Киянка Юлія мріяла про власний дім для своєї родини. Її мама вирішила скористатися законним правом і подала заяву на безоплатну земельну ділянку. Однак мрія так і не втілилася в реальність. Земля, яка за законодавством мала б перейти до сім'ї, їм так і не була передана.
Проблема виникла на рівні Департаменту земельних ресурсів Київської міської держадміністрації. Цей орган мав підготувати висновок – позитивний чи негативний – для розгляду на сесії Київради. Однак департамент не виконав цей обов'язок, що фактично позбавило родину можливості оскаржити відмову через офіційні канали.
Щоб змусити державну структуру діяти, Юлія та її мама звернулися до адвокатів. Ті рекомендували подати позов до Окружного адміністративного суду Києва, оскільки саме цей суд розглядає спори, в яких однією зі сторін є органи влади. Справу розподілили судді Андрію Федорчуку.
Правозахисник Дмитро Калько проаналізував рішення судді. За його словами, незважаючи на те, що судова практика в подібних справах про відмову складання рішень Київради переважно задовольняє позивачів, суддя Федорчук відмовився навіть розглядати цю практику і просто відхилив позов.
Це спонукало журналістів дізнатися більше про самого судді. Коли редакція звернулася до Окружного адміністративного суду з проханням надати біографічні дані та декларації судді Федорчука за останні роки, вона отримала відмову. Суд пояснив, що біографічна довідка містить конфіденційну інформацію, на розголошення якої суддя не дав згоди.
Така таємничість викликала ще більший інтерес. Журналісти почали аналізувати відкриті дані – рішення судді Федорчука, особливо в справах, де однією зі сторін була київська влада. Закономірність виявилася вражаючою: з одинадцяти справ зі спорами з місцевою владою позивачі програли десять. На основі цього аналізу та вивчення майнового стану судді правозахисники дійшли висновку, що суддя працює на владу.
Декларації Федорчука показували скромний офіційний дохід. У 2013 році сам суддя заробив 170 тисяч 891 гривню, його дружина – 13 тисяч 834 гривні. У 2014 році сімейний дохід зріс на 15 тисяч гривень. За офіційними даними, інших джерел доходу в сім'ї не було.
Однак автопарк судді розповідав іншу історію. У його декларації значилися «Тойота Камрі» 2011 року та «Мерседес Спринтер» 2003 року. Згодом до колекції додався «Мітсубісі Лансер» 2006 року. На дружину судді була зареєстрована «Рейндж Ровер Евок» 2012 року, яка на вторинному ринку коштує близько двох мільйонів гривень.
Коли журналісти поставили питання про ці автомобілі, суддя запевнив, що всі їх уже продав. «Зараз у мене взагалі немає машини. Я, звичайно, шукаю, думаю, що мені придбати, тому що ціни шалені», – сказав він.
У 2014 році до декларації судді додалася нова квартира площею 96 квадратних метрів. Це було особливо дивно, оскільки ні сам Федорчук, ні члени його сім'ї не мали заощаджень. На запитання про походження цієї нерухомості суддя відповів, що це службова квартира, передана йому судом. За його словами, вона залишається державною власністю, і він має право її використовувати, поки перебуває на посаді судді.
Однак службова квартира – це не все. Журналісти знайшли у реєстрі майнових прав інформацію про приватний будинок площею 450 квадратних метрів за 30 кілометрів від Києва у селі Буча. Пошуки на місцевості виявилися складними через відсутність нумерації на будинках та плутанину з адресами. Допомогла карта з Бузівської сільської ради.
Будинок мав три поверхи, гараж, систему відеоспостереження, викладене плиткою подвір'я та доглянуту галявину. Загальна площа села Буча становить трохи більше 24 гектарів. Земельні ділянки, які належали родині Федорчуків, були достатніми для двох з половиною таких сіл.
Дружина судді Марія була власницею трьох земельних ділянок загальною площею 64 гектари. Коли журналісти запитали судді, де знаходиться ця земля, він спочатку відповів, що не знає. Під час наступної розмови він став більш відвертим і пояснив, що земля була придбана його батьком і подарована сім'ї. За його словами, земля зареєстрована на дружину, оскільки вона більше допомагає батькам і має більше вільного часу.
Парадокс був очевидним: служителю закону дали квартиру, подарували величезні земельні угіддя, але він стверджував, що грошей не вистачає. На запитання про фінансові труднощі суддя відповів: «Взагалі не вистачає грошей. Я більше того скажу, у мене ще народився син і у мене є донька, якій 8 років, і враховуючи ціни, школу і все інше – критично не вистачає. Зарплати судді не вистачає сім'ї з 4 чоловік». Коли його запитали, чи допомагають батьки, суддя підтвердив: «Знову батьки допомагають!»
Батько судді Богдан Федорчук з грудня 2005 по 2006 рік очолював Державний комітет з матеріального резерву, нині відомий як Держагенція резерву України. Спочатку його звільнили з посади, потім він повернувся, але згодом перейшов у приватний бізнес. Мати судді Олександра також займається бізнесом.
Нині Богдан та Олександра Федорчуки є співзасновниками громадської організації «СадівнИцьке товариство «Затишок». Олександра є засновницею, а Богдан – керівником малого підприємства з такою ж назвою, яке займається обслуговуванням напоями. Крім того, Олександра Федорчук є співзасновницею приватного підприємства «Фірма Прометей», що виготовляє бетонні вироби для будівництва.
На противагу цьому, мама Юлії – пенсіонерка без власного бізнесу. Її батьки вже не можуть їй допомогти. Вона намагається отримати те, що їй належить за законом, щоб допомогти дочці побудувати дім для своєї родини.
Юлія не збирається здаватися. За її словами, суд був неправий, і вона буде оскаржувати своє право. «Будем идти до конца», – сказала вона.