакція продовжує намагатися отримати детальні звіти від УФСІ – організації, яка позиціонує себе як відкрита та публічна. Адже якщо вся система іноземної допомоги Україні пронизана корупцією, користь від виділених коштів зводиться до мінімуму. Гроші просто вміло «освоюються» посередниками.