Олександр Єфремов, відомий прихильник федералізації та так званого «русского мира», проживає не в охопленому конфліктом Луганську, а в престижному київському житловому комплексі «Новопечерські Липки» на вулиці Драгомирова, 16. Його апартаменти займають понад 350 квадратних метрів.
На відміну від нього, сім вимушених переселенців змушена задовольнятися скромнішим житлом у тому ж комплексі. Їхня квартира налічує 238 корисних квадратних метрів і офіційно зареєстрована на сина Ігоря. Нерухомість у цьому престижному масиві коштує дорого – однокімнатні апартаменти починаються від 140 тисяч доларів.
Хоча Єфремов постійно говорить про любов до Луганської землі, де його предки жили поколіннями, він не поспішає повертатися туди. Попри те що в його рідному регіоні нині не йдуть активні бойові дії, сім залишається в Києві.
Журналісти спробували зустрітися з Єфремовим у його квартирі на шостому поверсі. Матір Ігоря повідомила, що той вийшов на роботу, а батько перебуває на роботі. Вона не змогла надати інформацію про те, хто саме договорювався про зустріч.
За цю квартиру Єфремовим довелося виплатити кількадесят мільйонів гривень – і це лише за голі стіни. Тепер вони змушені витрачати додаткові кошти на облаштування житла. За дверима чути звуки ремонту чи прибирання, але господарів розпитати про деталі не вдалося.
Тим часом на окупованих територіях розгортається інша картина. 81-річний Іван Пилипович, мешканець Свердловська Луганської області, залишився на місці проживання і з серпня 2014 року не отримує пенсію. Самостійно забезпечити себе він не в змозі, тому на допомогу прийшла родина.
Тетяна Миколаївна, його сусідка з окупованої території, розповідає про складність ситуації: люди змушені залишатися на місці, не мають можливості виїхати, особливо люди похилого віку. Щоб отримати допомогу, вони змушені платити посередникам, які мають налагоджені контакти через лінію розмежування.
Посередники активно пропонують свої послуги. Вони знають усі «протоптані дорожки» і обіцяють допомогу за певну плату. Однак багато людей, які сплатили гроші, так і не отримали обіцяного. Деякі отримали виплати, але багато людей похилого віку, яким за 80 років, залишилися без допомоги.
Оформлення документів відбувається на вільних територіях – у Харкові, Артемівську та інших містах. Там люди можуть отримати довідку біженця та відкрити банківський рахунок для отримання виплат з українського бюджету.
Одна з жінок розповідає про отримання документів: їй видали довідку про реєстрацію з печаткою імміграційної служби, але з неї також зняли додаткові гроші, сказавши, що це необхідно.
Газети так званої ЛНР переповнені оголошеннями посередників, які пропонують оформити документи. Коли журналісти телефонували за одним із таких номерів, їм запропонували послугу для пенсіонера 1934 року народження. Для продовження довідки та оформлення пенсії потрібно було видати нову справку в Старобільську, оскільки документи мають оформлюватися в місті реєстрації переселенця.
Вартість послуги становила 2700 гривень разом зі справкою, плюс проживання в готелі за 100 гривень на добу. Залежно від кількості талончиків, які видають на день, могло знадобитися одна або дві ночі.
Серед клієнтів посередників не лише пенсіонери. Місцеві бойовики, фото яких з'являються в соціальних мережах, також отримують статус біженців і відповідні пільги. Керівництво Луганської області не приховує масштабів цього явища.
Георгій Тука, голова тимчасової Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, визнав, що спочатку це його обурювало. Однак коли з'ясувалося, що явище має масовий характер, він почав займатися іншими справами. Проте він визнає, що проблема дійсно існує.
Проблема виявилася ще глибшою. Понад півроку після початку бойових дій на сході Україна фінансувала діяльність органів влади на окупованих територіях. Усім посадовцям нараховувалася зарплатня та стаж із доплатами за категорію. Керівництво області визнає, що ця проблема не вирішена повністю і досі.
Тука навів конкретні приклади. Йому відомий випадок, коли генерал, який нині очолює МНС ЛНР, продовжує отримувати генеральську пенсію з українського бюджету. Він також знає про жінку, яка нині займає посаду міністра освіти ЛНР і одночасно отримує українську пенсію як академік Академії наук України.
Міністр освіти ЛНР Валентина Ткаченко є ректоркою Луганського аграрного університету та членом Академії наук України. Міністр МНС ЛНР Сергій Іванушкін отримав свою посаду у чині полковника, а згодом був підвищений до генерала.
Тука вказав на законодавчу прогалину: не існує механізму позбавлення військового звання генерала. Таке положення не передбачено в законодавстві.
Тим часом тисячі українців, які захищали країну у добровольчих батальйонах і отримали тяжкі поранення, не можуть добитися офіційного статусу учасника бойових дій.
Родіон Тристан, боєць «Правого Сектору», пішов воювати добровольцем. Його поранили розривною кулею в голову. Він понад тиждень перебував у комі, у його черепі застрягло близько вісімдесяти металевих уламків. Хлопець втратив одне око, а друге лікарі намагалися врятувати, навіть не сподіваючись на позитивний результат.
Однак лікування виявилося успішнішим, ніж очікувалося. Родіон розповідає, що з лівим оком все склалося дуже добре. На даний момент він бачить 53 відсотки, хоча навіть на 30 відсотків не сподівався. Тепер він більш-менш може читати.
Першими грошима на лікування були кошти, які зібрали його товариші з підрозділу. Волонтери зі всієї України допомагали йому, практично викупивши його життя та зір.
Однак майже півроку Родіон живе виключно за рахунок допомоги друзів. У компенсації за втрату працездатності як пораненому захиснику України йому відмовили.
Один полковник, на запитання Родіона про лікування та інші потреби, дав йому відповідь, яка влучно описує ситуацію: «Ну ти ж добровольцем, ти ні на що не розраховував? Ну вот ні на що й не розраховуй». Саме так і вийшло.
Тим часом у Луганській області поширюється новий метод легалізації каліцтв унаслідок бойових дій. Одна жінка, судячи з інформації в соціальних мережах, активно допомагала бойовикам. Вона втратила руку та ногу після вибуху.
У виписці з її медичної карти від першого жовтня 2014 року зафіксована мінно-вибухова травма. Однак першого березня 2015 року луганський МСЕК видав їй довідку про нещасний випадок на виробництві.
Це ідеальне прикриття для отримання регресу з українського бюджету тими, хто ще вчора піднімав прапори Росії на блокпостах так званих народних республік. Схема працює без збоїв.