Газова інфраструктура в Україні давно стала джерелом збагачення для чиновників та їхніх близьких. Йдеться не лише про прибутки від імпорту газу, а й про розбудову газопроводів у сільській місцевості, де можна заробляти на кількох етапах: спочатку розпилюючи бюджетні асигнування на будівництво, а потім присвоюючи кошти селян, які самі доплачують за газифікацію своїх домівок.
Регіональні газові компанії – облгази та міськгази – мають монопольний контроль над газовими мережами. Хоча влада супроводжує розширення газової мережі урочистими заходами, позиціонуючи це як політичну перемогу, насправді йдеться про розподіл мільйонів гривень між близькими до влади структурами.
У 2010 році селяни з Дубровицького району Рівненської області зібралися на збори в райцентрі, де їм директор фірми «Рівнеагроспецмонтаж» Роман Мельник запропонував провести газ до їхніх сіл. Для цього п'ять сіл мали зібрати кошти на проектну документацію та саму газову мережу. Євгенія Котяш, яка тоді була сільською головою Бережниці, згадує, що збори показали потребу в газі, але мало хто погодився платити.
Незважаючи на те, що більшість селян відмовилася брати участь у фінансуванні, фірма все одно розробила проектно-кошторисну документацію за рахунок тих, хто погодився. Вартість склала понад 15 мільйонів гривень. Ці кошти мала виділити НАК «Нафтогаз України» сільській раді Бережниці.
Після цього сільська рада оголосила відкриті торги. За даними «Вісника державних закупівель», у торгах взяла участь і перемогла лише одна фірма – та, що запропонувала саму ідею газифікації та «вибила» кошти в «Нафтогазу». Селяни припускають, що була й інша фірма-учасниця, але не пам'ятають її назву. Сільський голова Микола Кремезь та член виконкому Микола Вороб'ї намагаються згадати деталі, але їхні розповіді суперечливі. Спочатку вони говорять про створену тендерну комісію, потім згадують про двох учасників, потім про одного, який відмовився. Однак офіційні документи вказують лише на одного учасника торгів.
Не завершивши будівництво газопроводу, у 2012 році ТОВ «Рівнеагроспецмонтаж» нав'язує сільській раді додаткову угоду. До попередньої суми додається понад 4 мільйони гривень. Обґрунтування виглядає абсурдно – це рекомендація Мінрегіонбуду будівельним організаціям власним коштом підвищити середньомісячну зарплату своїм працівникам. Юристка Громадської ініціативи «За чесний тендер» Мирослава Примак пояснює, що таким чином сільська рада обійшла заборону на внесення змін до договору, адже ціна є істотною умовою контракту, яка не може змінюватися після його підписання.
Сільська рада погоджується з додатковими зобов'язаннями і замість 15 мільйонів укладає договір на 19 мільйонів. «Нафтогаз» виділяє лише 12 мільйонів. Решту понад 8 мільйонів селяни збирають готівкою за розведення газових труб по селах. У результаті фірма будує газопровід лише наполовину. Троє з п'яти сіл так і не отримують газу – лише зариті в землю труби біля будинків. Сільський голова Мирослав Кремезь пояснює, що будівництво не продовжується через брак фінансів.
Директор однієї з рівненських будівельно-монтажних фірм розповідає про класичну схему дерибану грошей через завищення вартості робіт. Виконавцями стають фірми, здатні «освоїти» будь-які бюджети. Олександр Ткачук, директор будівельно-монтажної фірми, розкриває механізм: спочатку сільська рада отримує технічні умови в «Рівнегазі», де відкати доходили до 40 відсотків. Потім комусь повертають 30 відсотків, і той виконує роботу.
Фірма «Рівнеагроспецмонтаж», яка не добудувала газопровід селянам, обрана невипадково. Її власниця Віра Лопачук – теща керівника «Рівнегазу» та депутата обласної ради Петра Дубаса. Вони живуть у сусідніх будинках зі спільним подвір'ям.
Це товариство також отримало три з половиною мільйони на будівництво газопроводу у селі Пересопниця. У 2011 році село святкувало 450-ту річницю Пересопницького євангелія, на якому присягають керманичі держави. На святкування приїхав тодішній президент Віктор Янукович. У селі проживає 141 житель, але до його приїзду туди провели дорогу, газ і навіть збудували музейний комплекс.
Газопровід мала будувати фірма Олександра Ткачука, причому значно дешевше. Але на нараді в голови обласної державної адміністрації йому пояснили, що потрібно вміти «вибивати» гроші в Києві. Ткачук каже, що він може освоїти роботу, але вибивання грошей – це не його категорія. Проект дістався тим, хто вміє вибивати – ТОВ «Рівнеагроспецмонтаж».
Але це не єдина дружня «Рівнегазу» будівельно-монтажна фірма. Існує ще «Фірма Опорядрембуд» – лідер закупівель в області за часів Януковича. Її заснували, зокрема, дружини голови та заступника голови «Рівнегазу» – Тамара Дубас і Любов Ясельська. Ще одна фірма-присоска – ТОВ «Теплопроектмонтаж», де серед засновників знову фігурує Любов Ясельська, дружина заступника голови «Рівнегазу».
З 2008-го по 2014-й рік ці три фірми отримали понад 400 мільйонів бюджетних гривень, за підрахунками сайту «Закупівлі».
У голови «Рівнегазу» є ще донька, Мар'яна Оверчук, яка є власницею юридично-патентної фірми «Інлєкс». Коли пенсіонерка Лідія Смірнова прийшла в «Рівнегаз» купити дешевий газовий лічильник, чиновники направили її оформляти його у фірмі доньки свого керівника. Вартість зросла вдвічі. Смірнова розповідає, що сусідки поставили лічильник за 800 гривень, а вона хотіла зекономити 400 гривень, але в результаті заплатила 1600.
Євгенія Котяш, колишня сільська голова Бережниці, визнає, що вони знають про відкати, але нічого не можуть зробити.
Рівненський підприємець Олександр Ткачук робить приблизні розрахунки збитків від будівельної корупції в НАК «Нафтогаз України». Він говорить про відкати до 40 і до 30 відсотків. Якщо бюджет НАКу становить приблизно 100 мільярдів гривень, то 30 мільярдів щороку хтось крадуть. З 2004 року він стикається з цим явищем, тому за 10 років це складає близько 300 мільярдів гривень.
Можна припустити, що директор фірми просто ображений на конкурентів, але насправді кілька інших підприємців звернулися до журналістів з аналогічними скаргами, обравши його своїм спікером. Ткачук розповідає, що раніше було 50 організацій, які мали дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, включаючи будівництво газопроводів. Але поступово їх вичавлювали. Ті, хто пішов на зговір і уступки, отримували роботу, на інших наїжджали, когось лякали.
Керивники фірм, зареєстрованих на тещу і доньку керівника «Рівнегазу», відмовляються спілкуватися з журналістами ні по телефону, ні на камеру. Охоронець говорить, що керівник поїхав у Рокитне, хоча камери фіксують його вихід з кабінету і вхід назад.
Позицію нинішнього керівництва «Нафтогазу» озвучила начальниця відділу зовнішніх комунікацій Ірина Кошлякова. Вона стверджує, що в компанії постійно проводяться перевірки з 2009 року по теперішній час. СБУ, ДФІ, раніше КРУ неодноразово перевіряли передачу коштів. Внутрішній аудит проводиться кожного разу, коли змінюється влада. Генпрокуратура навіть брала перелік об'єктів газопостачання. За словами Кошлякової, якби були якісь зловживання, то за шість років їх би виявили.
До керівника «Рівнегазу» Петра Дубаса та його родичів у правоохоронців запитань немає. З журналістами він відмовляється спілкуватися. Його представник говорить, що голова правління відсутній і не домовлявся про інтерв'ю.
Петро Дубас з'являється в ЗМІ лише для того, щоб розповісти про складні часи для «Рівнегазу» або нагадати про брак коштів на безкоштовні лічильники. Він носить орден «За заслуги» 2-го ступеня, який вручив йому президент Янукович. Праворадикали не кидають його в смітник, кажучи, що він пожертвував їм якісь кошти, хоч і невеликі. Усі задоволені.